м Справа № 22-ц-330/08 Суддя 1-ї ін.- Чернецькій В.А.
Категорія -16 Доповідач - Будулуца М. С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2008 p. Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючої - Резниковій Л.В.
Суддів - Будулуци М. С. , Стратіло В.І.
При технічному секретарі Баранові В.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу ОСОБА_1
На рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2007 року
За позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз" про виключення з договору про надання послуг з газопостачання абзацу 2 пункту 4.8 в частині суми боргу та стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач в абзаці 2 пункту 4.8 в якості істотної умови договору з газопостачання від 19 березня 2007 року включив борг за постачання газу в розмірі 2322 грн.07 коп., проти чого заперечувала позивачка при його укладанні. Вона також просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн., мотивуючи тим, що відповідач порушив її права як споживача, оскільки безпідставно вказав про цей борг в договорі, відмовив в її вимогах про надання необхідних довідок для оформлення субсидії і встановленню газового лічильника, неодноразово надсилав їй письмові попередження про відключення газу в разі непогашення боргу.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2007 року позивачці відмовлено в задоволені вказаних позовних вимог.
На дане рішення подана апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій вона, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення, та просить ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Зокрема, апелянт посилався на те, що діючим законодавством не передбачено включення боргу в договір про надання послуг з газопостачання в якості істотної умови договору між виконавцем та споживачем.
Крім того, ухвалюючи рішення, суд послався на нормативні акти з цього питання, які були прийняті Національною комісією регулювання електроенергетики України і втратили чинність на час укладання договору.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка і її представник доводи скарги підтримали.
Представник відповідача заперечувала проти доводів скарги, просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є власницею будівлі і отримує послугу з газопостачання.
19 березня 2007 року на підставі типового договору був заповнений договір на газопостачання природного газу в її домоволодіння. У пункті 4.8 цього договору відповідачем була вказана сума боргу в розмірі 2322 грн.07 коп. Позивачка не погодилась з останнім і в договорі вказала про те^-ню вона не згідна з нарахованим боргом, оскільки її батьки мали пільги з оплати газопостачання, а відповідний перерахунок після їх смерті відповідач не робив на протязі 10-15 років, відповідні документи про пільги були надані.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що договір з газопостачання не був укладений між сторонами, оскільки жодна з сторін його не підписала, останній не мав юридичної сили і порядок вирішення переддоговірних суперечок не був дотриманий сторонами. Окрім цього, позивачка не дала суду доказів про те, що їй була спричинена моральна шкода відповідачем.
Про те, з такими висновками суду не можна повністю погодитись, оскільки вони суперечать матеріалам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, долучених в судовому засіданні апеляційного суду, договір про надання послуг з газопостачання від 19 березня 2007 року за № 1316107, був складений на підставі Типового договору про надання послуг з газопостачання, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України 4 січня 2000 року № 1 ( у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 7 вересня 2005 року), був підписаний представником відповідача а також і позивачкою, але з запереченнями про незгоду з боргом з газопостачання.
Відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19 грудня 2006 року № 1673 цей Типовий договір втратив чинність. На той час був чинним Типовий договір про надання послуг з газопостачання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2006 року № 938.
Як перший Типовий договір про надання послуг з газопостачання ( який втратив чинність ) в пункті 4.8, так і другий аналогічний Типовий договір в пункті 26, серед істотних умов для укладання на їх підставі договору з газопостачання , передбачали можливість включення в договір величини заборгованості за спожитий газ, яку мав споживач на момент укладання договору.
Про те, відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875 - УІ істотними умовами договору між виконавцем/ виробником та споживачем є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово - комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово - комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або ненадання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін ; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору та інші. Серед істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг цим Законом не передбачено включення величини заборгованості з оплати наданих послуг у відповідний договір. Згідно з ч.2 ст. 26 вказаного Закону, крім істотних умов договору, такий договір
може містити і інші умови, за згодою сторін. Такої згоди на включення величини заборгованості в умови договору з газопостачанні позивачка не надавала і договір в цій частині вона підписала лише з запереченнями, і звернулась за захистом своїх прав в судовому порядку, шляхом пред'явлення відповідного позову.
Виходячи з викладеного та обставин по справі, апеляційний суд вважає, що відповідач не мав достатніх правових підстав включати заборгованість по газопостачанню в умови договору про надання послуг з газопостачання, оскільки проти такої умови заперечувала позивачка при укладені договору і такі заперечення не протирічять діючому законодавству щодо умов укладення договору з житлово - комунальних послуг. З цих підстав висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 про відмову виключення абзацу 2 пункту 4.8 з договору про надання послуг з газопостачання від 19 березня 2007 року не відповідає нормам матеріального права і рішення в цій частині, відповідно до вимог ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України слід скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивачки в цій частині.
Що ж стосується позовних вимог позивачки щодо стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивачки про те, що діями відповідача їй було завдано моральну шкоду і правильно відмовив їй в задоволені позову в цій частині, оскільки позивачка не навела належних доказів цьому і такі вимоги позивачки не відповідають діючому законодавству.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 жовтня 2007 року в частині відмови виключення абзацу 2 пункту 4.8 з договору про надання послуг з газопостачання від 19 березня 2007 року скасувати. Постановити нове рішення.
Виключити з договору про надання послуг з газопостачання муж відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „ Донецькоблгаз" та ОСОБА_1 від 19 березня 2007 року абзацу 2 пункту 4.8 в частині суми 2322 грн.07 коп. - заборгованості перед відповідачем.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення може бути оскаржено, безпосередньо, до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.