Справа № 22ц-1262/2008 р.                                                 Головуючий у 1-ій інстанції

Категорія 26                                                                           суддя Кір'яка А.В.

Доповідач суддя Повєткін В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 січня 2008 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

        Головуючого судді:                                   Костюченко Н.Є.

Суддів:                                      Осіяна О.М. ,  Повєткіна В.В.

При секретарі:                                                   Качур Л.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в М. Дніпропетровську цивільну спра­ву за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2007 року

за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,  -

встановив:

У квітні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах свого непов­нолітнього сина ОСОБА_3 з вказаним позовом до ОСОБА_1,  посилаючись на те,  що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Спадкоєм­цями після смерті ОСОБА_4 є його дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Спад­щину після смерті батька прийняла ОСОБА_5,  яка постійно з ним проживала на час відкриття спадщини. ОСОБА_1 з батьком не проживала і з заявою про прий­няття спадщини у встановленому порядку не зверталася,  а тому спадщину не прийняла. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на спірну квартиру. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 є її син ОСОБА_3 У зв'язку з цим просив визнати за ОСОБА_3 право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом (а.с. 3-5).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково,  за ОСОБА_3 визнане право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 Дніпропетровської області (а.с. 134-137).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову,  посилаючись на те,  що висновок суду першої інстанції про проживання обох сестер з батьком на момент його смерті не відповідає обставинам справи,  оскільки суперечить поясненням свідків та іншим доказам про не-проживання відповідачки,  а припущення суду про їх проживання з батьком по черзі не відповідає вимогам ч.3  ст. 1268 ЦК України щодо прийняття спадщини лише спадкоєм­цем,  який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с. 144-147).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову,  посилаючись на те,  що висновок суду

першої інстанції про проживання обох сестер з батьком на момент його смерті супе­речить вимогам ч.3  ст. 1268 ЦК України щодо прийняття спадщини лише спадкоємцем,  який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,  а з мате­ріалів справи вбачається,  що ОСОБА_5 на час смерті батька проживала разом з сином ОСОБА_3 за місцем своєї реєстрації (а.с. 150-153) .

Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог,  заявлених у суді першої інстанції,  коле­гія суддів вважає,  що рішення суду є необгрунтованим і підлягає скасуванню з на­ступних підстав.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог,  суд першої інстанції зазначив у рішенні,  що суд припускає такий варіант,  коли обидві сестри по черзі могли проживати разом зі своїм батьком і доглядати його перед смертю,  у зв'язку з чим зробив висновок,  що відповідно до вимог ч.3  ст. 1268 ЦК України і ОСОБА_5,  і ОСОБА_1 прийняли спадщину у вигляді спірної квартири після смерті свого батька ОСОБА_4,  так як обидві проживали з ним на момент від­криття спадщини і ні одна з них протягом шести місяців з дня смерті батька не за­явила про відмову від спадщини,  тобто кожна з них успадкувала 1/2 частку спірної квартири.

Колегія суддів вважає,  що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Згідно з ч.3  ст. 1268 ЦК України спадкоємець,  який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,  вважається таким,  що прийняв спадщину,  як­що протягом строку у шість місяців,  який починається з часу відкриття спадщини,  він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до цієї норми суттєвими для визначення,  чи прийняв спадкоємець спадщину,  є встановлення обставин,  чи проживав спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини постійно.

Всупереч цієї норми без встановлення вказаних обставин суд першої інстанції безпідставно визнав,  що ОСОБА_5 і ОСОБА_1 обидві прийняли спадщину пі­сля смерті свого батька ОСОБА_4,  припускаючи їх проживання разом з батьком по черзі.

Відповідно до  ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини,  якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення.

Так само згідно зі  ст. 215 ЦПК України суд повинен встановити обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Всупереч цим вимогам закону суд першої інстанції обгрунтував свої висновки припущеннями про обставини,  що мають значення для справи.

У зв'язку з викладеним рішення суду першої інстанції є необгрунтованим і підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається,  що спірна квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6,  померлому ІНФОРМАЦІЯ_1,  який є батьком ОСОБА_5 і ОСОБА_1

Після смерті батька ні ОСОБА_5,  ні ОСОБА_1 з заявами про прий­няття спадщини після смерті батька до нотаріальної контори у встановлений законом строк не звернулися.

Ні ОСОБА_1,  ні ОСОБА_5,  ні позивач ОСОБА_2,  який 30 серпня 2005 року отримав від ОСОБА_5 довіреність,  з позовами про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 до суду не зверталися.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.

З пояснень свідків ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  ОСОБА_11 та ОСОБА_12,  допитаних у суді першої інстанції за клоптанням позивача,  та свідків ОСОБА_13,  ОСОБА_14,  ОСОБА_15 ,  ОСОБА_16,  ОСОБА_17 та ОСОБА_18,  допитаних у суді першої інстанції за клоптанням відповідача,  вбачається,  що:

ОСОБА_5 поселилась в квартирі батька в 2000 року після смерті матері і проживала в ній періодично до осені 2003 року,

ОСОБА_1 поселилась в спірній квартирі з осені 2003 року у зв'язку з хворобою батька,  який потребував стороннього догляду,  та проживала в ній до смерті батька у січні 2004 року.

При цьому колегія суддів враховує,   що пояснення,   надані свідками кожної сторони,   в частині зазначення яка з сестер проживала в спірній квартирі є супереч­ливими у зв' язку з тим,   що кожний з свідків давав пояснення з приводу того,   кого з сестер він бачив,   коли заходив до спірної квартири.

Як вбачається з матеріалів справи,   на час смерті батька обидві сестри мали своє постійне житло: ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1; а ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає,   що проживання ОСОБА_5 в спірній квартирі,   яка перед смертю батька в ній не проживала,   не може бути визнане постійним на час відкриття спадщини.

Відповідно до   ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обста­вини,   на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Та обставина,   що ОСОБА_5 з грудня 2003 року не могла проживати у своїй квартирі АДРЕСА_1,   що вбачається з матеріалів перевірки органів міліції,   не є свідченням її постійного проживання у спірній квартирі.

Не можуть бути визнані доказами постійного проживання або непроживання ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у спірній квартирі надані позивачем та відповідачкою акти житлової організації ТОВ «Крона»,   оскільки ці акти складені у 2005 та 2006 роках вже після смерті ОСОБА_4 зі слів сусідів,   допитаних у суді в якості свідків.

У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає,   що позивач не надав суду дока­зів про те,   що ОСОБА_5 на час смерті батька ОСОБА_4 проживала в спір­ній квартирі постійно.

З огляду на вищевикладене,   зважаючи,   що обставини по справі досліджені у повному обсязі,   апеляційний суд вважає необхідним ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5

У зв'язку з викладеним і керуючись   ст.    ст.  307,  309,  314,  316 Цивільного процесу­ального кодексу України,   апеляційний суд,   -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м.  Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 квітня 2007 року - скасувати.

В позові ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 - відмовити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховно­го Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.