:права № 22-ц-5944/2006 року                                    Головуючий 1 інстанції - Библів

Сатегорія - про виселення                                           Доповідач - Пилипчук

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

23 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді - Кругової С.С.,

Суддів -Кіся П.В., Пилипчук Н.П.,

при секретарі - Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.10.2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

21.08.2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач, який є її колишнім чоловіком, неодноразово порушував правила співжиття, за що притягувався до адміністративної відповідальності, але необхідних висновків не зробив, продовжував негідно поводитись.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.10.2006 року позовну заяву ОСОБА_2. задоволено в повному обсязі. Судом вирішено виселити ОСОБА_1. з займаної ним згідно прописки від 26.11.1997 року квартири №АДРЕСА_1 в місті Первомайському Харківської області без надання іншого жилого приміщення.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.10.2006 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2. відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1. посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме , статті 116 ЖК України.

Вказує, що квартира, з якої його рішенням суду виселено, була придбана позивачкою та ним за спільні кошти, а тому, він має право власності на 1/2 її частину і, як співвласник житла, не може бути виселений з неї без надання іншого жилого приміщення.

Не погоджуючись з рішенням суду про виселення без надання іншого жилого приміщення за системне порушення правил проживання, ОСОБА_1. звертає увагу, що позивачка сама провокувала його на сварки та конфлікти, чіплялася до нього.

Зауважує, що заходи впливу до нього застосовувалися лише один раз після конфлікту 29.07.2006 року, коли був складений протокол, а він - оштрафований. Після цього він правила проживання не порушував, а тому, виселений безпідставно.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов ОСОБА_2., районний суд виходив з того, що систематичне порушення правил співжиття ОСОБА_1. роблять неможливим для інших проживання із ним в одній квартирі, до нього застосовувалися заходи запобігання і громадського впливу, які виявились безрезультатними.

Однак погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки вони не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права і суд апеляційної інстанції вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 3 і 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі факти і відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували у шлюбі до 26 липня 1994 року.

ЗО вересня 1997 року ОСОБА_2 придбала двокімнатну квартиру загальною площею 48,20 кв. м. за адресою: Харківська область, м. Первомайський, АДРЕСА_1.

26 листопада 1997 року ОСОБА_1. був зареєстрований за вказаною адресою, вселився туди за згодою позивачки з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах.

Разом з сторонами по справі за зазначеною вище адресою зареєстровані та мешкають їх доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, та онука ОСОБА_5.

Постановами дільничого інспектора Первомайського РВУМВС України в Харківській області від 22.12.2005 року, від 06.08.2006 року та від 07.08.2006 року, відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявами ОСОБА_2. щодо заподіяння їй відповідачем тілесних ушкоджень легкої ступені важкості відповідно 12.12.2005 року, 27.07.2006 року, та 29 07 2006 року (ас. 17, 19, 24).

Також постановою дільничого інспектора Первомайського РВУМВС України в Харківській області від 07.08.2006 року відмовлено у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 щодо заподіяння їй незначних тілесних ушкоджень 29.07.2006 року (а.с. 21).

02 серпня 2006 року до ОСОБА_1. був застосований захід запобігання у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності за насильство вчинене ним відносно ОСОБА_2. 29.07.2006 року, на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17 грн.

Відповідно до ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.04.85 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.

Судова колегія вважає, що позивачкою не надано доказів того, що до 02 серпня 2006 року до ОСОБА_1. застосовувалися заходи запобігання і громадського впливу, а також доказів того, що застосування заходу запобігання 02 серпня 2006 року у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності виявилося безрезультатним, відповідач продовжив порушувати правила співжиття, тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2. немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, ст. 116 ЖК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 16.10.2006 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення - відмовити.

Попередити ОСОБА_1 про недопустимість порушення правил співжиття.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але

може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом

двох місяців.