АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ас - 1695 / 2006 оскаржуване рішення постановлено під
Категорія 13 головуванням Сауляка Ю.В.
Доповідач : Чуприна В.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого: Чуприни В.О.
Суддів : Іванюка M.B., Чорного В.І.
При секретарі: Руденко О.М.
За участю : позивача ОСОБА_1., представника відповідача Іщук C.M,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Вінниці, Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) про стягнення недоплаченої суми разової щорічної допомоги учаснику бойових дій, -
ВСТАНОВИЛА:
13 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Позовні вимоги мотивував тим, що є учасником бойових дій і згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Незважаючи на це, без урахування розмірів мінімальних пенсій, які встановлювались на 2004, та 2005 роки, відповідачем, з посиланням на Закон України «Про державний бюджет України» було виплачено відповідно: 120 грн., 250 грн..
Виплачені суми не відповідають мінімальним розмірам пенсій за віком за вказані роки і тому позивач просив стягнути з відповідача недоплачену частину разової грошової допомоги за 2004-2005 роки в сумі 1752 грн. 25 коп.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 листопада 2006 року позовні вимоги задоволено повністю.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) просить скасувати зазначену постанову, оскільки вона суперечить вимогам закону та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд правильно дійшов висновку щодо неправомірного обмеження права позивача, керуючись при цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп від 01.12.2004 р. щодо не відповідності Конституції України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» положень частини 2,3 і 4 статті 78 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік».
Доводи апеляційної скарги про незворотність дії в часі вказаного вище рішення Конституційного Суду України, яке набуло чинності з дня його ухвалення та відсутності преюдиціальності, не можуть бути прийнятні щодо самої суті та змісту права соціального захисту ветеранів війни, оскільки відповідно до правової позиції Конституційного Суду України в рішенні № 20-рп від 01.12.2004 р. звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції не допускається.
Аналогічна позиція була висловлена і в рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, в якому також була висловлена думка, що положення частини четвертої статті 28 Закону України «Про бюджетну систему України» щодо заборони законом про Державний бюджет України вносити зміни до чинного законодавства означає і неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлення ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усів рівнів.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Проте суд першої інстанції допустився помилки, не звернувши уваги на те, що на 2004 рік (з 01.07.2003 року по 31.12.2004 рік) розмір мінімальної пенсії за віком, установлений постановою КМУ №544 від 15.04.2003 року в сумі не 92,45 гривен, як зазначив позивач, а 50 гривен в місяць. Отже разова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком повинна складати 250 гривен.
З урахуванням виплаченої допомоги 120 гривен, до задоволення належить 1540 гривен невиплаченої допомоги, а постанова суду зміні в цій частині.
Оскільки розпорядником бюджетних коштів на виконання програм соціального захисту на час прийняття судової постанови є Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька), то за таких обставин даний суб'єкт владних повноважень повинен нести відповідальність за вимогами позивача.
Керуючись ст.ст. 196, 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 листопада 2006 року змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції : « Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Вінниці, Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) про стягнення недоплаченої суми разової щорічної допомоги учаснику бойових дій задовольнити частково. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення у Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) на користь ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу за 2004 та 2005 роки в розмірі 1540 гривен.
В частині позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради м. Вінниці відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.