АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/6481/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/1820/14

Головуючий у 1-й інстанції Сьоря С. І.

Доповідач Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.

суддів: Гальонкіна С.А., Акопян В.І.

при секретарі Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15 квітня 2014 року по справі за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", ОСОБА_2 про визнання приватизації квартири недійсною, анулювання свідоцтва про право власності, витребування квартири.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до суду із вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким:

- визнати недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі наказу від 22.12.1994 року № 1120/В;

- анулювати свідоцтво про право власності на житло від 22.12.1994 року видане ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" на квартиру АДРЕСА_1 на ім"я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі наказу від 22.12.1994 року № 1120/В;

- витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2, повернути її в розпорядження Кременчуцької міської ради Полтавської області;

- стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що видача свідоцтва про право власності на житло особі, яка на час приватизації та видачі свідоцтва померла, є грубим порушенням законодавства та свідчить про недійсність приватизації як правочину з відповідними наслідками, що пов"язані з його недійсністю.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15 квітня 2014 року позов задоволено частково: визнано свідоцтво про право власності на житло, яке видане 22.12.1994 року ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підставі наказу №1120/в від 22.12.1994 року та яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 таким, що видане з порушенням вимог закону; анулювано свідоцтво про право власності на житло, видане 22.12.1994 року ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» на підставі наказу №1120/в від 22.12.1994 року та яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд при вирішенні питання по суті не врахував той факт, що позивачем подано позов з пропуском строку позовної давності і позивач не надав суду належних доказів поважності пропуску строку позовної давності.

ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд при вирішенні питання по суті не врахував той факт, що позивачем подано позов з пропуском строку позовної давності, а також той факт, що ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» не являлось органом приватизації, отже не є належним відповідачем по даній справі.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційні скарги слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Кременчуцької міської ради №71 від 26 січня 1990 року затверджені списки житлових будинків фонду Кременчуцької міської ради, що перебувають на балансі ЖЕО УЖКГ міськвиконкому. У списку житлових будинків (додаток до вказаного рішення) зазначений будинок АДРЕСА_1

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виданого Штомпелівською сільською радою Хорольського району, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року АДРЕСА_2

Згідно довідки ТОВ «Добробит» №10-04/2605 від 11 листопада 2013 року у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 з 19 грудня 1989 року по 20 грудня 1994 року, ОСОБА_4 з 19 грудня 1989 року по 09 грудня 2003 року.

22 грудня 1994 року на підставі наказу № 1120/в ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» видане свідоцтво про право власності на житло, згідно якого ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 16 листопада 2011 року встановлено, що після смерті ОСОБА_4 у вересні 1991 року ОСОБА_3 став постійно проживати у АДРЕСА_2

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 01 грудня 1999 року визнаний дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4; за ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

06 червня 2007 року відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_6 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1.

20 червня 2007 року відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_2 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 19 травня 2011 року Штомпелівською сільською радою Хорольського району ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року у с.Коломийцеве Озеро Хорольського району. Після його смерті заведена спадкова справа за заявами ОСОБА_1 і ОСОБА_7

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 16 грудня 2011 року визнаний недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 06 червня 2007 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, належно їх оцінив, дав правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. При цьому суд першої інстанції правомірно виходив з того, що приватизація спірної квартири проведена з порушенням вимог закону.

Перевіряючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України. При цьому з урахуванням особливостей спірних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Як вбачається зі змісту оспорюваного свідоцтва про право власності на квартиру (а.с.10-11), рішення про передачу квартири у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ухвалено у 1994 році уповноваженим органом ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод», а право власності на неї у тому ж році зареєстроване КП Кременчуцьке МБТІ. Та обставина, що реєстрація права власності на квартиру здійснена комунальним підприємством, не є беззаперечним доказом того, що Кременчуцька міська рада була зобов'язана дізнатися саме у 1994 році про факт приватизації спірної квартири. У справі відсутні належні допустимі докази, які б підтвердили, що ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод» чи КП Кременчуцьке МБТІ повідомляли чи були зобов'язані повідомити Кременчуцьку міську раду про факт приватизації спірної квартири та допущені при цьому порушення ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду». Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку давності є обґрунтованим.

За змістом положень ст.ст. 30-33 ЦПК України відповідач у цивільному процесі - це сторона спору, до якої іншою стороною спору (позивачем) пред'явлені певні матеріально-правові вимоги, які задовольняються судом у разі доведеності факту порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача.

Як встановлено судом, рішення про приватизацію спірної квартири ухвалене керівником органу приватизації ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод», правонаступником якого є ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод». Відповідно свідоцтво про право власності на квартиру видане та підписане також керівником органу приватизації ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод». Таким чином, спірна квартира вибула з комунальної власності на підставі рішення ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод». Оскільки Кременчуцька міська рада як уповноважений орган громади міста вважала, що відчуження спірної квартири відбулося з порушенням встановлених законом вимог, то позов у частині вимог про визнання приватизації недійсною та анулювання свідоцтва про право власності правомірно був пред'явлений саме до правонаступника особи, яка вчинила відчуження спірного майна.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи суд першої допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного чи необгрунтованого рішення.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.1, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді: С.А.Гальонкін

В.І.Акопян

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов