У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 січня 2009 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,
сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 26 серпня 2008 року у справі за позовомОСОБА_2а до ОСОБА_1 і Здолбунівської міської ради про визнання рішення недійсним та зобов*язання не чинити перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку, а також зустрічним позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2а і Здолбунівської міської ради про визнання рішення недійсним та зобов*язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Здолбунівського районного суду від 26 серпня 2008 року позов ОСОБА_2до ОСОБА_1. і Здолбунівської міської ради задоволено. Пункт 3 рішення Здолбунівської міської ради № 530 від 10 жовтня 2007 року про надання дозволу ОСОБА_1. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови визнано недійсним. Зобов*язано ОСОБА_1. не чинити позивачу перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,03 га, яка розташованаАДРЕСА_1
ОСОБА_1. у задоволенні її зустрічного позову до ОСОБА_2і Здолбунівської міської ради про визнання рішення № 633 від 21 грудня 2007 року недійсним та зобов*язання ОСОБА_2не чинити перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою відмовлено за безпідставністю.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на невідповідність висновків суду матеріалам справи, на невірну оцінку здобутих доказів у справі, зокрема показань свідків, просила апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позовних вимог.
У запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_2. рішення місцевого суду вважав законним та обґрунтованим, а подану апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 6 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Проте судом безспірно встановлено, що такої заяви ОСОБА_1. відносно земельної ділянки, навколо якої виник спір, Здолбунівській міській раді не подавала (а. с. 11, 19).
Тому за таких обставин суд першої інстанції законно й обґрунтовано пункт 3 рішення Здолбунівської міської ради № 530 від 10 жовтня 2007 року про надання дозволу ОСОБА_1. на розроблення проекту землеустрою про відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови визнав недійсним та зобов*язав ОСОБА_1. не чинити перешкод у користуванні цією ділянкою.
Крім того, як вбачається з витягу цього рішення Здолбунівської міської ради № 530 від 10 жовтня 2007 року на а. с. 27 в ньому йдеться не про ОСОБА_1., яка є стороною у даній справі, а помилково зазначено про ОСОБА_1., та про земельну ділянку, яка знаходиться не АДРЕСА_1 у цьому ж населеному пункті (а. с. 27).
Відповідно до пункту 7 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Судом встановлено, що відповідно до даних технічної документації Рівненського обласного БТІ за 1978 та 2001 роки розмір присадибної земельної ділянки біля житлового АДРЕСА_1який належав спочатку ОСОБА_3., а пізніше в порядку спадкування перейшов до його дочки ОСОБА_4, і зараз на праві приватної власності належить його внуку, позивачу у справі, ОСОБА_2, весь час становив 0,1305 га (а. с. 36-39).
На даний час ОСОБА_2. біля свого житлового будинку на праві приватної власності володіє земельною ділянкою розміром 0,1 га, що підтверджується відповідним державним актом (а. с. 44).
Спірна частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,03 га є суміжною до земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2, і, навпаки, не межує із земельною ділянкою ОСОБА_1.
Даних про те, що у колишніх власників житлового будинкуАДРЕСА_1(за яким рахувалася присадибна земельна ділянка розміром 0,1305 га) ОСОБА_3. і ОСОБА_4 чи теперішнього власника цього будинку ОСОБА_2у встановленому законом порядку вилучалася частина присадибної земельної ділянки, в матеріалах справи немає.
Тому за таких обставин апеляційний суд, як і місцевий суд, не знаходить достатніх підстав для визнання недійсним рішення Здолбунівської міської ради № 633 від 21 грудня 2007 року, яким ОСОБА_2 на підставі поданої ним заяви в установленому законом порядку було надано дозвіл на розроблення проекту відведення із землеустрою по складанню державного акту на спірну суміжну земельну ділянку, що розташована АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,03 га для ведення особистого селянського господарства.
У зв"язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, повно і всебічно з”ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Здолбунівського районного суду від 26 серпня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: