Єдиний унікальний номер 258/11452/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2751/2014
Головуючий в 1 інстанції - Цукуров В.П.
Доповідач: Принцевська В.П.
Категорія 48
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРЇНИ
29 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої судді - Шевченко В.Ю.
суддів - Принцевської В.П., Тимченко О.О.,
при секретарі СачкоІ.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі. Від спільного шлюбу у сторін народилася дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з нею та знаходиться на її утримуванні. Згідно рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 16 квітня 2010 року, відповідача, ОСОБА_1, було зобов'язано сплачувати аліменти на утримання дитини на її користь в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку відповідача, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною, ОСОБА_3, повноліття, починаючи з 27 січня 2010 року. Незважаючи на це, відповідач протягом тривалого часу не сплачував присуджені аліменти і згідно розрахунку заборгованості із сплати аліментів ОСОБА_1, виданої відділом Державної виконавчої служби Авдієвського міського управління юстиції Донецької області 02.09.2013р. та довідці-розрахунку, виданої Кіровським районним ВДВС 10.02.2011р., заборгованість останнього зі сплати аліментів станом на 01.08.2013 року складає 11618,26 гри., яка підлягає стягненню на її користь. Крім того, відповідно до вимог ч. 1 от. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. І таким чином, неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів з 27 січня 2010 року по 01 жовтня 2013 року складає 109 995,86 грн., яку позивачка просить стягнути з відповідача на її користь.
Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2013 року позов задоволено в повному обсязі.
З даним рішенням не погодився відповідач та спочатку подав заяву про перегляд заочного рішення, а після відмови в задоволенні його заяви оскаржив рішення в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд неповно з»ясував обставини справи. Не звернув увагу на те, що в нього є інша сім»я і його друга дружина на теперішній час є вагітною. Апелянт вважає, що суд також не перевірив правильність розрахунку пені, який надано позивачкою, оскільки він частково оплачував аліменти в 2012 та 2013 роках. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В судовому засіданні апелянт повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Позивачка та її представник до суду не з»явилися, повідомлені про час і місце судового засідання судовими повістками.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Згідно рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 16 квітня 2010 року, відповідача, ОСОБА_1, було зобов'язано сплачувати аліменти на утримання дитини на її користь в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку відповідача, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною, ОСОБА_3, повноліття, починаючи з 27 січня 2010 року.
Згідно розрахунку заборгованості відповідача по сплаті аліментів, виданої відділом Державної виконавчої служби Авдієвського міського управління юстиції Донецької області 02.09.2013р. та довідці-розрахунку, виданої Кіровським районним ВДВС 10.02.2011р., заборгованість станом на 01.08.2013 року складає 11618,26 грн.
Відповідачем також надано довідку Авдієвського міського управління юстиції Донецької області від 17.02.2014 року, яку він також надавав суду разом з заявою про перегляд заочного рішення, та яка підтверджує, що заборгованість по аліментам у вказаний період складає 7965,32 грн.
Суд першої інстанції не звернув увагу на розбіжності у вказаних довідках та не перевірив розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів на користь позивачки.
На запит апеляційного суду Донецької області відділом Державної виконавчої служби Авдієвського міського управління юстиції Донецької області надано довідку, яка підтверджує, що відповідач дійсно сплачував аліменти в 2012 та 2013 роках більш, ніж було нараховано, а тому в цих роках у відповідача були переплати, які зараховувалися в погашення боргу по сплаті аліментів в 2010 році. Заборгованість відповідача складає 7965,32 грн.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по аліментам, оскільки на теперішній час виконавчий лист про стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на виконанні у відділу ДВС Калінінського РУЮ у м.Донецьку і виконавцями здійснюється стягнення з відповідача вказаних аліментів та заборгованості по цим аліментам. Тому в даній частині рішення підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позивачки про стягнення з відповідача суми заборгованості по аліментам.
Також апеляційний суд перевірив доводи апелянта щодо неправильності розрахунку пені, який надано позивачкою, та дійшов висновку, що він дійсно є неправильним, оскільки в цьому розрахунку не враховано оплату відповідачем аліментів в 2012 та 2013 роках.
Згідно з розрахунком, який виконано апеляційним судом Донецької області пеня за прострочення відповідачем сплати аліментів з 27 січня 2010 року по 01 жовтня 2013 року складає 135985,95 грн.
Частиною 2 ст. 196 СК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на теперішній час одружений з ОСОБА_5, яка є вагітною, що підтверджується довідкою комісії ВКК при Селидівскій поліклініці.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі не повно з»ясував обставини справи не звернув увагу на сімейний стан платника аліментів, що є підставою для зменшення розміру пені згідно з вимогами ч.2 ст. 196 СК України. А тому апеляційний суд вважає, що в даній частині рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким частково задовольнити вимоги позивачки про стягнення пені та стягнути з відповідача на користь позивачки пеню в зменшеному розмірі 8000 грн.
Статтею 309 ч.1 п.п. 1, 4 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача, рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивачки пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 8 000 грн., стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 800 грн. В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 28 листопада 2013 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 8 000 ( вісім тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 800 (вісімсот) гривен.
В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення набирає законної сили в момент проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий: Судді: