донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
03.06.2014 справа №905/6237/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівСтойка О.В., Чернота Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: Русланова Г.М. від прокуратури Донецької області Жмуріна В.В. дов. № 108 від 23.09.2013 року Борт О.В. дов. № 31 від 02.06.2014 року Золіна Т.М. дов. № 30 від 02.06.2014 року
від відповідача: від третьої особи:Не з'явився Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк Заступника прокурора Донецької області, м. Донецьк
на рішення господарського суду Донецької області
від18.03.2014 року
у справі№ 905/6137/13 (головуючий суддя Колесник Р.М., судді: Говорун О.В., Харакоз К.С.)
за позовомКостянтинівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк
до за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Кристал", м. Костянтинівка Міністерство промислової політики України, м. Київ
про стягнення збитків у розмірі 11 047 942грн. 90коп.
ВСТАНОВИВ:
Костянтинівський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Кристал" про стягнення збитків у розмірі 11 047 942грн. 90 коп.
Прокурор, в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що у зв'язку із припиненням 30.04.2013 року договору оренди №665 від 10.10.2000р., проведена інвентаризація цілісного майнового комплексу "Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників", та встановлено нестачу державного майна, яка згідно акту оцінки збитків розмір збитків (без урахування збитків по колісним транспортним засобам (КТЗ) становить 10671589,90 грн., а згідно акту про оцінку розміру збитків по КТЗ розмір збитків визначено на рівні 376353,00 грн.
В якості правової підстави прокурор навів ст.ст. 5, 10, 18, 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 22, 326, 611, 623, 773 ЦК України, ст.ст. 224, 285 ГК України, ст.ст. 2, 12, 13, 15, 29, 33, 34, 54-57 ГПК України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою від 27.11.2013 року господарський суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство промислової політики України.
Господарський суд Донецької області рішенням від 18.03.2014 року у справі № 905/6237/13 у задоволенні позовних вимог відмовив, посилаючись на недоведеність позивачем факту понесення збитків у сумі 11 047 942,90 грн. з вини відповідача, не доведеність протиправної поведінки відповідача та прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2014 року у справі № 905/6237/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області подана заява № 10-14-03811 від 28.03.2014 року про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що за період з 18.03.2014 року по 28.03.2014 року відкритих призначень, передбачених для сплати судового збору є недостатньо для подання відповідної апеляційної скарги, в підтвердження чого надав довідку від 28.03.2014 року № 10-14-03808.
Ухвалою від 07.04.2014 року розгляд апеляційної скарги призначено на 20.05.2014 року, заявника скарги зобов'язано у строк до 19.05.2014 року надати докази оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтвердив неможливість сплати судового збору та просив суд звільнити його від сплати судового збору.
За приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року N 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору.
Колегія суддів розглянувши заявлене позивачем клопотання, дослідивши надані в підтвердження наведених обставин документи, прийнявши до уваги майновий стан позивача визнала за можливе звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі, заявник скарги зазначив, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню згідно із ст.104 ГПК України, так як мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими.
Заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про те, що звернення прокурора із позовом в інтересах держави саме в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області є безпідставним, обґрунтовуючи вказане тим, що ЦМК «Костянтинівський завод скловиробів ім.13 розстріляних робітників» відноситься до сфери управління саме Міністерства промислової політики України і тому уповноваженим здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах є Міністерство промислової політики України, а не позивач у справі. На думку скаржника даний висновок суду є помилковим, оскільки відповідно до приписів ст.ст. 2, 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» правовою підставою користування державним майном є договір оренди.
Заявник скарги вважає, що господарським судом не досліджений факт заподіяних збитків, у зв'язку з неналежним виконанням договору оренди, які підтверджені належним доказами, а саме актом оцінки збитків, розрахунком, даними звіту ТОВ «Юрекс-Консалтінг» та іншими документами.
Заявник скарги вважає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд помилково визнав недоведеним причинний зв'язок між діями чи бездіяльністю відповідача та спричиненою шкодою, оскільки вина відповідача полягає у неналежному виконанні істотних умов договору оренди щодо збереження державного майна, яке є предметом оренди.
Донецький апеляційний господарський суд ухвалою від 20.05.2014 року зобов'язував сторони надати письмові пояснення стосовно передачі визначеного в розрахунку майна для використання відповідачем.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник заявника скарги - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області надав копії документів на 146 аркушах.
При розгляді питання щодо прийняття документів до справи, колегія суддів встановила, що більшість наданих документів наявна в матеріалах справи в копіях, у зв'язку з чим відсутні підстави для залучення їх до справи, надана копія акту інвентаризації 2000 р. не може бути залучена до матеріалів справи, оскільки заявник у відповідності до приписів ст.101 ГПК України, не обґрунтував неможливість подання даного акту суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Заступник прокурора Донецької області, м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подал апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2014 року у справі № 905/6237/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Прокурор зазначив, що під час розгляду справи та винесення оскаржуваного рішення, господарським судом не дотримані приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення», не надана належна правова оцінка обставинам, які мають значення для всебічного розгляду справи та винесення законного рішення, а також неправильно застосував норми матеріального права, що обумовило встановлення неправильних висновків по суті спору та призвело до порушення господарським судом норм процесуального права, ст.ст. 4, 43, 81, 84 ГПК України.
Прокурор вважає, що державі завдано збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, вважає, що в розглядуваному випадку інвентаризація майна мала відбуватися у зв'язку із продовженням строку дії договору оренди відповідно до Положення про інвентаризацію як єдиного нормативного акту, яким врегульовано порядок проведення інвентаризації, не дивлячись на те, що зазначене Положення застосовується у випадках укладання договору оренди чи повернення майна з оренди.
Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, у поясненнях на апеляційні скарги підтримав апеляційні вимоги у повному обсязі та просив розгляд скарг провести без його участі.
Приймаючи до уваги те, що в апеляційних скаргах заявники посилаються тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи, заявниками не подано документів та не наведено обставин, які б не досліджувались судом першої інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників відповідача та третьої особи, за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, спір може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача та прокурора, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, враховуючи наступне.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та ТОВ «Торгівельна компанія «Кристал» (орендар) 10.10.2000 року укладено договір оренди № 665, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і використання державне майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: 85114, м. Костянтинівка, Донецької області, вул. Шмідта, 3, який входить до балансу ОП «Костянтинівський завод скловиробів», склад і вартість якого визначені згідно акту оцінки і передатному балансу вказаного підприємства, складеним станом на 01.09.2000р., і вартість якого складає 25480417,53 гривень. В тому числі передається в оренду майно з нього: основні фонди за початковою вартістю - 49742048,81 гривень, основні фонди за залишковою вартістю - 23745251,98 гривень, нематеріальні активи за залишковою вартістю - 13800,39 гривень, незавершені капітальні вкладення (відраховуючи вартість незавершеного будівництва) - 0,00 гривень, незавершене будівництво за поновлювальною вартістю - 1676982,00 гривень, обладнання, яке підлягає демонтажу, за поновлювальною вартістю - 44383,16 гривень, інше за балансовою вартістю - 0,00 гривень.
За приписами п.2.2 договору вступ орендаря у володіння і користування майном починається одночасно з підписанням сторонами договору і акту прийому-передачі (додаток №1) вказаного майна.
Відповідно до 2.4 договору вартість майна, повернутого орендарем орендодавцю, визначається на підставі передатного балансу і акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на час припинення договору, звіреного з актом прийому-передачі державного майна в оренду.
Пунктом 10.1 договору встановлено його чинність з 10.10.2000р. до 10.10.2005р.
Додатковою угодою №1 від 25.05.2001р. сторони внесли зміни до договору, зокрема, доповнили п. 5.7 наступними словами: «у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахування нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря».
Додатковою угодою №2 від 26.06.2001р. сторони внесли зміни до п. 1.1 договору, виклавши його у наступній редакції: «орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - цілісний майновий комплекс «Костянтинівський завод скловиробів ім. 13 розстріляних робітників», розташований за адресою: 85114, м. Костянтинівка, Донецької області, вул. Шмідта, 3 (далі - підприємство), склад і вартість якого визначено у відповідності з додатками №4,5,6 до договору оренди, протоколом про результати інвентаризації та передавальним балансом підприємства, складеним станом на 01.06.2001р., вартість якого становить 1481982,00 гривень».
Даною додатковою угодою викладено п. 1.2 договору у такій редакції: «В тому числі основні засоби: по балансовій вартості - 13289566,00 гривень, по залишковій вартості - 13289566,00 гривень; необоротні матеріальні активи: по балансовій вартості - 9308,00 гривень, по залишковій вартості - 0,00 гривень; нематеріальні активи: по балансовій вартості - 27899,00 гривень, по залишковій вартості - 8603,00 гривень; незавершене будівництво: будівлі, споруди, передавальні пристрої - 1320460,00 гривень, машини, обладнання, транспортні засоби - 164677,00 гривень; незавершені капітальні ремонти основних засобів: по балансовій вартості - 36176,00 гривень».
Наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі ЦМК від 10.10.2000р., свідчить, що відповідач прийняв наступне майно: основні засоби: за первинною вартістю - 49742048,81 гривень, в т.ч. сума без дооцінки - 49386652,81 гривень, дооцінка - 355396,00 гривень, за залишковою вартістю - 23745251,98 гривень, в т.ч. сума без дооцінки - 23409855,98 гривень, дооцінка - 355396,00 гривень; нематеріальні активи (за залишковою вартістю) - 13800,39 гривень; обладнання (за поновлювальною вартістю) - 44383,16 гривень; незвершене будівництво - 1676982,47 гривень.
Актом приймання-передачі від 26.06.2001р. підтверджується факт передання в оренду майна (певних груп майна), визначеного додатковою угодою №2 від 26.06.2001р.
Договором №1/04 від 02.08.2004р. про внесення змін до договору оренди №665 від 10.10.2000р. сторони визначили, що договір оренди діє з 10.10.2000р. по 10.10.2010р.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.10.2011р. по справі №40/252пд, яке залишено без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.2011р. та Вищого господарського суду від 04.07.2012р., внесено зміни до п. 10.1 договору №665 від 10.10.2000р., та встановлено строк його дії по 10.10.2012р.
Договором №3 від 11.10.2012р. про внесення змін до договору оренди №665 від 10.10.2000р. сторони продовжили строк дії договору оренди до 31.01.2013р. та доповнили договір розділом 11, яким, зокрема, встановлено обов'язок орендаря провести інвентаризацію майна підприємства станом на 30.09.2012р. та здійснити аудиторську перевірку щодо правильності формування вартості орендованого державного майна, що входить до складу підприємства, руху державних основних засобів та амортизаційного фонду на Підприємстві.
Договором №4 від 31.01.2013р. про внесення змін до договору оренди №665 від 10.10.2000р., зокрема, продовжено строк дії договору оренди до 30.04.2013р., та у п.п. 11.1 та 11.3 договору змінено дату, станом на яку має бути проведена інвентаризація майна Підприємства, - 31.01.2013р.
Наказом позивача №00331 від 31.01.2013р. створено комісію з оцінки майна ЦМК за для проведення його інвентаризації станом на 31.01.2013р. (т.1 а.с. 195-197).
Наказом позивача №00482 від 14.02.2013р. продовжено термін проведення інвентаризації до 02.03.2013р. (т.1 а.с. 198).
Зведеним актом інвентаризації майна ЦМК від 01.03.2013р. (т.1 а.с. 213) встановлено факт нестачі, зокрема, основних засобів у кількості 1333 одиниць первісною вартістю 15356557,35 гривень.
Актом оцінки збитків, які завдано державі в особі позивача внаслідок нестачі та знищення майна ЦМК, затвердженим 10.04.2013р., визначено розмір збитків в сумі 10671589,90 гривень.
Висновками звіту про оцінку розміру збитків колісних транспортних засобів ЦМК від 31.01.2013р., складеного ТОВ «Юрекс-Консалтінг» та затвердженого наказом позивача №01025 від 04.04.2013р., встановлено розмір збитків у сумі 376353,00 гривень.
Листом №11-06-02-05484 від 13.05.2013р. (т.1 а.с. 64-66) позивач звернувся до відповідача із вимогою у тижневий термін відшкодувати збитки, завдані державі, в сумі 11047942,90 гривень
У заяві №11-06-02-05443 від 13.05.2013р. (т.1 а.с. 214-215) позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди №665 від 10.10.2000р. та про необхідність здійснення комплексу процедур, пов'язаних з повернення майна з оренди.
Під час розгляду справи рішенням по справі №905/4262/13 від 17.09.2013р., яке залишено без змін постановами Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013р. та Вищого господарського суду від 17.02.2014р., внесено зміни до п. 10.1 договору №665 від 10.10.2000р. та встановлено строк його дії до 30.04.2023р.
Прокурор, посилаючись на результати проведеної інвентаризації майна ЦМК відповідача, невиконання умов договору оренди №665 від 10.10.2000 року, на закінчення строку договору оренди 30.04.2012 року та на необхідність проведення комплексу процедур, пов'язаних з поверненням ЦМК до державної власності, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь держави збитки у розмірі 11 047 942,90 грн. у примусовому порядку, посилаючись на приписи ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України.
Договором № 4 від 31.01.2013р. про внесення змін до договору оренди № 665 від 10.10.2000р. змінено умови зазначеного договору оренди, зокрема щодо строку його дії, та визначено його до 30.04.2013р. та сторони дійшли згоди про те, що не пізніше наступного дня після закінчення строку дії договору сторони мають розпочати здійснення комплексу процедур, пов'язаних з поверненням державного майна - об'єкту оренди - до державної власності відповідно до приписів Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 7.08.1997 року за № 847.
В контексті наведених змін до договору, сторони домовилися, шляхом зміни п.11.1 договору, про проведення інвентаризації державного майна станом на 31.01.2013р.
Прокурор, посилався на Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2.03.1993р. №158 (надалі Положення про інвентаризацію) та на Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди затвердженого наказом Фонду державного майна України від 7.08.1997р. №847, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 р. за №446/2250 (надалі Порядок повернення).
Згідно п. 1 Положення про інвентаризацію це положення визначає порядок проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), та оформлення її результатів.
З наведеного вбачається, що Положення про інвентаризацію застосовується лише у випадках передання майна в оренду або повернення його після закінчення строку дії договору, що повністю узгоджується із змістом та метою договору №4 від 31.01.2013р. про внесення змін до договору №665 від 10.10.2000р.
Відповідно до п. 14 Порядку повернення, якщо орендар допустив (уможливив) погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення стану (загибель) майна відбулося не з його вини. За домовленістю сторін відшкодування збитків може бути здійснене орендарем коштами або іншим належним орендареві майном орендного підприємства. Результати відшкодування збитків відображаються в акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства та акті приймання-передавання орендованого майна шляхом відповідного збільшення вартості державної частки майна та зменшення частки майна орендаря.
Отже, зі змісту наведеного Порядку повернення також вбачається, що питання про відшкодування збитків постає, вирішується та оформлюється на час складання акту приймання-передавання про повернення майна з оренди.
Тобто, момент виникнення у сторін необхідності врегулювання питання про проведення інвентаризації майна та визначення, обрахування та відшкодування збитків, завданих державі орендарем, ґрунтується і на положеннях ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
З наведеного вбачається, що наведені положення законодавства передбачають перевірку стану, кількості орендованого майна та вирішення питання про відшкодування збитків лише на етапі повернення орендованого майна орендодавцеві. Саме тому лише у цей момент у орендаря виникає обов'язок з проведення інвентаризації майна, перевірки його стану та розрахунку завданих державі збитків внаслідок погіршення стану орендованого майна або його втрати, якщо таке матиме місце на стадії повернення майна з оренди.
Отже, як вже зазначалося, прокурор вимагає стягнення збитків на користь держави, обґрунтовуючи свій позов саме закінченням строку договору, відсутності підстав для його продовження та виникненням у відповідача обов'язку повернути орендоване майно.
Під час розгляду даної справи рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2013 року по справі № 905/4262/13, що постановами Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.2013р. та Вищого господарського суду України від 17.02.2014р. залишено без змін, змінено договір оренди №665 від 10.10.2000р. шляхом викладення п. 10.1 договору у наступній редакції «Чинний договір діє з 10.10.2000 року по 30.04.2023 року».
Прийняття судом зазначеного рішення призводить до припинення процедури повернення орендованого майна, що було ініційовано позивачем внаслідок закінчення строку дії договору, та продовження орендних правовідносин на строк до 30.04.2023 року, припинення процедури повернення орендованого майна має своїми наслідками і припинення існування підстав для обрахування завданих державі збитків, так як моментом, із яким наведені положення законодавства пов'язують початок строку для визначення таких збитків, є дата припинення дії договору оренди і виникнення обов'язку орендаря повернути орендоване майно.
Наведене зумовлює висновки суду про передчасність заявлених позовних вимог з огляду на продовження строку дії договору оренди №665 від 10.10.2000р. до 30.04.2023 року.
Передчасність заявлених позовних вимог також обумовлює і зміст договору №2/04 від 20.10.2004р. (т.1 а.с. 34), за яким відповідач стає власником невід'ємної частки майна та обладнання на суму вчинених ним поліпшень орендованого майна, а також зміст додаткової угоди від 18.12.2002р. (т.1 а.с. 32), згідно якого відповідач є власником невід'ємної частки майна ЦМК на суму 9810509,65 гривень, що в контексті п. 14 Порядку повернення означає можливість зарахування вартості майна, належного орендарю в ЦМК, в рахунок відшкодування збитків на стадії повернення орендованого майна у 2023 році.
З огляду на встановлену договором можливість проведення орендарем певних поліпшень орендованого майна та виникнення у нього права власності на зроблені ним поліпшення, виникнення питання про відшкодування збитків має поставати саме на стадії повернення орендованого майна з оренди у разі, якщо під час оформлення акту приймання-передавання майна з оренди сторонами не буде проведено оформлення відшкодування збитків, якщо такі матимуть місце на момент закінчення строку дії договору, відповідно до п. 14 Порядку повернення.
Таким чином, з огляду на обґрунтування прокурором позову посиланням саме на факт припинення договору оренди № 665 від 10.10.2000 року та виникнення у зв'язку з цим у орендаря обов'язку з повернення орендованого майна, проведення його інвентаризації та відшкодування збитків, встановлення судом обставин, що викладені вище, в тому числі з огляду на встановлені господарським судом у межах справи №905/4262/13 факти, що в силу ст. 35 ГПК України мають преюдиціальне значення, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення позову прокурора.
Оскільки орендні правовідносини між відповідачем та позивачем продовжені до 2023 року, а за орендарем зберігається обов'язок із внесення орендної плати, попередньо встановленої договором, тобто зміна у складі майна не призвела до будь-яких втрат держави, слід визнати недоведеними позовні вимоги щодо відшкодування збитків у сумі 11 047 942,90 грн., про що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Приписами п. 4 ст. 611 вказаного Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.
За змістом ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Приписами ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено один із основних обов'язків орендаря - використання та зберігання орендованого майна відповідно до умов договору, запобігання його пошкодженню, псуванню.
Згідно ч.ч. 3,4 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
Прокурором та позивачем не доведено факту завдання стягуваних збитків саме внаслідок недотримання відповідачем зазначеного обов'язку орендаря, отже судом вбачається недоведеною наявність причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та спричиненням збитків.
Так, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.1996р. №116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» встановлено, що розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Загальних питань Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2003р. №1891 (надалі Методика оцінки), ця Методика застосовується для проведення оцінки майна, в тому числі у випадках визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення фактів розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна.
Відповідно до п. 104 Методики оцінки визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна.
Згідно п. 106 Методики вихідними даними для оцінки є матеріали інвентаризації, документи з бухгалтерського обліку, оцінки пошкодженого майна, що проводилася з метою, зокрема, його приватизації (корпоратизації), оренди, проектно-кошторисна документація, документи бюро технічної інвентаризації на нерухоме майно, землевпорядна документація на земельну ділянку у разі повернення у державну власність об'єкта приватизації, що був проданий разом із земельною ділянкою, на якій він розташований, документи з відомостями про фізичний стан та технічні характеристики майна, фінансова звітність, матеріали аудиторських перевірок, фінансово-економічного аналізу, а також інші документи.
Так, за змістом п. 110 Методики оцінки встановлено випадки, в яких проводиться стандартизована оцінка збитків (оцінка, що здійснюється самостійно державними органами приватизації з використанням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних, за результатами якої визначається оціночна вартість) яка зокрема проводиться у випадках відсутності вихідних даних, що містять інформацію про пошкоджене майно до та після його розкрадання (нестачі, знищення, псування), крім даних бухгалтерського обліку; неможливість особистого огляду пошкодженого майна виконавцем оцінки, що не дає йому змоги отримати відомості про стан майна до та після розкрадання (нестачі, знищення, псування) та завдання майнової шкоди внаслідок неправомірних дій з грошовими коштами. Результати оцінки відображаються в акті оцінки збитків, складеному за формою згідно з додатком 20.
На виконання вищезазначених приписів комісією, яка відповідно до наказу позивача від 31.01.2013р. складається з представників як позивача, так і відповідача, складено акт оцінки збитків, які завдано державі в особі позивача станом на 31.01.2013р., затверджений начальником РВ ФДМУ по Донецькій області від 10.04.2013р., яким встановлено завдання збитків у розмірі 10671589,90 гривень.
Актом оцінки збитків, які завдано державі від 31.01.2013р. встановлено нестачу машин, обладнання, інвентаря, інших основних засобів, яку було виявлено станом на 30.09.2008р., чим завдано збитків на суму 47735,92 гривень, нестачу машин, обладнання, інвентаря, інших основних засобів, яку було виявлено станом на 31.01.2013р., чим завдано збитків на суму 6401758,53 гривень, нестачу будівель споруд, передавальних пристроїв, яку було виявлено станом на 30.09.2008р., чим завдано збитків на суму 28386,56 гривень, нестачу будівель споруд, передавальних пристроїв, яку було виявлено станом на 31.01.2013р., чим завдано збитків на суму 2187148,98 гривень, будівлі, які було списано у 2005р., чим завдано збитків на суму 97,66 гривень, машини, обладнання, інвентар, інші основні засоби, які було списано у 2005р., чим завдано збитків на суму 1965822,87 гривень, нестачу невстановленого обладнання, яку було виявлено станом на 31.01.2013р., чим завдано збитків на суму 40639,38 гривень (т. 1 а.с. 192-193).
В додатку № 1 до зазначеного акту оцінки збитків наведено розрахунок розміру збитків, які завдано державі (без урахування збитків по КТЗ) (т.1 а.с. 41-63) в якому зазначено певний перелік майна, що було втрачено.
З наведеного розрахунку вбачається, що майно та обладнання, що в ньому перераховано, має дату введення в експлуатацію, починаючи з 01.01.1926 року, тобто розрахунок суми збитків визначено без дотримання строків експлуатації майна та обладнання і такий розрахунок не визнається колегією суддів належним документом, якій підтверджує спричинення збитків державі відповідачем у визначеному розмірі.
Оцінка розміру збитків колісних транспортних засобів визначена звітом на 31.01.2013р. та сума таких збитків становить 376 353,00 гривень. Як вбачається зі звіту, оцінка проводилася щодо транспортних засобів, нестача яких була визначена під час інвентаризації станом на 30.09.2008р. та 31.01.2013р., а також транспортних засобів, що було списано без згоди позивача в 2005 році, строк введення яких в експлуатацію починається з 1968р. по 2000р.
Як вже зазначалося, підставою для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків є доведення матеріалами справи причинного зв'язку між діями чи бездіяльністю відповідача та завданою внаслідок цього шкодою.
З матеріалів справи, вбачається факт втрати певного майна, а також вбачається достатньо тривалий строк експлуатації такого майна, що, відповідно, піддавалося чи могло піддаватися фізичному, функціональному, пасивному та моральному зносам.
З урахуванням викладеного, взявши до уваги встановлені обставини справи, суд вважає, що позивачем не доведено, що збитки у сумі 11047942,90 гривень є наслідком протиправних дій відповідача, тобто позивач не довів наявність протиправної поведінки відповідача та прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що відповідно до статей 22 Цивільного кодексу України унеможливлює задоволення позову про стягнення збитків.
Колегія суддів не погоджується із висновком господарського суду про безпідставність звернення прокурора із розглядуваним позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України, проте оскільки позов розглянутий по суті і даний висновок не призвів до неприйняття незаконного рішення, відсутні підстави для скасування судового рішення з таких мотивів апеляційної скарги.
Враховуючи вище наведені обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2014 року у справі № 905/6237/13 є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційних скарг за наведеними в них мотивами не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Донецької області, м. Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2014 року у справі № 905/6237/13 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді О.В. Стойка
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1 - позивачу;
2 - відповідачу;
3 - до справи;
4 - гос. суду; 5 - ДАГС