Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1087/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Тимченко Л. М.

Доповідач Бубличенко В. П.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.05.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Бубличенко В.П.

суддів - Мурашка С.І.

Сукач Т.О.

при секретарі - Сегал О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру та виселення, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2014 року і

в с т а н о в и л а :

22.08.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позивач зазначав, що 08.10.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 7726,24 доларів США строком по 08.10.2013 року, а також іпотечний договір у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. За іпотечним договором ОСОБА_3 передала банку в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що відповідачка не виконує умови укладеного кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 26828,45 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 09.08.2013 року складає 214359,35 грн., на письмову вимогу банку вказану квартиру не звільнила, позивач просив суд звернути стягнення на спірну квартиру з наданням банку права укласти від імені відповідачки договір купівлі-продажу, та виселити ОСОБА_3 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірній квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2014 року у позові відмовлено.

Суд дійшов висновку, що відповідачка ухиляється від взятих на себе зобов'язань по сплаті заборгованості за кредитним договором, але у позовних вимогах зазначено порядок реалізації іпотечного майна, відмінний від встановленого законом, тому вимоги про звернення стягнення на квартиру не підлягають задоволенню.

Крім того, вимоги банку про виселення відповідачки та інших осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі, також не підлягають задоволенню, оскільки у позові не вказано які конкретно фізичні особи зареєстровані та проживають у квартирі і підлягають виселенню. До того ж, банком не дотримано вимоги закону щодо письмового попередження про виселення

У апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність рішення суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Про час і місце розгляду справи відповідачка та представник служби у справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області, залученої до участі у справі як третя особа ухвалою суду від 21.01.2014 року, повідомлені у встановленому статтею 76 ЦПК України порядку, в судове засідання не з'явилися. ОСОБА_3 надіслала заяву з проханням розглядати справу у її відсутності, представник служби у справах дітей причину неявки в судове засідання не повідомив.

Враховуючи положення ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів вирішила розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представника банку, Бистрова С.А., який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд дійшов правильного висновку про неналежне виконання відповідачкою умов укладеного з банком кредитного договору, але не врахував положення норм матеріального права, які підлягали застосуванню при вирішенні цього спору, і безпідставно відмовив у задоволенні позову в частині звернення стягнення на іпотечне майно і виселення відповідачки, тому згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦАК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Встановлено, що 08.10.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір у вигляді невідновлюваної кредитної лінії у розмірі 7726,24 доларів США строком по 08.10.2013 року (а.с.121), а також іпотечний договір у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. За іпотечним договором ОСОБА_3 передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Обумовлена сторонами договору ціна іпотеки складає 73365 грн. (а.с.146-151).

Відповідно до п.1.2 кредитного договору кредит надається в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки.

Обов'язок відповідачки виконувати належним чином умови укладеного з банком кредитного договору у встановлений цим договором строк передбачено статтями 526,527 і 530, 1054 ЦК України.

Відповідачка не виконала належним чином своїх зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 09.08.2013 року в розмірі 23323 долари 34 центи США (що складає 186353 грн. 48 коп.), яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 7417 доларів 87 центів США (що складає 59268 грн.78 коп.), заборгованості за відсотками в розмірі 3136 доларів 63 центи США (що складає 25061 грн. 67 коп.), заборгованості за комісією в розмірі 1106 доларів 84 центи США (що складає 8843 грн. 65 коп.), неустойки (пені і штрафу) в розмірі 11662 долари США (що складає 93179 грн. 38 коп.).

Згідно з графіком погашення кредиту, який підписано сторонами і є додатком № 2 до кредитного договору, розмір щомісячного платежу складає 197,08 доларів США у період з 15.11.2008 року по 15.09.2013 року включно і 260,70 доларів США в день остаточного розрахунку - 08.10.2013 року. Всього за вказаний період відповідачка зобов'язалася сплатити 11888,42 долари США (а.с.21).

Між тим, як вбачається з наданої банком довідки по погашенню заборгованості, за весь період з часу укладення договору відповідачка зробила лише 7 внесків у погашення заборгованості за кредитом, а саме: 17.11.2008 р., 01.12.2008 р., 15.12.2008 р., 19.12.2008 р., 15.01.2009 р.,16.02.2009 р., 13.03.2009 р. на загальну суму 475,37 доларів США (а.с.144-145). При цьому розміри внесків були значно меншими розміру щомісячного платежу, встановленого графіком погашення кредиту.

Із наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що коштів, які сплачувала відповідачка, було недостатньо для погашення боргу, тому станом на 09.08.2013 року утворилася заборгованість по всім видам платежів - кредиту, відсоткам і комісії (а.с.9-11).

Вказаний розрахунок відповідає умовам кредитного договору, не викликає сумнівів щодо його правильності і не спростований відповідачкою.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.4 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

У п.5.3 кредитного договору зазначено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн.+5% від суми позову.

З наведеного вбачається, що такі види неустойки як пеня і штраф застосовані банком за різні види порушень умов кредитного договору, який відповідачкою у встановленому законом порядку не оспорений.

Відповідно до вимог ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України є, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

З матеріалів справи вбачається, що розмір нарахованої банком неустойки складає 15167,12 доларів США (13859,77 пені + 31,29 + 1276,06 штрафу = 15167,12), що значно перевищує суму заборгованості за кредитом, процентам і комісії разом узятих, яка складає 11661,34 доларів США (7417,87 + 3136,63 + 1106,84). Про це відповідачка заявляла у запереченні на позовну заяву (а.с.38-41). Крім того, встановлено, що відповідачка має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_5, 1997 року народження (а.с.69).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що є підстави для застосування положення ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки до 11662 доларів США (що складає 93179 грн. 38 коп.).

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя , що містяться в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Пункт 27 іпотечного договору, укладеного між сторонами, містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст.36 Закону України «Про іпотеку», згідно з яким звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця; або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у т.ч. отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.150).

Враховуючи наведене, вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу відповідають вимогам іпотечного договору, Закону України «Про іпотеку» та положенням ч.2 ст.16 ЦК України щодо обраного способу захисту цивільних прав та інтересів, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ч.ч.1,3 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

З матеріалів справи вбачається, що банком дотримані вимоги закону щодо попередження відповідачки про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором та виселення у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки. Таке попередження № 30.1.0.0/2 від 19.06.2013 року (а.с.14) було надіслано банком відповідачці 04.07.2013 року (а.с.15-16) і вручено їй 05.07.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4994505891228 (а.с.142).

За таких обставин вимоги банку про виселення відповідачки з квартири, яка є предметом іпотеки, підлягають задоволенню як такі, що ґрунтуються на законі та умовах договору. Виселення інших осіб, які зареєстровані або проживають у спірній квартирі, може відбутися тільки за умови додержання встановленого законом порядку. Тому в цій частині вимоги позовної заяви не підлягають задоволенню.

Безпідставним є пред'явлення у цій справі позову про зняття з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Тому в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення, відповідачка посилалася на те, що є рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 28.09.2010 року, що набрало законної сили, яким у задоволенні аналогічних вимог банку було відмовлено (а.с.45-46).

Колегія суддів вважає, що зазначене рішення не є перешкодою для звернення з позовом у цій справі, який обгрунтований іншими обставинами. До того ж, як вбачається із зазначеного рішення суду, у позові банку було відмовлено у зв'язку з недотриманням вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» та п.22 іпотечного договору щодо надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушень кредитного договору. Цей недолік банк усунув до пред'явлення цього позову.

Крім того, відповідачка просила суд застосувати строк позовної давності.

Між тим, згідно з п.5.5 кредитного договору терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлено сторонами тривалістю 5 років і з часу його укладення закінчується після пред'явлення позову - 08.10.2013 року (позов пред'явлено 22.08.2013 року).

Цей пункт кредитного договору відповідачкою не оспорений, а тому є дійсним і підлягає застосуванню.

Враховуючи зазначене, а також положення ст.259 ЦК України щодо можливості збільшення тривалості позовної давності за домовленістю сторін, яка не містить виключень, і ст.627 ЦК України щодо свободи договору, колегія суддів вважає, що позов пред'явлено в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що позов банку задоволено частково, понесені ним витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки пропорційно розміру задоволених вимог (1863,53 + 931,76 = 2795,29 грн. з вимог майнового характеру і 229,40 + 121,80 = 351,20 грн. з вимог немайнового характеру, а всього 3146,49 грн.).

Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2014 року скасувати з ухваленням нового рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру та виселення задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором від 08.10.2008 року № КGТ5GА0000000004 станом 09.08.2013 року в розмірі 23323 долари 34 центи США (що складає 186353 грн. 48 коп.), яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 7417 доларів 87 центів США (що складає 59268 грн.78 коп.), заборгованості за відсотками в розмірі 3136 доларів 63 центи США (що складає 25061 грн. 67 коп.), заборгованості за комісією в розмірі 1106 доларів 84 центи США (що складає 8843 грн. 65 коп.), неустойки (пені і штрафу) в розмірі 11662 долари США (що складає 93179 грн. 38 коп.), звернути стягнення на однокімнатну квартиру, яка є предметом іпотеки на підставі іпотечного договору № КGТ5GА0000000004 від 08.10.2008 року, і знаходиться в АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаної квартири публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом), але не менше ніж 73365 (сімдесят три тисячі триста шістдесят п'ять) грн.

Виселити ОСОБА_3 з квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 3146 (три тисячі сорок шість) грн. 49 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді