Справа № 256/1399/14а

2а/256/88/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Калінінський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді - Ткаченко Л.В.

при секретарі - Рябуха А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька про визнання неправомірною відмови у перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищеназваним позовом до відповідача з тих підстав, що є суддею Господарського Суду Донецької області у відставці та отримує щомісячне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Крім того, є учасником Великої Вітчизняної Війни.

19 грудня 2013 року позивач звернулася до УПФУ у Калінінському районі м. Донецька з заявою про перерахунок її щомісячного грошового утримання судді у відставці. Рішенням № 239 від 24.12.2013 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку з посиланням на те, що ч.4 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачає право на такий перерахунок лише для суддів Конституційного Суду України.

Позивач просила суд визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Калінінському районі м. Донецька в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язати УПФУ в Калінінському районі м. Донецька провести перерахунок розміру її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді і виплату перерахованого щомісячного довічного утримання судді у відставці з урахуванням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Позивач у судове засідання не з*явилася, звернулася з заявою про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився, звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Калінінському районі м. Донецька та з 01 січня 2007 року їй було призначено довічне грошове утримання у відповідності до ст. 43 Закону України «Про статус суддів». На підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2009 року відповідача зобов*язано здійснити перерахунок та виплату розміру довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01 січня 2009 року у розмірі 8293 грн. 33 коп.. в тому числі підвищення як учаснику війни у розмірі 49 грн. 80 коп.

У той же час, згідно довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від11.12.2013 року, виданої Господарським судом Донецької області, заробітна, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці склала 19499 грн.

Рішенням № 239 від 24.12.2013 року Управління Пенсійного фонду України у Калінінському районі м. Донецька відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання. Вказане рішення мотивоване тим, що ч.4 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено проведення такого перерахунку лише суддям Конституційного Суду України.

Спірним питанням в даній справі є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку з підвищенням заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді відповідно до ст. 129, 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.

Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та Законом № 2453, що відповідає ч.1 статті 126 Основного Закону України, згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.

Частина 3 статті 138 Закону № 2453 до внесених Законом № 3668 змін передбачала: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Таким чином, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Частиною 5 статті 138 Закону № 2453 до внесення Законом № 3668 змін передбачалося, що «пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами».

У статті 2 Закону № 3668 закріплено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону № 2453, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд звертає увагу на те, що рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»,статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо зміну умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): частину 1, перше, друге, третє речення частини 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ, абзац другий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Крім того, вказаним рішенням зазначено порядок його виконання, а саме: підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання»; перше, друге, трете речення частини 5статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини 5 статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку» ‚ та четверте речення частини 5 статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: «Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України»; дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453; дія абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.

Приймаючи до уваги, викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з 03 червня 2013 року, з дня ухвалення рішення Конституційного суду України № 3-рп/2013.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. 19 Конституції України, ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 2, 8, 9, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька № 239 від 24.12.2013 року незаконним.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька з 03 червня 2013 року здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, встановивши розмір цього утримання 90% грошового утримання судді на відповідній посаді з урахуванням довідки Господарського суду Донецької області № 05-27/116 від 11.12.2013 року, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ:

Справа №256/6167/13а

17.04.2014