11-кп/775/160/2014(м)

264/2315/14-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Топчій Т.В., Шаліної Т.О.

при секретарі Чепігі Н.В.

за участю: прокурора Максименко Н.Г.

представника Приазовської ВК № 107 Ярошевської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_2 на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 березня 2014 року, якою відмовлено у задоволенні подання Приазовської виправної колонії № 107 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 грудня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою від 20 березня 2014 року Іллічівський районний суд відмовив у задоволенні подання Приазовської виправної колонії № 107 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 грудня 2007 року.

На дану ухвалу засуджена подала апеляцію, в якій вказує, що вона винесена з порушенням закону. Стверджує, що стала на шлях виправлення, працевлаштована, виконує працю понад норми, трудову дисципліну не порушує. Стверджує, що має заохочення. Зазначає, що визнала вину, своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення. Просить ухвалу скасувати, звільнити її умовно-достроково від відбування покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляції, представника Приазовської ВК № 107, яка підтримала подання, перевіривши матеріали провадження, дослідивши особову справу засудженої ОСОБА_2 і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає задоволенню за наступних підстав.

Суд, відмовляючи у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання ОСОБА_2 не дослідив всебічно та повно всі необхідні обставини.

Мотивуючи свою ухвалу, суд першої інстанції правильно послався на необхідність дотримання при розгляді даної категорії справ п. 17 Постанови Пленуму, але в порушення цього ж пункту суд не приділив особливу увагу поясненням засудженої, зокрема її ставленню до вчиненого злочину, поясненням представника органу відбування покарання, який в судовому засіданні апеляційного суду повторив матеріали подання про умовно-дострокове звільнення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання ОСОБА_2 недостатньо повно та всебічно вивчив дані про особу засудженої, не проаналізував поведінку засудженої за весь час відбування покарання, її характеристику та психологічну характеристику.

Так, з матеріалів подання вбачається, що засуджена працевлаштована швачкою, до праці ставиться сумлінно, змінне завдання виконує, трудової дисципліни не порушує, переймається результатами праці, приймає активну участь у житті колонії та відділення, у господарських дорученнях та роботах з благоустрою території колонії, розуміє їх необхідність, з бажанням виконує разові доручення, за сумлінне ставлення до праці та зразкову поведінку має 2 заохочення, вину у вчиненому злочині визнає, розкаюється, у відношенні до представників адміністрації колонії ввічлива та тактовна, суворо дотримується трудової дисципліни та вимог утримання.

Всі стягнення, які мала засуджена погашені у встановленому законом порядку в 2012 році, тому суд не мав права вказувати, що засуджена має стягнення.

Згідно довідки заступника начальника з виробництва Приазовської ВК № 107 засуджена ОСОБА_2 змінне завдання виконує на 100 %. (а.с. 16)

Відмовляючи в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_2, суд послався на характеристику та психологічну характеристику від 4 червня 2013 року, які були підготовані для розгляду питання про заміну невідбутої частини покарання на більш м'яке (а.с. 29-30, 31), та взагалі не взяв до уваги характеристику та психологічну характеристику від 03.03.2014 р. (а.с. 3-5, 8)

У психологічній характеристиці засудженої зазначено, що свої демонстративні якості вона проявляє, беручі участь у концертах в колонії, крім того, вона нагороджена грамотою за активну участь у підготовці та проведенні новорічного концерту (а.с. 41), таким чином, спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що адміністрацією колонії не надано даних щодо активної участі засудженої у громадському житті.

Позов засуджена погашає, що підтверджується довідкою, з якої вбачається, що крім утримання засуджена добровільно сплачує певні суми в рахунок погашення позову (а.с. 19), тому висновок суду про те, що засудженою не вжиті заходи по відшкодуванню шкоди є безпідставним.

ОСОБА_2 була засуджена за вчинення особливо тяжкого злочину, 3/4 строку покарання відбула 28.02.2014 р., сумлінним ставленням до праці та зразковою поведінкою довела своє виправлення, що згідно ст. 81 КК України є підставою для умовно-дострокового звільнення.

За таких обставин апеляція засудженої підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню, а подання Приазовської виправної колонії про умовно-дострокове звільнення засудженої ОСОБА_2 - задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої задовольнити.

Ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 березня 2014 року, якою відмовлено у задоволенні подання Приазовської виправної колонії № 107 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 грудня 2007 року скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою подання Приазовської виправної колонії № 107 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання засудженою ОСОБА_2 - задовольнити

ОСОБА_2 умовно-достроково звільнити від відбування покарання, призначеного вироком Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 грудня 2007 року за ч. 1 ст. 115 КК України на невідбутий строк 2 роки 1 місяць 3 дні позбавлення волі.

Судді: