11-кп/775/140/2014(м)

221/5655/13-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Шаліної Т.О., Топчій Т.В.

при секретарі Чепігі Н.В.

за участю: прокурора Максименко Н.Г.

потерпілої ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілої на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 28 січня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Новотроїцьке Волноваського району Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючего за адресою: АДРЕСА_1

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. Згідно ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

В середині вересня 2013 року приблизно о 21 годині ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження, керуючись умислом на викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, прийшли до будинку АДРЕСА_1, шляхом демонтажу віконної рами, через отвір проникли у будинок, звідки таємно викрали майно на загальну суму 3434 грн..

В апеляційній скарзі потерпіла вказує, що вважає вирок необґрунтованим та підлягаючим скасуванню. Зазначає, що суд не надав оцінки тому, що злочин вчинений групою осіб, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання. Стверджує, що шкоду не відшкодовано, що свідчить про те, що обвинувачений не розкаявся. Зазначає, що дане кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів, а не злочину невеликої тяжкості, як зазначено у вироку. Вважає, що покарання, призначене ОСОБА_2, не відповідає тяжкості злочину. Стверджує, що не вирішені позовні вимоги. Просить вирок скасувати, постановити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді 6 років позбавлення волі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

На апеляцію потерпілої ОСОБА_3 прокурор прокуратури Волноваського району подав заперечення, в яких вказує, що вважає вирок законним, обґрунтованим та мотивованим. Зазначає, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненому злочині визнав в повному обсязі, раніше не судимий, пенсіонер, за місцем мешкання характеризується посередньо, добровільно повернув та встановив викрадені вхідні металеві та дерев'яні двері, віконну раму та скло. Стверджує, що покарання, призначене ОСОБА_2, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, потерпілу, яка підтримала доводи своєї апеляції, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Суд відповідно до ст. 370 КПК України обґрунтував вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні і оцінив їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційних підстав для зміни кваліфікації дій обвинуваченого та висновків щодо доведеності його вини саме за цією кваліфікацією в провадженні не має.

Обираючи міру покарання, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, пенсіонер, посередньо характеризується за місцем мешкання, повністю визнав вину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував спричинену матеріальну шкоду.

Згідно ч. 4 ст. 67 КК України якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує. Тому доводи апеляції стосовно того, що суд не надав оцінки тому, що злочин вчинений групою осіб неспроможні.

За таких обставин, суд першої інстанції, обґрунтовано дійшов висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 можливо без ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим і звільнив його від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Доводи апеляції стосовно того, що суд необґрунтовано відмовив в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди неспроможні, оскільки позов задоволений частково, з врахуванням того, що ОСОБА_2 добровільно повернув та встановив викрадені вхідні металеві та дерев'яні двері, віконну раму та скло. Також при вирішенні питання стосовно моральної шкоди, суд правильно послався на п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)».

Доводи апеляції відносно того, що в мотивувальній частині вироку суд неправильно зазначив, що кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_2, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, не впливають на законність та обґрунтованість вироку, призначення покарання, дана описка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК України.

При застосуванні вимог ст. 75 КК України дана обставина не є вирішальною.

Покарання, призначене обвинуваченому, відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки визначено в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, конкретних обставин даного провадження. На думку судової колегії, по своєму виду і розміру призначене покарання ОСОБА_2 є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію потерпілої залишити без задоволення.

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 28 січня 2014 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня проголошення.

Судді: