Справа №22-1051 Головуючий у 1 інстанції Юр'єва Т.І.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі: Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі М. Донецька на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 23 листопада 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 23 листопада 2007 року, яким позов ОСОБА_2 задоволений частково: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та витрати на юридичну допомогу в розмірі 100 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи і, зокрема, на те, що судом не застосовані Закони України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", „Про Державний бюджет України на 2007 рік", а також „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"; позивачем не доведений факт спричинення йому моральної шкоди, оскільки не наданий висновок медичних органів про наявність факту заподіяння моральної шкоди та її характер, інших доказів спричинення моральної шкоди позивач не надав; крім того, судом не враховано, що шкода, завдана здоров'ю позивача, компенсована чітким виконанням відповідачем обов'язків щодо сплати тих виплат, які передбачені статтею 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"; судом не враховано, що на момент встановлення професійного захворювання позивач вже з 1999 року був пенсіонером за віком по
пільговому стажу роботи у шкідливих умовах і продовжував до 2003 року працювати у шкідливих умовах і таким чином сприяв подальшому ушкодженню здоров'я, а також те, що позивач був звільнений з роботи не за станом здоров'я, а за власним бажанням.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час працював на шахтах, на підземній роботі, у зв'язку з чим набув професійне захворювання - коніотуберкульоз, став інвалідом третьої групи зі стійкою втратою професійної працездатності 50% безстроково згідно висновку МСЕК від 10 грудня 2003 року.
В результаті професійного захворювання позивач несе величезні моральні страждання, які полягають в тому, що він не має нагоди працювати по своїй професії, часто хворіє, стан його здоров'я погіршується, він погано спить ночами, задихається, не може виконувати ніякої домашньої роботи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд виходив з того, що згідно висновку МСЕК від 10 грудня 2003 року позивачеві вперше було встановлено втрату порофесійної працездатності в розмірі 50% у зв'язку з професійним захворюванням, виявленим у позивача у 2003 році, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди за нормами Закону України„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Такі висновки суду є правильними.
За змістом ст. ст. 1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_2 є професійним, відповідно до висновку МСЕК від 10 грудня 2003 року втрата ним професійної працездатності становить 50%. Зазначена довідка МСЕК була пред'явлена представником відповідача і оглянута у судовому засдіанні апеляційного суду. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань ОСОБА_2, перебування останнього на лікуванні у зв'язку із захворюванням, порушення нормального укладу життя й з дотриманням вимог ч.3 ст. 34 Закону обгрунтовано визначив таке відшкодування у розмірі 15 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був застосувати Закони України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", „Про Державний бюджет України на 2007
рік", а також „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є безпідставними, оскільки Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік набрав чинності з 1 січня 2006 року, Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" набрав чинності з 1 січня 2007 року, а Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" набрав чинності з 20 березня 2007 року, а професійне захворювання позивачу встановлено висновком МСЕК у 2003 році і таким чином право на відшкодування такої шкоди у нього виникло ще до набрання чинності зазначеними Законами.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом порушена ч.1 ст. 88 ЦПК України також є безпідставними, оскільки ст. 84 ЦПК України встановлює витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги і не пов'язує такі витрати тільки за правовий захист інтересів в суді; факт оплати позивачем 100 грн. підтверджений актом прийому-передачі виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг (а.с. ЗЗ).
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень вимог процесуального чи матеріального законів або неправильної оцінки дослідження доказів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1, 308 ч.1, 314 ч.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 23 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.