Справа №22ц/2274                                  Головуючий в суді 1 інстанції: Васільєв Л.А.

Категорія 33 :                                                                                         Доповідач: Павицька Т.М.

УХВАЛА Іменем України

27 грудня 2006 року, апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого Головчук С.В. суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

при секретарі  Калинець Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Попільнянської селищної ради, Попільнянської районної державної адміністрації про визнання Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним та відновлення меж земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2006 року, -

встановив:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив відновити межу між його господарством та господарством ОСОБА_2 в межах, які вказані в генеральному плані/схемі/ від 04.10.1960 року, зобов'язати селищну раду відновити дану межу в натурі та визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданий відповідачу. Посилався на те, що ОСОБА_2, котрий проживає по сусідству з ним ІНФОРМАЦІЯ_1, в квітні 1999 року самовільно зайняв частину його земельної ділянки, поставив на ній огорожу, зменшивши його, позивача, земельну ділянку по ширині від вул. Радянської на 1 м. 06'см.. Скориставшись тривалим вирішенням вказаного спору в різних інстанціях, відповідач в жовтні 2005 року отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку чим порушив його право на користування земельною ділянкою в межах, які вказані в генеральному плані/схемі/ від 04.10.1960 року. Крім того, просив поновити строк звернення до суду, який вважав пропущеним з поважних причин.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на те, що відмовляючи в задоволенні позову суд послався на неналежний доказ, а саме висновок, який зроблений /відповідачами  по  справі.  Вказує,  що  визнавши правомірність користування земельною . ділянкою відповідачем, суд всупереч іншим доказам послався на рішення Андрушівського райсуду від 14.12.2004 року в якому зазначено, що зробити висновок з приводу причин зміни та розмірів земельних ділянок неможливо. Не врахував ухвалу апеляційного суду від 19.05.2005 року, якою з вищевказаного рішення Андрушівського райсуду виключено висновок про правомірність користування земельною ділянкою ОСОБА_2.

Перевіривши законність та обгрунтованість  рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що сторони по справі є власниками сусідніх будинків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 107 ЗК спір про відновлення меж може вирішуватись, якщо межі визначались у встановленому законом порядку, але з якихось обставин зникли, перемістилися, зіпсувалися.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 19.05. 2005 року при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою встановлено, що відсутні докази того, що між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 остаточно визначена межа компетентними органами, лише мали місце спроби її встановлення.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження передачі йому земельної ділянки у розмірах визначених у генеральному плані від 04.10.1960 року, визначення меж земельної ділянки в натурі та про те, що ці межі порушені відповідачем ОСОБА_2.

Таким чином суд правильно відмовив в задоволені позову в цій частині.

Що стосується вимог про незаконність передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0, 13 га., то обгрунтованість таких вимог ОСОБА_1 не довів.

Відповідно до п.»г» ч.І ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка ) в селищах - не більше 0, 15 га.

Судом встановлено, що рішенням 31 сесії 4 скликання Попільнянської селищної ради 05.09.2005 року затверджений акт комісії від 22.08.2005 року про встановлення межі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 АДРЕСА_1 по фактичному використанні земельних ділянок. Цим же рішенням ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0.15 га., а ОСОБА_2 - 0,13 га.

Даний акт комісії та рішення Попільнянської селищної ради від 05.09.2005 року ОСОБА_1 не оспорені.

Враховуючи, що судом не встановлено порушень при передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки розміром   0, 13 га., суд правильно   відмовив в позові про визнання Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним.

Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи у межах заявлених вимог, дав належну оцінку доводам і запереченням сторін.

Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.