11-кп/775/207/2014(м)

241/256/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Шаліної Т.О., Шапара Ю.І.

при секретарі Чепігі Н.В.

за участю: прокурора Максименко Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 21 березня 2014 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Володарське Володарського району Донецької області, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, з середньо-спеціальною освітою, в силу ст. 89 КК України не судимого, мешкаючего за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років 2 місяців позбавлення волі, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

12 лютого 2014 року, приблизно о 08.20 год. ОСОБА_1 з метою таємного викрадення майна ОСОБА_2, шляхом злому вхідних дверей, проник до будинку АДРЕСА_2, звідки умисно, з корисливих мотивів, намагався викрасти майно, яке належить ОСОБА_2.

При виході з будинку, дії ОСОБА_1 були викриті потерпілим ОСОБА_2. Однак, незважаючи на це, ОСОБА_1 продовжив свій злочинний намір та, діючи відкрито, з місця злочину втік з викраденим майном на загальну суму 1461,5 грн..

В апеляційній скарзі обвинувачений вказує, що ОСОБА_2 просив не засуджувати його. Стверджує, що не мав умислу на вчинення злочину, щиро кається, став на шлях виправлення, на обліку в РОВД не перебуває. Просить змінити міру покарання та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти апеляції, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Суд відповідно до ст. 370 КПК України обґрунтував вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінив їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин провадження в їх сукупності, керуючись законом.

ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 186 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд правильно зазначив, що вина ОСОБА_1 доведена повністю зібраними по кримінальному провадженню доказами: заявою ОСОБА_2 про притягнення до відповідальності ОСОБА_1; протоколом огляду місця події з фототаблицею та схемою; протоколом огляду місця події з фототаблицею за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1; протоколом огляду та вилучення предмету; постановою про залучення до матеріалів провадження речових доказів; протоколом проведення слідчого експерименту з фототаблицею за участю ОСОБА_1, в процесі якого він пояснив та показав, яким чином скоював злочин; висновком товарознавчої експертизи № 26 від 25.02.2014 року.

Суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив здобуті у провадженні докази, дав їм правильну оцінку, дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, його дії судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ст. 186 ч. 3 КК України і підстав для перекваліфікації його дій на ст. 185 ч. 3 КК України немає.

Викладені у апеляції доводи стосовно кваліфікації дій обвинуваченого є безпідставними.

Обираючи міру покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, не працює, неодружений, задовільно характеризується за місцем мешкання, в силу ст. 89 КК України не судимий, до обставин, які пом'якшують покарання суд відніс визнання вини частково, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Покарання, призначене обвинуваченому, відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки визначено в межах санкції ч. 3 ст. 186 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, конкретних обставин даного кримінального провадження. На думку судової колегії, по своєму виду і розміру призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Колегія суддів підстав для застосування відносно ОСОБА_1 ст. 69 КК України не вбачає.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливо тільки в умовах ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим і призначив йому покарання, пов'язане з позбавленням волі.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду ухвалений законно і обґрунтовано і підстав для його скасування або зміни немає, апеляція є необґрунтованою і задоволенню не підлягає

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію обвинуваченого залишити без задоволення.

Вирок Першотравневого районного суду Донецької області від 21 березня 2014 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення.

Судді: