Провадження № 22ц/790/2872/14 Головуючий 1-ї інст. - Зінченко О.В.

Справа №630/1265/13-ц Суддя доповідач - Бровченко І.О.

Категорія: трудові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - судді Бровченка І.О.,

суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 05 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради, Люботинської міської ради Харківської області про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати, вихідної допомоги при звільненні, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, який уточнював під час судового розгляду справи та остаточно просив стягнути з Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради (далі - ВУКГ), Люботинської міської ради Харківської області на його користь суму невиплаченої при звільненні заробітної плати у розмірі 7997,59 грн., суму середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати по день ухвалення рішення, суму вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 12390 грн. та суму моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги послався на те, що він працював на посаді головного інженера в Виробничому управлінні комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області. 03 липня 2013 року його було звільнено з підприємства, але заборгованість по заробітній платі на час звернення до суду не виплачена. Враховуючи, що він звільнився в зв'язку з порушенням законодавства про працю, позивач також просить стягнути вихідну допомогу та моральну шкоду.

Представник Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради позов визнав частково, а саме визнав обґрунтованість вимог щодо стягнення суми невиплаченої при звільненні заробітної плати та вимог щодо стягнення суми середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Представник Люботинської міської ради Харківської області - Кондратенко О.С. проти позовних вимог до Люботинської міської ради заперечувала у повному обсязі.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 05 лютого 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_3 заборгованість по невиплаченій при звільненні заробітної плати у розмірі 7997 грн. 59 коп., середній заробіток за час затримки виплати належних сум при звільненні у розмірі 28784 грн. 30 коп., моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а всього 37781 грн. 89 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду змінити та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги щодо стягнення при звільненні вихідної допомоги та моральної шкоди у повному обсязі. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Розмір стягнутої заборгованості з заробітної плати та компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні сторонами по справі не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в справі доказами, що ОСОБА_3 працював на посаді головного інженера в Виробничому управлінні комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області.

Наказом ВУКГ № 32 від 03 липня 2013 року головного інженера ОСОБА_3 звільнено з 03 липня 2013 року за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України, про що внесено запис в трудову книжку за № 34 від 03 липня 2013 року (а.с. 9, 39).

В день звільнення ОСОБА_3 остаточний розрахунок з останнім, відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, здійснено не було.

З довідки ВУКГ від 16 грудня 2013 року за вих. № 229 вбачається, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_3 станом на 16 грудня 2013 року становить 7997 грн. 59 коп. Розмір посадового окладу згідно штатного розпису ОСОБА_3 становить 4130 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача з ним не був проведений остаточний розрахунок всіх належних йому сум. Оскільки заробітна плата не виплачена з вини ВУКГ, останнє повинно виплатити позивачу заборгованість з заробітної плати, середній заробіток за час затримки виплачених належних сум та моральну шкоду. Позивачем не доведено, що підставою звільнення було саме порушення власником трудового законодавства.

Такі висновки рішення суду підтверджені дослідженими з додержанням вимог цивільно-процесуального закону доказами, яким дана належна оцінка у сукупності з обставинами справи.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3, наведених на її обґрунтування, то ці доводи процесуальне рішення суду, прийняте по суті розглянутого ним питання не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного його вирішення.

Матеріали справи не містять беззаперечних доказів підтверджуючих, що заборгованість з заробітної плати унеможливила подальшу роботу позивача і змусило його прийняти рішення про звільнення. Сам по собі факт невиплати належних сум не є підставою для виплати вихідної допомоги. Порушення після прийняття рішення про звільнення ніяким чином не можуть підставою для виплати вихідної допомоги, оскільки між прийняттям рішення про звільнення, яке оформлюється заявою про звільнення і такими порушеннями роботодавця відсутній причинний зв'язок. Заява позивача про звільнення за власним бажанням посилань на порушення відповідачем трудового законодавства не містить. Підстав до застосування вимог ст. 44 КЗпП України при звільненні позивача не встановлено.

Посилання позивача щодо невідповідності стягнутої суми моральної шкоди його моральним стражданням, висновків суду не спростовують. При визначені розміру відшкодування судом першої інстанції враховано вимоги розумності та справедливості. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру моральної шкоди в сумі 10000 грн. Законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині наявності підстав для відшкодування моральної шкоди судовою колегією не перевірялась.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити .

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 05 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: