У Х В А Л А
29 травня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Шимківа С.С., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що не мали і не мають права на спадкування, усунення від права на спадкування, про звільнення позивача від оплати ним судового збору по заявах про витребування доказів та забезпечення позову,
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_5, представника ОСОБА_2-ОСОБА_6, представника ОСОБА_3-ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 квітня 2014 року забезпечено позов по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що не мали і не мають права на спадкування, усунення від права на спадкування, а саме:
накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1
заборонено ОСОБА_1 в будь-який спосіб відчужувати, дарувати, заставляти раритетні меблі ручної роботи XIX століття, які складаються з 10 предметів, а саме: сервант, комод, трюмо, кришталеве на весь ріст старовинне дзеркало в старовинній оправі на дерев'яній основі, килими та паласи, які знаходилися до 2006 року в квартирі АДРЕСА_3
накладено арешт на легковий автомобіль, 1954 року випуску, білого кольору, марки ГАЗ М-20 "Победа", д.н.з. НОМЕР_1 до вирішення цивільної справи по суті.
В решті заяви позивача залишено без розгляду та повернуто позивачу.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що ухвала є незаконною та необгрунтованою, не відповідає обставинам справи і винесена з порушенням процесуального закону.
Зазначає, що забороняючи їй відчужувати десять предметів меблів ручної роботи XIX століття, судом не взято до уваги, що цих предметів у її володінні немає і ніколи не було, а також не вказано жодних доказів наявності в неї таких предметів, їх опису, ознак, за якими ці предмети можуть ідентифікуватись та оцінки їх вартості.
Крім того, суд вийшов за межі позову та наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, який не є стороною у справі.
З наведених підстав просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 в м. Рівне та в частині заборони їй в будь-який спосіб відчужувати, дарувати, заставляти раритетні меблі ручної роботи XIX століття, які складаються з 10 предметів.
ОСОБА_2 також, подав на вказану ухвалу суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що він не є відповідачем у даній справі, а тому накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності, порушує його права.
Просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1.
Апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 в м. Рівне та заборони ОСОБА_1 в будь-який спосіб відчужувати, дарувати, заставляти раритетні меблі ручної роботи XIX століття, які складаються з 10 предметів, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.
Однак, такі висновки суперечать обставинам справи та вимогам закону.
Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" звернув увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виник спір щодо права відповідачів ОСОБА_1.(сестра позивача) та ОСОБА_4.(матір позивача) на спадкування майна, що залишилось після смерті ОСОБА_8.(позивача батько), який помер у жовтні 2009року.
Звертаючись до суду з клопотаннями про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2, представник ОСОБА_3 покликався на те, що вказану квартиру ОСОБА_1 купила за гроші, отримані від продажу квартири у м. Львові, яка належала померлому батьку позивача та є спадковим майном. Вважає, що ОСОБА_1 може відчужити квартиру АДРЕСА_2 з метою уникнення від ймовірного виконання рішення у даній справі.
Крім того, представником позивача було подано клопотання про заборону ОСОБА_1 в будь-який спосіб відчужувати, дарувати, заставляти раритетні меблі ручної роботи XIX століття, які складаються з 10 предметів, а саме: сервант, комод, трюмо, кришталеве на весь ріст старовинне дзеркало в старовинній оправі на дерев'яній основі, килими та паласи, які знаходилися до 2006 року в квартирі АДРЕСА_3 у м.Львові, оскільки вважає, що вказані предмети мають значну вартість, також відносяться до спадкового майна та зі слів позивача були у 2006 році перевезені ОСОБА_1 у м. Рівне.
Заява представника позивача не містить переконливих обґрунтувань про те, що не забезпечення позову у визначений ним спосіб призведе до реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про визнання відповідачів такими, що не мали і не мають права на спадкування, усунення їх від права на спадкування.
Також на момент постановлення оскаржуваної ухвали, матеріали справи не містять жодних доказів про те, що до складу спадщини, яка відкрилась у 2009році після смерті ОСОБА_8 входить квартира АДРЕСА_2 та раритетні меблі ручної роботи XIX століття, які складаються з 10 предметів, а саме: серванту, комоду, трюмо, кришталевого на весь ріст старовинного дзеркала в старовинній оправі на дерев'яній основі, килими та паласи, що знаходилися до 2006 року у квартирі м.Львова, не вказано їх детальний опис і вартість.
Із матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_2 з 2006року належала на праві власності ОСОБА_9, а з 28.11.2011року на підставі договору дарування належить ОСОБА_2
За таких обставин, ухвала суду в цій частині постановлена на припущеннях, що суперечить положенням ч.4 ст.60 ЦПК України. Крім цього, арешт на квартиру накладено з порушенням п.1. ч.1. ст. 152 ЦПК України, а саме, арештовано майно, яке спадкодавцю на час відкриття спадщини не належало.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та заборони ОСОБА_1 в будь-який спосіб відчужувати, дарувати, заставляти раритетні меблі ручної роботи XIX століття, які складаються з 10 предметів, підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.
Керуючись ст.ст.151,152,303,304,307,312,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 квітня 2014 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та заборони ОСОБА_1 в будь-який спосіб відчужувати, дарувати, заставляти раритетні меблі ручної роботи XIX століття, які складаються з 10 предметів, а саме: сервант, комод, трюмо, кришталеве на весь ріст старовинне дзеркало в старовинній оправі на дерев'яній основі, килими та паласи, які знаходилися до 2006 року в квартирі АДРЕСА_3 у м.Львові - скасувати.
ОСОБА_3 відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та заборони ОСОБА_1 в будь-який спосіб відчужувати, дарувати, заставляти раритетні меблі ручної роботи XIX століття, які складаються з 10 предметів, а саме: сервант, комод, трюмо, кришталеве на весь ріст старовинне дзеркало в старовинній оправі на дерев'яній основі, килими та паласи.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: Бондаренко Н.В.
Шимків С.С.
Ковальчук Н.М.