Головуючий у 1 інстанції - Солоніченко О.В.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2014 року справа №812/70/14
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Бишова М.В., Гімона М.М.
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі № 812/70/14 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними дій щодо складення вимоги про сплату недоїмки, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_2 06.01.2014р. звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області ( далі за текстом УПФУ в м.Сєвєродонецьку) про визнання незаконними дії особи з назвою «УПФУ в м.Сєвєродонецьку» щодо складання вимоги № Ф/2386 від 12.08.2013 року та зобов'язання утриматись від складення щодо позивача таких вимог.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що відповідач у справі - особа з назвою «УПФУ в м.Сєвєродонецьку» не відноситься до органів державної влади і не має жодного відношення до органів Пенсійного фонду України, оскільки, вказана юридична особа ніколи не утворювалася Пенсійним фондом України та зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності ( а. с. 2 - 6).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.02.2014 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог до УПФУ в м.Сєвєродонецьку за необґрунтованістю ( а. с. 62 - 64).
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно застосовано вимогу про сплату недоїмки, оскільки позивач, в порушення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.02.2014р. через порушення судом норм процесуального права, та прийняти рішення, яким закрити провадження у справі на підставі п.1. ч.1 ст. 157 КАС України ( а. с. 69 -74).
Обгрунтування доводів апеляційної скарги, аналогічні обґрунтуванню вимог позовної заяви.
Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду. Апелянт просив розглянути справу без його участі. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, перебуває на обліку в УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області.
Позивач не сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого утворилась заборгованість.
12.08.2013 року УПФУ в м.Сєвєродонецьку складено вимогу про сплату недоїмки № Ф/2386, в якій зазначено, що станом на 31.07.2013 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені складає 2388,03 грн. ( а. с. 7).
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 10871/03-16/1 від 28 серпня 2013 року заяву позивача про узгодження вимоги № Ф/2386 від 12.08.2013р. залишено без задоволення. (а. с. 8).
05.11.2013 позивачем до Пенсійного фонду України направлено скаргу на рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку № 10871/03-16/1 від 28.08.2013р. (а.с.9-11).
Рішенням Управління Пенсійного фонду України № 32205/09-10 від 28 листопада 2013 року скаргу ОСОБА_2 на рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку № 10871/03-16/1 від 28.08.2013 залишено без розгляду (а.с.13).
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Розділом VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону (пункт 2).
Згідно з пунктом 3 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Законом № 2464 встановлений обов'язок фізичної особи сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 4 частини 2 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1014/18309 (далі - Постанова № 22-2), фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 10 лютого року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
За неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 4 частини 11 статті 25 Закону України №2464).
Також пунктом 7.2.4 Розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5), встановлено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт про зазначене порушення, складений у довільній формі.
Згідно пункту 2.1 розділу ІІ Постанови №22-2 звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Отже, позивач в порушення норм Закону України № 2464 не сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим у нього за 2013 рік утворилася заборгованість, і як наслідок, відповідач правомірно склав спірну вимогу про несплату недоїмки.
Правомірність прийняття зазначеної вимоги про сплату недоїмки відповідача є предметом розгляду даної справи.
Частиною 14 статті 25 Закону №2464 встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача стосовно того, що УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області не є органом державної влади та у нього відсутні повноваження на винесення спірної вимоги, оскільки, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АВ №203071 УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області, і.к.21792459 зареєстровано в якості юридичної особи (а.с.17).
Відповідно до довідки управління статистики у м.Сєвєродонецьку Луганської області серія АБ № 584974 УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області за правовим статусом є юридичною особою та за організаційно-правовою формою орган державної влади, S.1311-центральні органи державного управління (а. с. 16).
В Положенні про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах ( пункт 1.1), затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 визначено, що управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 вищезазначеного Положення управління Пенсійного фонду управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій та мають право, серед іншого, застосовувати фінансові санкції, адміністративні стягнення, передбачені законом.
Отже, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи відповідач у встановленому порядку зареєстрований в якості юридичної особи держаним реєстратором, що спростовує твердження позивача про відсутність державної реєстрації відповідача.
На підставі встановлених обставин справи, наведених норм законів та нормативно-правових актів, якими регулюються спірні правовідносини, суд першої інстанції вірно вирішив справу, з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі № 812/70/14 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі № 812/70/14 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання незаконними дій щодо складання вимоги про сплату недоїмки залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів: Л.А. Василенко
М.В.Бишов
М.М.Гімон