У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2009 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,
сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду від 19 листопада 2008 року у справі за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна колишнього подружжя,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Костопільського районного суду від 19 листопада 2008 року позовОСОБА_2. до ОСОБА_1. про поділ майна колишнього подружжя задоволено. Рухоме майно і земельну ділянку між сторонами розділено відповідно до взаємно погодженого ними варіанту. Житловий будинок АДРЕСА_1 між сторонами розділено за другим варіантом, запропонованим судовою будівельно-технічною експертизою.
Згідно з цим варіантом позивачці у житловому будинку виділено у власність: коридор 1-1, підсобне приміщення 1-2, частину коридору 1-4 площею 4 кв. м, житлові кімнати 1-3 та 1-12, підсобне приміщення 1-11, вхідні сходи «а» та «а2», приямок «а3», сарай із вбиральнею «Б», Ѕ частину огорожі № 1 та ѕ замощення 1 - всього на суму 129198 грн. або 50/100 спірного житлового будинку.
Відповідачу залишено у власності: коридори 1-5 та 1-8, комору 1-9, туалет 1-6, ванну 1-7, частину коридору 1-4 площею 7,4 кв. м, кухню 1-10, сходову клітину 1-13, житлові кімнати 1-14 та 1-15, коридор 1-16, котельню 1-17, підвал 1-18, вхідні сходи «а1», приямок «а4», Ѕ частину огорожі № 1 та ј замощення 1 - всього на суму 130190 грн. або 50/100 спірного житлового будинку.
При цьому з відповідача на користь позивачки стягнено 496 грн. грошової компенсації за різницю у виділених їм частках у будинку.
Позивачку зобов*язано виконати будівельні роботи з переобладнання житлового будинку на дві ізольовані квартири, а саме: влаштувати перегородку в приміщенні 1-4, розділивши його на 2 відповідні частини, про які зазначено у судовій будівельно-технічній експертизі, та влаштувати вхід з приміщення 1-2 в приміщення 1-3.
Сторони зобов*язано влаштувати у своїх квартирах автономні системи опалення, електро-, газо-, водопостачання і каналізацію.
В поданій апеляційній скарзі відповідач, погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині, що стосується поділу між сторонами земельної ділянки та рухомого майна, оскаржив його в частині поділу житлового будинку. При цьому апелянт посилався на те, що рішенням Третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська» від 13 травня 2008 року спірний будинок визнано власністю його матері ОСОБА_3, за гроші якої він був придбаний, та на цій підставі зареєстровано за нею право власності в Рівненському обласному БТІ.
Проте при вирішенні спору місцевий суд на зазначені обставини належної уваги не звернув та відповідної оцінки їм не дав.
Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, відповідач просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати, відмовивши позивачці у задоволенні її позову про поділ житлового будинку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що спірний будинок був набутий сторонами 23 червня 1992 року на ім*я відповідача в період їхнього шлюбу. Тому згідно з правилами ст. 22 КЗпШ України місцевий суд прийшов до цілком правильного висновку про те, що цей будинок є їх спільною сумісною власністю як майно колишнього подружжя. Право на це майно відповідно до ст. 128 ЦК України 1963 року у сторін виникло з моменту передачі придбаного ними будинку.
Обираючи варіант його розподілу, суд першої інстанції обгрунтовано обрав варіант, за яким частки сторін у справі є рівними.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року N 1-рп/2008 (справа про завдання третейського суду) встановлено, що згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.
Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону «Про третейські суди» третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів.
Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.
Позивачка стороною у третейському спорі не була, своєї згоди на передачу спору з колишнім чоловіком на вирішення третейського суду не давала.
Мати відповідача, на користь якої третейським судом було ухвалено рішення, на яке посилається апелянт у своїй скарзі, рішення місцевого суду в апеляційному порядку не оскаржила.
Тому з урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, повно і всебічно з”ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу в частині поділу житлового будинку згідно із законом.
Достатніх підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення у цій частині та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Костопільського районного суду від 19 листопада 2008 року в частині, що стосується поділу житлового будинку, залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: