ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
29 травня 2014 року Справа № 910/7018/14
Провадження №8/913/1102/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна", м. Луганськ, -
про стягнення 68092 грн. 34 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,
у засіданні брали участь:
від позивача - Антонець Л.С. - представник, - довіреність №б/н від 01.05.2014;
від відповідача - представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
ВСТАНОВИВ:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у сумі 42000,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1663,20 грн., 3% річних у сумі 664,74 грн., пені у сумі 2764,40 грн. та штрафу у сумі 21000,00 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, укладеного між сторонами 14.09.2012 за №2871 (07.45-2012).
У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №910/7018/14.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 15.05.2014 до 29.05.2014 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.
До початку судового засідання 29.05.2014 від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.
У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав та пояснив, що після звернення позивача з цим позовом до суду відповідач на підставі платіжного доручення №8679 від 25.04.2014 добровільно частково сплатив суму основного боргу у розмірі 8400,00 грн. (документальні докази сплати надано до справи); не змінюючи суму позовних вимог, позивач просить урахувати факт часткової сплати основного боргу при винесенні рішення у справі.
Судом взято її до уваги.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;46-47;74-75;. та ін.), у т.ч. письмовими повідомленнями оператора поштового зв'язку про вручення уповноваженій особі відповідача як за його юридичною, так і за поштовою адресами: 05-06.05.2014 - ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання; 19.05.2014 - ухвали суду про відкладення її розгляду.
За таких обставин у суду маються достатні підстави для висновку. що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.
Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.43,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
14.09.2012 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) у простій письмовій формі укладено договір №2871 (07.45-2012) на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, відповідно до якого виконавець за дорученням замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними макетами рекламного сюжету згідно з додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п.2.1).
Замовник своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з виконавцем згідно з умовами цього договору та додатками (пункти 2.2 та 3.4.6).
Він також зобов'язаний при виконанні взятих на себе зобов'язань за договором прийняти виконані роботи (послуги) за відповідним актом (п.3.4.7); впродовж 3-х робочих днів після отримання акту виконаних робіт (наданих послуг) підписати його або надіслати виконавцю мотивовану відмову (п.3.4.8).
Загальна сума договору складається з сум за кожним додатком до нього (п.4.1).
Оплата проводиться замовником за кожний місяць проведення рекламною кампанії, але не пізніше 15 числа поточного місяця (якщо інший строк не буде узгоджено в додатках). Розрахунки проводяться у гривні, безготівково, за договором або виставленим рахунком (п.4.2).
Договір набирає чинності з дати його підписання та припиняється після виконання сторонами всіх своїх зобов'язань (п.5.1).
При порушенні замовником зобов'язань по оплаті рекламної кампанії виконавець вправі стягнути з нього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати) (п.6.2.2).
У разі, якщо прострочення оплати наданих виконавцем послуг триває більше 20 банківських днів, замовник на вимогу виконавця сплачує штраф у розмірі 50% від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена (п.6.2.3) (а.с.12-21).
25.06.2013 сторони уклали додаткову угоду до цього договору, згідно якій, зокрема, узгодили, що оплата вартості послуг повинна бути здійснена замовником до 5-го числа поточного місяця рекламної кампанії (а.с.22).
Цей спір виник з наступних підстав.
Позивач на підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку надав до справи наступні документальні докази:
1)акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані та затверджені обома сторонами:
№РТ-000981 від 18.03.2014 на суму 8400,00 грн. (а.с.24);
№РТ-000982 від 18.03.2014 на суму 8400,00 грн. (а.с.26);
№РТ-000983 від 18.03.2014 на суму 8400,00 грн. (а.с.28);
№РТ-000984 від 18.03.2014 на суму 8400,00 грн. (а.с.30);
№РТ-000985 від 18.03.2014 на суму 8400,00 грн. (а.с.32), - разом на суму 42000,00 грн.;
2)рахунки-фактури:
№РТ-0003861 від 12.08.2013 на суму 8400,00 грн. (а.с.23);
№РТ-0003932 від 19.08.2013 на суму 8400,00 грн. (а.с.25);
№РТ-0004736 від 30.09.2013 на суму 8400,00 грн. (а.с.27);
№РТ-0005388 від 01.11.2013 на суму 8400,00 грн. (а.с.23);
№РТ-0006891 від 11.12.2013 на суму 8400,00 грн. (а.с.31), - разом на суму 42000,00 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не вжив заходів до оплати цих рахунків, позивач 20.01.2014 за вих.№24 спрямував на його адресу претензію №26/03 - з вимогою у 5-тиденний термін сплатити борг (а.с.33-35), - але з матеріалів справи вбачається, що відповідач залишив її без розгляду та задоволення.
За таких обставин позивач, керуючись чинним законодавством та умовами договору, на суму основного боргу 42000,00 грн. нарахував:
інфляційні втрати за період з 16.08.2013 по 10.04.2014 у сумі 1663,20 грн.;
3% річних за аналогічний період у сумі 664,74 грн.;
пеню за аналогічний період у сумі 2764,40 грн.;
штраф, передбачений пунктом 6.2.3 укладеного сторонами договору, у сумі 21000,00 грн. (а.с.10-11), а разом - 68092,34 грн., які просить стягнути з відповідача.
Останній позов не спростував та не оспорив.
Дослідивши суму позовних вимог, суд дійшов наступних висновків:
1)в частині основного боргу: його сума (з урахуванням часткової добровільної сплати відповідачем) становить 33600,00 грн. (42000,00 грн. - 8400,00 грн.);
2)щодо нарахування 3% річних: з наданого позивачем до справи розрахунку даної складової позовних вимог вбачається, що він за період з 16.08.2013 по 10.04.2014 нарахував 3% річних не з сум основного боргу (з урахуванням періодів його виникнення), а з сум основного боргу з доданням до них у кожному періоді суми нарахованих інфляційних втрат, - що не передбачено чинним законодавством.
З огляду на цю обставину загальна сума 3% річних становить 637,95 грн., а не 664,74 грн. - як вважає позивач;
3)суми пені та штрафу нараховані вірно.
З урахуванням викладеного предметом спору у справі є:
основний борг у розмірі 33600,00 грн.;
інфляційні втрати у сумі 1663,20 грн.;
пеня у сумі 2764,40 грн.;
штраф у сумі 21000,00 грн., - а разом 59027,60 грн.
Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Різновидністю правочину є договір.
За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів та є договором про надання послуг.
Згідно ст. 901 ЦКУ за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).
Отримавши від позивача обумовлені договором послуги, відповідач повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ та умов договору, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені останнім.
Однак він вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як ч. 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.
Тобто відповідач порушив зобов'язання.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).
Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).
Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Термін оплати послуг, отриманих відповідачем, визначено у пункті 4.2 укладеного між сторонами договору, і він є таким, що настав за кожним з вищезгаданих рахунків-фактур.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повному обсязі сплатив вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань за договором.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення
позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
В силу ч. 1 ст. 906 Кодексу збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.
Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону та умов договору при визначенні сум пені та штрафу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню повністю.
При вирішенні питання про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як уже сказано вище у цьому рішенні, позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, а в частині 3% річних частково - у сумі 637,95 грн.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає приписам ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.
Таким чином, позов підлягає задоволенню частково - на загальну суму 59027,60 грн. (33600,00 грн. + 1663,20 грн. + 637,95 грн. + 2764,40 грн. + 21000,00 грн.) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, враховуючи при цьому наступне.
Позивач безпідставно заявив до стягнення суму 3% річних у розмірі 664,74 грн., - оскільки правильною сумою у даному випадку є 637,95 грн., або на 26,79 грн. менше, - у зв'язку з чим і загальна сума позовних вимог повинна була становити 68065,55 грн. (68092,34 грн. - 26,79 грн.).
Крім того, судом взято до уваги те, що відповідач частково добровільно сплатив борг у розмірі 8400,00 грн. уже після звернення позивача з цим позовом до суду, а тому суд, задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу частково, не зменшує суму судового збору на суму добровільно погашеної частки основного боргу.
Таким чином, на відповідача покладається сплата судового збору у сумі 1826,28 грн.; сплата решти судового збору у сумі 0,72 грн. (1827,00 грн. - 1826,28 грн.) покладається на позивача.
На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,525-527,530,549,610-614,623,901,90з Цивільного кодексу України, ст.ст.20,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,ч.3ст.22,ст.ст.32-34,36,43,44,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В :
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" - про стягнення 68092 грн. 34 коп. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна", ідентифікаційний номер 36129430, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Луганськ, Аеропорт Луганськ; поштова: м.Київ, вул. Сосюри, 6, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТМ-Україна", ідентифікаційний код 31282375, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Кошового Олега, 2-Б, - основний борг у сумі 33600 (тридцять три тисячі шістсот) грн. 00 грн., інфляційні втрати у сумі 1663 (одна тисяча шістсот шістдесят три) грн. 20 коп., 3% річних у сумі 637 (шістсот тридцять сім) грн. 95 коп., пеню у сумі 2764 (дві тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 40 коп., штраф у сумі 21000 (двадцять одна тисяча) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 28 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Сплату решти судового збору у сумі 0 (нуль) грн. 72 коп. покласти на позивача.
У судовому засіданні 29.05.2014 оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 02 червня 2014 року.
Суддя А.П.Середа