8.3.3
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2601/14
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Каюди А.М.
при секретарі судового засідання: Запорожцевій І.В.
за участю:
представника позивача: Бахтігозіної О.А.
представника відповідача: Бойко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мір снабженія» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 10.12.2013 №0000292209 та від 13.12.2013 №0000302209
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мір снабженія", перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів в Луганській області.
Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість. Податкова звітність подається позивачем в електронному вигляді.
17.10.2013 позивачем було подано декларацію з ПДВ за вересень 2013 року позивачем, з додатком № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних)" (а.с. 27). В додатку №8 позивачем зазанчено 10 податкових накладних по контрагентах ПП "Алфо флор", ТОВ "Даріана Трейд" та ТОВ "Мегвас".
24.10.2013 супровідним листом на адресу податкового органу позивач надіслав копії податкових накладних, зазначених у додатку №8 до декларації з ПДВ за вересень 2013 року (а.с. 26).
19.11.2013 позивачем було подану декларацію з ПДВ за жовтень 2013 року з додатком №8, в якому зазанчено 20 податкових накладних по контрагентах ПП "Алфо флор" та ТОВ "Мегвас" (а.с. 77-78).
Цієї ж дати 19.11.2013 позивачем супровідним листом було надіслано податковому органу копії податкових накладних, зазанчених в додатку №8 до декларації з ПДВ за жовтень 2013 року (а.с. 79).
Отримавши вказані вище податкові декларації з додатком №8 та супровідні листи з копіями податкових накладних, податковий орган провів камеральні перевірки, даних задекларованих у податковій звітності.
В акті камеральної перевірки декларації за вересень 2013 року №34/12-34-22-09/31594936 від 19.11.2013 відповідач, посилаючись на приписи статті 201.10 та статті 49 Податкового кодексу України зазанчив, що документи (копії податкових накладних) до декларації за вересень 2013 року надійшли до податкового органу не у строк визначений кодексом для подачі податкової звітності. Також податкові накладні не є документами бухгалтерського обліку та не підтверджують факт розрахунків або сплати податку у зв"язку з придбанням таких товарів і не є первинними документами, які підтверджують факт отримання товарів (накладні, платіжні доручення, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчує факт сплати ПДВ у зв"язку з придбанням товарів/послуг).
Перевіркою встановлено порушення вимог п. 201.10 Податкового кодексу України, що призвело до неправомірного ормування податкового кредиту. Встановлене порушення призвело до заниження ПДВ на суму 26573 грн. за вересень 2013 року (а.с. 24-25).
Позивач не погодився з висновками акту камеральної перевірки та подав заперечення на нього від 19.11.2013 (отримані податковим органом 29.11.2013) з додатками - первинними документами, що підтверджують факт отримання товарів та сплати ПДВ за податковими накладними, зазанченими в додатку №8 до декларації з ПДВ за вересень 2013 року (а.с. 29, 48-73).
Листом від 05.12.2013 податковий орган повідомив позивача про розгляд його заперечень на акт перевірки та залишення висновків акту без змін (а.с. 30).
10.12.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №000292209 про збільшення ТОВ "Мір снабженія" грошового зобов"язання з ПДВ на 26573 грн. за основним платежем та 13286,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 31).
Позивач оскаржив зазанчене повідомлення-рішення в адмінстративному порядку до Говного управління Міндоходів в Луганській області та Міністерства доходів і зборів України, за наслідками розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 33-47).
Аналогічним чином розвивалися події і щодо декларації з ПДВ за жовтень 2013 року. Також було проведено камеральну перевірку і складено акт з такими самими висновками, що і за вересень місяць, з тією лише різницею, що в даному випадку податковий орган зазначив, що паперові документи (копії податкових накладних) були надані позивачем вчасно з дотриманням строків для надання податкової звітності. Однак як і у вересні місяці податковий орган заначив про ненадання позивачем первинних документів на підтвердження отримання товарів та сплати ПДВ у їх ціні в порушенням вимог п. 201.10 Податкового кодексу України (а.с. 74-75).
Позивач також надав письмові заперечення на акт камеральної перевірки з додатками - первинними документами, що підтверджують отримання товарів та сплату ПДВ за податковими накладними, зазанченими в додатку №8 до декларації з ПДВ за жовтень 2013 року (а.с. 80-81, 98-144).
На підставі акту перевірки 13.12.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000302209 про збільшення суми грошового зобов"язання з ПДВ на 82011 грн. за основним зобов"язанням та 41005,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 83).
Заперечення позивача на акт камеральної перевірки та скарги на прийнте податкове повідомлення-рішення залишені без задоволення, а рішення без змін (а.с. 82-97).
Позивач не погодився з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, що ним було правомірно включено до складу податкового кредиту за вересень, жовтень 2013 року суми по податковим накладним, зазанченим в додатках № 8 до цих декларацій.
Щодо ненадання до декларацій перивинних документів на підтвердження отримання товарів та сплати ПДВ вказав, що Податковим кодексом України не встановлений граничний термін подачі таких документів, та не зазаначено, що ці документи повинні надаватися у строк встановлений для подачі податкової звітності. Також позивач зазанчив, що податковий орган протиправно не взяв до уваги надані до заперечень на акти камеральних перевірок первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту, та у разі наявності у податкового органу сумнівів у правомірності формування податкового кредиту він мав би провести зустрічні звірки та позапланову документальну перевірку позивача за вказаний період, а не приймати податкове повідомлення-рішення без достатніх для того підстав.
З огляду на викладене позивач просив суд визнати недійсними прийняті податкові повідомлення-рішення.
Перед судовими дебатами, представником позивача було подано заяву (про уточнення позовних вимог), в якій позивач просив суд, крім раніше заявлених вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, визнати неправомірними дії ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська при розгляді заперечень до актів камеральних перевірок.
Суд вважає, що фактично цією заявою позивач доповнює предмет спору новою вимогою про визнання неправомірними дій, яка первісно не заявлялась, що є недопустимим на стадії судового розгляду справи, з огляду на приписи статті 51, 137 КАС України, які надають позивачу праву на зміну підстав або предмету позову лише до початку судового розгляду справи по суті.
Ухвалою суду в задоволенні заяви позивача (про уточнення позовних вимог) було відмовлено. Справа розглядається судом в межах заявлених позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Відповідач проти заявленого позову заперечував, вважає, прийняті податкові повідомлення-рішення обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.
Вирішуючи дану справу суд виходить з наступного.
В даному випадку мова не йде про обгрунтованість чи не обгрунтованість віднесення сум ПДВ по господарських операціях з ПП "Алфо флор", ТОВ "Даріана Трейд" та ТОВ "Мегвас" до складу податкового кредиту, а про наявність чи відсутність формальних підстав для включення цих сум саме до декларацій за вересень, жовтень 2013 року.
Так, підпунктом 201.10 Податкового кодексу визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Податковим кодексом визначено, що за нормальних умов підставою для включення сум до податкового кредиту відповідного звітного місяця є податкова накладна. У разі відсутності податкової накладаної чи у разі, якщо така накладна не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних, підставою для включення сум до складу податкового кредиту може бути заява - додаток №8 до декларації. Одночасно кодекс зазначає, що до заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку - саме "додаються", а не "можуть додаватися".
Таким чином, суд вважає, що податковим кодексом України визначено обов"язковість надання разом з додатком № 8 до декларації і документів, що засвідчують факт сплати податку. Не надання таким документів, на думку суду, є порушення приписів статті 201.10 Податкового кодексу та відповідно, означає, що подана платником податку заява - додаток №8 не відповідає вимогам закону та не може вважатися законною підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного місяця.
Позивач і не заперечує, що ним до декларації додавалися лише копії податкових накладних, зазначених в додатку №8, які не є документами, що засвідчують факт сплати податку в розумінні статті 201.10 Податкового кодексу України.
За таких обставин суд вважає, що податковим органом правомірно було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення через недотримання позивачем вимог законодавства щодо подачі додатку № 8 до декларації.
Фактично в даному випадку у позивача були відсутні належним чином складені податкові накладні, які б могли бути підставою для включення сум до складу податкового кредиту, та не було надано підтверджуючих документів до заяви - додатку №8, що виключає можливість включення сум до скалду податкового кредиту на підставі норми статті 201.10 Податкового кодексу України.
Подальше надання позивачем всіх необхідних документів до заперечень на акти камеральних перевірок на думку суду не впливає на правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки такі підтверджуючи документи повинні були надаватися разом з додатком №8 до відповідних декларацій, а не після їх подачі та проведення камеральної перевірки.
Суд, ще раз наголошує, що в даному випадку, податковим органом не надавалася оцінка реальності, товарності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а було лише досліджено дотримання порядку заповнення податкової декларації, додатку №8 до неї, та з огляду на ненадання визначених статтею 201.10 ПКУ документів, що засвідчують факт сплати податку - здійснено правильний висновок про безпідставність включення зазначених в додатку № 8 сум до складу податкового кредиту.
Позивач не позбавлений можливості задекларувати з дотриманням встановленого законом порядку суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами ПП "Алфо флор", ТОВ "Даріана Трейд" та ТОВ "Мегвас" та віднести їх до складу податкового кредиту протягом визначеного п. 198.6 Податкового кодексу України строку (365 календарних днів з дати складання податкової накладної).
За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Частиною 2 статті 94 КАС України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки відповідачем, суб'єктом владних повноважень, зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мір снабженія» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 10.12.2013 №0000292209 та від 13.12.2013 №0000302209 відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мір снабженія» (91055, м. луганськ, вул..Почтовая,3л/2 код 33269602) на користь Державного бюджету України (Отримувач: УДКСУ у м. Луганську, Код: ОКПО 37991503, МФО: 804013, Банк отримувача: ГУДКСУ у Луганській області, Рахунок: 31213206784006, По коду класифікації доходів (ККД): 22030001, Символ: 206, Назва: судовий збір, (Державна судова адміністрація України, 050)) решту судового збору при зверненні до суду з вимогами майнового характеру у розмірі 2931,76грн. (дві тисячі дев'ятсот тридцять одна гривня 76 коп.)
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 02 червня 2014 року.
Суддя А.М. Каюда