ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 року м. Львів № 876/1433/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Савицької Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання : Коцур В.К.

представника апелянта Дудяка Р.А.

представника відповідача Рацина Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Портобіліті 2000» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Портобіліті 2000» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

11.12.2013 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Портбіліті 2000» (далі ТзОВ «Портбіліті 2000» ) звернувся в суд з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 0000162250; № 0000172250; № 0000182250 від 29.01.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що усі суми, які були включені до податкового кредиту та бюджетного відшкодування, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що засвідчують факт отримання (послуг) та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Господарські операції позивача з контрагентами ТзОВ «ХоСаРо» та ТзОВ «Гермес-Буд» є дійсними, а вказані контрагенти є діючими підприємствами - включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платником податку на додану вартість.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивач ТзОВ «Портбіліті 2000» подав апеляційну скаргу, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке слід скасувати. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що первинні документи які знаходяться в матеріалах справи вказують на реальний характер господарських операцій між ТзОВ «Інер-Континенталь» та контрагентами ТзОВ «ХоСаРо» та ТзОВ «Гермес-буд» пов'язаних з будівництвом мало та середньо поверхового житлового містечка закритого типу в смт. Козин Обухівського району Київської області.

Апелянт просить суд, вказану постанову скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник апелянта Дудяк Р.А. підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.

Представник відповідача Рацин Р.Р. просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з акту перевірки від 18.12.2012 р. відповідач провів позапланову невиїзну документальну перевірку ТзОВ «Портбіліті 2000» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.

Перевіркою встановлено порушення:

-пп.7.7.1, 7.7.1 п.7.7 ст. 7 та пп. 7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» а саме, позивач завищив від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, що привело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ( у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів» за грудень 2010 р. в сумі 421947 грн.); ( ряд.25 )

-пп. 7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТзОВ «Портбіліті 2000» завищив залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 24675 грн. (ряд 26 )

-пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 п.7.2; пп.7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач завищив від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2010 р. на 70224 грн. ( ряд.18.2 )

Вищенаведені порушення на думку податкового органу обумовлені нікчемністю, нереальністю і безтоварністю господарських операцій між ТзОВ «Інтер-Континенталь» та ТзОВ «ХоСаРо» і ТзОВ «Гермес-буд», що пов'язані з будівництвом мало та середньо поверхового житлового містечка закритого типу в смт. Козин Обухівського району Київської області.

29.01.2013 р. на підставі вказаного акта перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000162250, № 0000172250; № 0000182250.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.08.2010 р. між позивачем ТзОВ «Портбіліті 2000» ( попередня назва )ТзОВ «Інтер-Континенталь» ( Замовник ) і ТзОВ «ХоСаРо» (генпідрядник) укладено договір генпідряду за умовами якого Генпідрядник своїми та залученими силами та засобами, з матеріалів, погоджених і/або наданих Замовником відповідно до умов цього Договору зобов'язується здійснити будівництво мало та середнього поверхневого житлового містечка закритого типу ( тип А ) в смт. Козин Обухівського району Київської області, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи й оплатити їх на умовах визначених даним договором.

Згідно п.п.2.1 п.2 Договору ціна цього Договору є динамічною та становить 60000000 грн. з ПДВ.

01.09.2010 р. між ТзОВ «Інтер-Континенталь» ( замовник ) і ТзОВ «ХоСаРо» (генпідрядник ) підписано додаткову угоду № 1 до Договору генпідряду від 02.08.2010 р. якою сторони доповнили розділ 2 Договору п.2.1.1. наступного змісту: « п.2.1.1 В ціну договору не включено вартість послуг генпідряду в розмірі 120000 грн. з ПДВ що сплачується додатково Замовником згідно акту виконаних робіт по факту закінчення та передачі загального обсягу робіт».

Відповідно до умов додаткової угоди за № 2 від 01.12.2010 р сторони договору генпідряду залучили до виконання третю сторону - підрядника - ТзОВ «Гермес-буд» внаслідок чого п.п.1.1 п.1 Договору викладено в наступній редакції» - Генпідрядник своїми силами та залученими силами засобами в тому числі Підрядника, з матеріалів погоджених і/або наданих Замовником зобов'язується здійснити будівництво вищезазначеного об'єкта.

У новій редакції викладено п.2п.2.1.п.3 Договору « Ціна цього Договору є динамічною та становить загалом 96715622,22 грн. в тому числі ПДВ 16119279,37 грн.

На момент здійснення спірної господарської операції та видачі податкових накладних ТзОВ «Портбіліті 2000», ТзОВ «ХоСаРо», ТзОВ «Гермес-Буд» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявні свідоцтва платника податку на додану вартість які не були анульовані.

Як видно з матеріалів справи на підтвердження здійснення вказаної господарської операції позивач надав суду договір генпідряду від 02.08.2010 р. з додатковими угодами від 01.09.2010 р., дозволи на виконання будівельних робіт від 27.10.2010 р. № 746/10 та від 13.12.2010 р. № 858 які отримали ТзОВ «Інтер-Континенталь» ( замовник ) та ТзОВ «ХоСаРо ( генпідрядник ), проектну документацію, ліцензію АВ № 118768, накази від 15.10.2010 р. № 15/10/10 від 01.12.2010 р. № 01/12, наказ від 16.10.2010 р. № 161, акти приймання виконання будівельних робіт за грудень 2010 р., довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010 р. на 96715622,22 грн., платіжні документи про проведення взаєморозрахунків між ТзОВ «Інтер-Континенталь» ( Замовник ) та ТзОВ «ХоСаРо» (Генпідрядник ) і ТзОВ «Гермес-буд» ( Підрядник ) на загальну суму - 96715622,22 грн., за № № 610-621 від 09.12.2010 р., платіжні доручення № № 620-631 від 09.12.2010 р., податкові накладні №№ 677-689, 690,692 від 31.12.2010 р., ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області серії АВ № 516475 на здійснення ТзОВ «ХоСаРо» господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури від 22.04.2010 р., висновок № 311-2010/ЦБ комплексної державної експертизи щодо проекту» Будівництва мало та саредньоповерхового житлового містечка закритого типу в смт. Козин, Обухівського району Київської області, висновок експертизи 10В № 04-1123-14850 від 10.11.2010 р. на відповідність нормативним актам з охорони праці робочої документації вказаного об'єкта, ліцензію міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України серії АВ № 118768 від 30.06.2006 р., рішення виконкому Козинської селищної ради від 16.02.2011 р. № 1 «Про оформлення права власності» на об'єкти нерухомості вищезазначеного об'єкта, свідоцтва про право власності ТзОВ «Інтер-Континенталь» від 10.03.2011 р., 22.02.2011 р., на квартиру № 37 в корпусі № 11, корпус № 1 , корпус № 5, корпус,2,3 корпус 4, корпус 6 по вул. Берегова,11 в смт. Козин, Обухівського району Київської області.

Отже, з вищенаведеного видно, що господарська операція була реальною і по даній господарській операції позивач сплатив всі податкові платежі, включаючи і податок на додану вартість, що не оспорює відповідач, на що суд першої інстанції не звернув уваги та не дав оцінки первинним документам.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.

ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку який поставляє товари ( послуги ) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З аналізу норм п.п. 7.2.1. п.7.2 , 7.2.3 п.7.2, 7.4.1 п.7.4, 7.5.1 п.7.5, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» видно, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної яка є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності законодавства та виписки особою, що має на це право.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність ) здійснення господарських операцій між ТзОВ «Інтер-Континенталь», тЗОВ «ХоСаРо» та ТзОВ «Гермас-буд» пов'язаних з будівництвом мало та середньо поверхового житлового містечка закритого типу в смт. Козин Обухівського району Київської області та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з цими контрагентами в період охоплений перевіркою.

Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення своїх контрагентів при укладені ним інших договорів, а також формування своїх податкових зобов'язань.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Частиною 4 статті 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд першої інстанції взявши до уваги пояснення директора підприємства ОСОБА_5 не допитав всупереч ст.ст.76,77 КАС України у встановленому законом порядку в судовому засіданні вказану особу в якості свідка. Тому, колегія суддів вважає дане пояснення як неналежний доказ і не приймає його до уваги.

Разом з тим, апеляційний суд бере до уваги Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. у справі за № 2а-2939/12/1370 якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова щодо призначення та проведення невиїзної перевірки ТзОВ «ХоСаРо» за результатами якої складено акт № 532/23-2/20794249 від 12.03.2012 р. Визнано протиправні дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТзОВ «ХоСаРо» із контрагентом ТзОВ «Гермес-Буд» та ТзОВ «Інтер-Континенталь» зазначених у акті № 532/23-2/20794249 від 12.03.2012 р.

Зобов'язано податковий орган привести до відповідності дані обліку та особового рахунку ТзОВ «ХоСаРо» з даними наведеними ним у поданій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р.

Зобов'язано податковий орган вилучити з автоматизованої системи «результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірок ТзОВ «ХоСаРо» введену на підставі акта № 532/23-2/20794249 від 12.03.2012 р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишено без задоволення а вказану постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 р. без змін.

ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

ч. 2 ст. 215 , ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин ). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України зокрема, це : правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судом першої інстанції не встановлено зазначених умов, а відповідач не надав доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін та спільних дій позивача та його контрагентів спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, не довів, що на момент здійснення господарських операцій останні діяли з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

З вищенаведеного випливає, що правом визнання нікчемними правочинів наділені суди а не податкові органи тому, відповідач дійшовши висновку про нікчемність договору генпідряду від 02.08.2010 р. вийшов за межі власної компетенції.

За таких обставин, колегія суддів вважає що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову оскільки, податковий орган приймаючи оскаржені податкові повідомлення - рішення діяв не в межах компетенції та не у спосіб передбачений законом, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно д ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Таким чином, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160,195,198,202,205,207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Портобіліті 2000» задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.12.2013 року - скасувати та прийнято нову якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення № 0000162250 від 29.01.2013 року;

податкове повідомлення-рішення № 0000172250 від 29.01.2013 року;

податкове повідомлення-рішення № 0000182250 від 29.01.2013 року;

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання постанови законної сили.

Головуючий: Н.В. Савицька

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель