ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

                                                

 

 

 

                                             

                                              У Х В А Л А

 

                               І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

 2 листопада 2006 року                                                           м. Київ

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді  Ліпського Д.В. ,

       суддів: Амеліна С.Є., Кобилянського М.Г., Співака В.І., Юрченка В.В.

       секретар: Міненко І.М.

       за участю позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Мацієвської О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 11 листопада 2005 року по справі за його скаргою на дії директора КПУЖГ Дніпровського району м.Києва, -

 

                                              В С Т А Н О В И Л А :

       

 У червні 2005 року ОСОБА_1 ( далі - позивач ) звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій директора УПУЖГ Дніпровського району м.Києва щодо подачі ним у квітні 2002 року позовної заяви до суду про звільнення земельної ділянки.

 

       Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 11 листопада 2005 року залишено без змін рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 27 липня 2005 року, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

        

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

 

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 11 листопада 2005 року, постановити нове судове рішення про задоволення вимог скарги, оскільки апеляційна інстанція неправильно застосувала норми матеріального та процесуального права, а саме : неповно з'ясовані та не досліджені всі обставини справи.

 

        Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

        Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що у червні 2005 року ОСОБА_1 оскаржив до суду неправомірні дії суб'єкта оскарження та зазначив, що у вересні 2002 року директор КПУЖГ Дніпровського району м.Києва звернувся з позовом до заявника про звільнення земельної ділянки. Справа неодноразово розглядалась у різних судових інстанціях і в результаті ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 17 червня 2003 року позовна заява була залишена без розгляду з підстав, що позивач не мав відповідних повноважень на ведення справи з зазначеного питання в суді і є неналежним позивачем по справі. Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 10 вересня 2003 року, залишеного без змін ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 8 грудня 2003 року, ОСОБА_1 відмовлено у відшкодуванні матеріальної і моральної шкоди. Вважаючи незаконним звернення суб'єкта оскарження до суду, ОСОБА_1 з цих підстав подав скаргу в порядку глави 31-А ЦПК України.

 

         Суд першої та апеляційної інстанції правильно посилаються на те, що відповідно до ст. 94 ЦК України , особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до Глави 3 ЦК України та відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права.

 

         Суди обґрунтовано зробили висновок, про те, що законодавство не містить заборони на звернення юридичної особи ( у даному випадку КПУЖГ Дніпровського району м.Києва ) за захистом прав, які можуть їй належати і що вказаними діями не були порушені права та інтереси заявника. Право на звернення особи до суду за захистом своїх прав гарантоване Конституцією України, а тому відмова суду задовольнити заявлені вимоги не може бути підставою для визнання протиправним звернення до суду.

 

         Судоми першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна правова оцінка у рішеннях.

 

         Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином мотивовані і за своїм змістом відповідають вимогам матеріального та процесуального закону.

 

          За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішеннь та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга  підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

 

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів  -

 

                                          У Х В А Л И Л А :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 11 листопада 2005 року, якою залишено без змін рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 27 липня 2005 року - без змін.

 

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

 

 

 

          ГОЛОВУЮЧИЙ :                                     Д.В. Ліпський

                             

                                  СУДДІ :                                     С.Є. Амєлін

 

                                                                                      М.І. Кобилянський

 

                                                                                 В.І. Співак

 

                                                                                       В.В. Юрченко