Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
19 грудня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді.......................................... Крижанівського В.В.,
суддів.................................................. Єрещенка А.М. та Яковлєва С.В.,
з участю
прокурора................................................................ Селюченко І.І.
та засудженого....................................................... ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, уродженець м. Бердичева Житомирської обл., громадянин України, з середньою освітою, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_1, неодружений, проживаючийАДРЕСА_1, несудимий, засуджений до позбавлення волі :
· за ст.121 ч.І КК України на 5 років ;
· за ст.296 ч.4 КК України на 3 роки.
На підставі ст.70 ч.І КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно засудженомуОСОБА_1 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_1 залишено попередній - тримання під вартою.
Початок строку відбуття призначеного покарання засудженим ОСОБА_1 постановлено обчислювати з 09 серпня 2006 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі : стягнуто із засудженого ОСОБА_1 на його користь 3.000 грн. заподіяну моральну шкоду.
Речові докази, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області, постановлено :
Справа № 11 - 881 / 2006 Головуючий у суді 1-ої інстанції Башинськнй С.Ф.
Категорія ст.ст.121 ч.1,296ч.4 КК України Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлсв С.В.
футболку червоного кольору із синіми вставками, три уламки ножа та металеву пряжку - знищити ; металеву монету номіналом 5 копійок - конфіскувати в доход держави.
Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
Так, 06 серпня 2006 року о 23-ій годині АДРЕСА_2 ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок та проявляючи при цьому особливу зухвалість, яка виразилась в тому, що він, використовуючи незначний привід, з хуліганських спонукань наніс ОСОБА_3 ряд ударів руками та ногами в область голови та тулуба. Внаслідок нанесених ударів останній впав на землю та втратив свідомість, а ОСОБА_1, не припиняючи свої злочинні дії, наніс потерпілому ще ряд ударів ногами в різні частини тіла. Таким чином, потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна в тім'яній ділянці голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.
В цей час громадянин ОСОБА_2, припиняючи хуліганські дії ОСОБА_1, почав вимагати від нього припинити злочинні дії, на що останній став погрожувати ОСОБА_2ножем, який був спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень. Коли ж ОСОБА_2 підійшов ближче до ОСОБА_1, то останній вказаним ножем наніс потерпілому удар в область живота, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, ускладнену розвитком внутрішньочеревної кровотечі, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи висновки суду про доведеність його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів та про правильність кваліфікації його дій, вважав призначене йому покарання надто суворим, а тому просив змінити вирок щодо нього та обрати менш суворе покарання із застосуванням ст.69 КК України. В обгрунтування апеляції автор посилався на те, що він як на досудовому слідстві, в суді першої інстанції, так і на даний час свою вину визнавав повністю, сприяв розкриттю злочинів, а у вчиненому щиро розкаявся. Звертав також увагу й на слідуюче : він мав постійне місце роботи, де працював до затримання, і характеризується позитивно ; до даного випадку не мав приводів в органи внутрішніх справ ; має батьків похилого віку і вони потребують догляду ; він же молодого віку і мав намір одружитись з дівчиною, з якою перебував у цивільному шлюбі.
В доповненнях до апеляції, які надійшли безпосередньо до апеляційного суду, засуджений ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності його вини та правильності кваліфікації його дій, а тому просить скасувати вирок та направити справу на додаткове розслідування. В обгрунтування своєї правової позиції автор доповнень зазначає наступне : судом не був допитаний потерпілий, хоча він наполягав на його присутності, а також не були допитані свідки, які б могли підтвердити відсутність в його діях будь-якого умислу ; суд не звернув увагу на те, що його дії були спрямовані лише на самооборону, так як він був у тій ситуації лише один ; за висновком експертизи, як зазначає автор, потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, а не тяжкі, як визнав суд ; було порушено його право на захист, так як його інтереси не захищав адвокат. Апелянт також звертає увагу на ту обставину, що він за піврічне перебування в тюрмі усвідомив своє становище та наслідки своїх дій, так як він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та не перебував в умовах позбавлення волі.
Іншими особами, які відповідно до закону мають право на оскарження рішення суду першої інстанції, апеляції не подані.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1, який уточнив свої апеляційні вимоги і підтримав їх лише в частині вимог, викладених ним у доповненнях до апеляції - направити справу на додаткове розслідування, думку прокурора Селюченко Ї.І., яка вважала апеляцію засудженого з врахуванням доповнень до неї безпідставною, а вирок суду відповідаючим вимогам закону, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.365 КПК України, обговоривши доводи апеляції з врахуванням доповнень до неї, а також доводи сторін, які були викладені у їх поясненнях в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів грунтуються на сукупності досліджених у судовому засіданні доказів і відповідають фактичним обставинам справи.
Так, сам ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у скоєному визнав повністю та дав пояснення про обставини подій 06 серпня 2006 року. При цьому пояснював, що не пам'ятає всіх подробиць, так як перебував у стані алкогольного сп'яніння. Разом з тим, підтвердив, що він наніс удари потерпілому ОСОБА_3 у зв'язку з чим йому зробили зауваження, та те, що він наявним у нього ножем наніс потерпілому ОСОБА_2 один удар в область живота. Нанесення удару ножем пояснював тим, що побоявся можливого побиття ( а.с.220 - 221 ).
Крім визнавальних показань ОСОБА_1 його вина підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні дав докладні показання про обставини вчиненого злочину, звернувши увагу на ту обставину, що перший удар був нанесений йому ОСОБА_1 рукою після виниклої сварки в ході гри у карти та у той час, коли його покликали і він відвернувся. Потерпілий також ствердив, що після нанесеного ОСОБА_1 удару ногою в область шиї, коли він намагався встати, він впав і втратив .свідомість ( а.с.221 -221зв.).
З показань потерпілого ОСОБА_2, які він давав під час досудового слідства і які були досліджені в судовому засіданні, вбачається, що коли потерпілий ОСОБА_3 впав і втратив свідомість, то він зробив зауваження ОСОБА_1. Останній же у відповідь на це дістав з кишені ніж та став погрожувати йому. В послідуючому, коли ОСОБА_1 відбіг, а він разом з двома хлопцями, серед яких був ОСОБА_4, стали переслідувати ОСОБА_1, то той різко повернувся і наніс йому удар ножем в живіт ( а.с.37, 223зв.).
Показання потерпілих об'єктивно підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які безпосередньо були допитані судом, про відомі їм обставини справи.
Будь-які підстави для висновку про неправдивість показань, даних потерпілими та свідками, відсутні. Крім того, засуджений у своїй апеляції та доповненнях до неї не ставить під сумнів ці показання потерпілих та свідків і не спростовує їх.
Вина ОСОБА_1 також підтверджується даними письмових доказів, які наведені судом першої інстанції у вироку.
Посилання засудженого в доповненнях до апеляції на відсутність умислу на спричинення потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень безпідставне, так як спростовується показаннями як потерпілого, так і показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Зокрема зазначені свідки пояснили, що коли вони втрьох наздогнали ОСОБА_1, то вони не вчиняли будь-яких дій, які б давали підстави для застосування ножа. ОСОБА_2 лише запитав у ОСОБА_1 про причину побиття ОСОБА_3, а ОСОБА_1 одразу ж наніс ОСОБА_2 удар ножем в живіт ( а.с.221зв. - 222 ).
У зв'язку з наведеним слід також визнати безпідставним посилання апелянта про те, що він діяв лише в межах необхідної оборони. Крім того колегія суддів не знаходить підстав для визнання того, що ОСОБА_1 діяв у стані уявної оборони чи крайньої необхідності, так як потерпілий ОСОБА_2 не вчиняв будь-яких дій, які б можливо було неправильно оцінити. Крім того, версія ОСОБА_1 про необхідність вчинення ним саме таких дій грунтується на тому, що його нібито наздоганяло 10 або близько такої кількості осіб, але дане спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідків, відповідно до яких біля ОСОБА_1 було троє осіб.
Не грунтується на матеріалах справи твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що потерпілому ОСОБА_2були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, так як згідно висновку експерта № 1315 від 20 вересня 2006 року виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя ( а.с.139 - 141 ).
Суперечить даним протоколу судового засідання посилання апелянта про заявлення ним клопотань щодо обов'язкової явки у судове засідання потерпілого ОСОБА_2 та виклику додаткових свідків. Зауваження на протокол судового засідання як засудженим, так і іншими учасниками процесу не були подані.
На протязі досудового слідства та судового розгляду даної справи ОСОБА_1 відповідно до його процесуального становища в якості підозрюваного, обвинуваченого і підсудного роз'яснювалось його право на захист ( а.с.15 - 16, 40, 90, 188, 219 ). В усіх зазначених випадках він відмовлявся від послуг захисника, беручи захист своїх інтересів на себе, і ця відмова приймалась згідно вимог закону ( а.с.17, 41,91, 189, 219 ). Відповідно до вимог ст.45 КПК України участь захисника по цій справі не є обов'язковою. Тому посилання засудженого на порушення його права на захист також є безпідставним.
Не відповідають даним матеріалам справи й посилання апелянта про притягнення його до кримінальної відповідальності вперше та про піврічне перебування під вартою, так як : 23 квітня 2002 року його було засуджено за ст.213 ч.І КК України до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт /судимість погашена відповідно до ст.89 п.5 КК України/ ( а.с.23, 25 ) ; 09 серпня 2006 року ОСОБА_1 було затримано в якості підозрюваного, а 11 серпня 2006 року щодо нього було змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту ( а.с.42 - 44, 82 ).
При вирішенні питання яка саме міра покарання повинна бути призначенаОСОБА_1 і чи повинен він її відбувати суд правильно керувався загальними засадами призначення покарання - ст.65 КК України. При цьому суд повно та об'єктивно врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. З врахуванням цього суд обгрунтовано призначив ОСОБА_1 мінімальні покарання, які передбачені санкціями законів, за якими його засуджено, а при визначенні остаточного покарання обгрунтовано застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. Підстави ж для застосування ст.69 КК України відсутні.
Не вбачаючи підстав для зміни чи скасування постановленого відповідно до вимог закону вироку, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляцію засудженого ОСОБА_1 з доповненнями до неї залишити без задоволення.
Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.