ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р. Справа № 804/3868/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засіданняБерднику С.О.

за участю представників сторін: від позивача від відповідача Дмитренко О.О., Ткаченко Н.В. Резніков Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2014р. №0000065103, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2014р.Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.02.2014р. №0000065103.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит у жовтні 2013р. по податковій накладній № 6 від 28.10.2013р. на загальну суму 980002,8 грн., в т.ч. ПДВ 163 333,8 грн., яка була виписана ТОВ «Енергія ТМ», включена ним до податкових зобов'язань за жовтень 2013р. та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено витягом, а також у акті перевірки від 11.02.2014р. з посиланням на довідку ДПІ у Соломянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.12.2013р., актом перевірки від 13.01.2014р. №3/32.3/00191000 та вважає, що підстави для подання скарги у відповідності до вимог п.201.10 ПК України на вищевказаного контрагента у позивача були відсутні, так як у позивача не існувало підстав вважати, що вищевказана податкова накладна має певні порушення порядку заповнення чи реєстрації у Єдиному реєстрі. Окрім того, позивач вказує і на безпідставність проведення відповідачем повторної перевірки за жовтень 2013р. - 11.02.2014р. з урахуванням того, що перевірка за той самий період була проведена 13.01.2014р. та відповідно до норм п.78.1.12 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України повторна перевірка за той самий період може бути проведена лише у випадку, коли органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб нижчого рівня, здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання вимог платником податків законодавства. В той же час, акт перевірки від 11.02.2014р. не містить посилань на будь-яке службове розслідування чи кримінальну справу, а також наказ ДПА України. За викладеного, позивач вважає, що у законах України не передбачається обов'язку податкових органів проводити повторні перевірки за той самий період, а тому висновки акту від 11.02.2014р., а також сам факт проведення перевірки вважає неправомірним.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що доводи наведені у позові не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, оскільки позивач у позові наводить алгоритм включення податкових накладних до податкового кредиту вересня та жовтня 2013р., тоді як актом позапланової невиїзної перевірки від 11.02.2014р. встановлено порушення в частині невідповідності податкової накладної № 6 від 28.10.2013р. Єдиному реєстру податкових накладних, в якому зареєстрована податкова накладна № 6 від 28.10.2013р. з іншим змістом (номенклатурою та ціною за одиницю товару). Перевіркою не висвітлювалися питання та відповідно не встановлені порушення щодо алгоритму формування податкового кредиту вересня 2013р. та порядку здійснення предоплат серпня 2013р. Перевіркою було встановлено, що податкова накладна № 6 від 28.10.2013р. отримана позивачем від ТОВ «Енергія ТМ» на загальну суму 980002,80 грн., в т.ч. ПДВ 163333,80 грн. виписано на придбання семи найменувань шкафів телемеханіки у кількості 16,1 штук, ціна постачання за одиницю товару коливається від 49280 грн. до 55800 грн., тоді як відповідно до відомостей з Єдиного реєстру, в жовтні 2013р. зареєстрована податкова накладна № 6 від 28.10.2013р. на загальну суму 980002,80 грн., в т.ч. ПДВ 163333,80 грн. на придбання семи найменувань шкафів телемеханіки у кількості 23 штуки, ціна постачання за одиницю товару коливається від 34496 грн. до 39060 грн. Також податковою інспекцією було отримано інформацію від ДПІ у Соломянському районі у м. Києві щодо зустрічної звірки ТОВ «Енергія ТМ» в частині взаємовідносин з позивачем за жовтень 2013р. за якою встановлено що до Єдиного реєстру включено податкову накладну № 6 від 28.10.2013р. на загальну суму 980002,80 грн., в т.ч. ПДВ 163333,80 грн. на придбання семи найменувань шкафів телемеханіки у кількості 23 штуки, ціна постачання за одиницю товару коливається від 34496 грн. до 39060 грн. Виходячи з фактично отриманих підтверджуючих документів, норм чинного законодавства, представник відповідача вважає, що податкова інспекція не мала обґрунтованих підстав вважати податковий кредит у сумі 163333,80 грн. правомірним та документально підтвердженим. Що стосується посилань позивача про проведення податковою інспекцією повторної перевірки, то представник відповідача посилається на безпідставність таким доводів, так як 11.02.2014р. була проведена позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013р. лише в частині фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Енергія ТМ» на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, яка передувала направленню до позивача відповідних запитів, отримання відповідей на них, а також складанням відповідного наказу на проведення такої перевірки №44 від 27.01.2014р. З огляду на наведене, відповідач вважає, що висновки за результатами перевірки на підставі податкової звітності позивача з урахуванням норм діючого законодавства відповідають нормам чинного законодавства та є правомірними.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 23.04.2014р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.

Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» зареєстроване як юридична особа 29.12.1994р. розпорядженням виконкому Криворізької міської ради за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, перебуває на обліку у Спеціалізованій ДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту позивача, копією виписки з ЄДРПОУ від 23.01.2014р., а також даними, наведеними в акті від 11.02.2014р. (а.с.23, 97-104).

Надалі, податковою інспекцією у період з 28.01.2014р. по 11.02.2014р. згідно із ст.ст.19-1, п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 44 від 27.01.2014р. була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Енергія ТМ» за результатами якої було складено акт від 11.02.2014р. №4/28-01-51-03/00191000 яким встановлено наступні порушення, а саме:

- п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.1,201.6, 201.7, п. 201.10 ст. 201 з урахуванням п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту та суму від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2013р. на суму податку 163333,80 грн.;

- п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200, п.201.1, 201.6, 201.7, п.201.10 з урахуванням п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму заявленого бюджетного відшкодування за листопад 2013р. на суму податку 163333,80 грн. (а.с.72-87).

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом 28.02.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000065103 за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації №9081690910 від 18.12.2013р., за листопад 2013р. у розмірі 163333,80 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 81666,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.6).

Позивач оспорює вказане вище податкове повідомлення-рішення та просить його визнати протиправним і скасувати посилаючись на те, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит по податковій накладній № 6 від 28.10.2013р. на суму ПДВ 163333,80 грн. у жовтні 2013р., яка була належним чином заповнена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, вважає, що податковим органом проведено повторну перевірку того ж самого періоду, який було перевірено 13.01.2014р. суперечить п.п.78.1.12 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 11.02.2014р., підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення стало те, що позивачем було включено до складу податкового кредиту за жовтень 2013р. податкову накладну №6 від 28.10.2013р. отриману від контрагента ТОВ «Енергія ТМ» на загальну суму 980002,80 грн., в т.ч. ПДВ 163333,80 грн. на придбання семи найменувань шкафів телемеханіки у кількості 16,1 штук, ціна постачання за одиницю товару коливається від 49280 грн. до 55800 грн., тоді як відповідно до відомостей з Єдиного реєстру, в жовтні 2013р. зареєстрована податкова накладна № 6 від 28.10.2013р. на загальну суму 980002,80 грн., в т.ч. ПДВ 163333,80 грн. на придбання семи найменувань шкафів телемеханіки у кількості 23 штуки, ціна постачання за одиницю товару коливається від 34496 грн. до 39060 грн. Податкову накладну №6 від 28.10.2013р. отриману від контрагента ТОВ «Енергія ТМ» на загальну суму 980002,80 грн., в т.ч. ПДВ 163333,80 грн. на придбання семи найменувань шкафів телемеханіки у кількості 16,1 штук, ціна постачання за одиницю товару коливається від 49280 грн. до 55800 грн. ТОВ «Енергія ТМ» в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень 2013р. не було зареєстровано, ПАТ «ПівдГЗК» заяву зі скаргою на контрагента - ТО «Енергія ТМ» до декларації з ПДВ за жовтень 2013р. не надано у зв'язку з чим позивачем порушено п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.1,201.6, 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та завищено суму податкового кредиту, суму від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2013р. та суму заявленого бюджетного відшкодування, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму податку - 163333,80 грн. (а.с.86).

Отже, саме розбіжності у податковій накладній №6 від 28.10.2013р. у зазначенні номенклатури товару та ціні товару, що надана була позивачем та у податковій накладній №6 від 28.10.2013р., яка зареєстрована продавцем (ТОВ «Енергія ТМ») в Єдиному реєстрі податкових накладних, були підставами для прийняття оспорюваного повідомлення-рішення.

Однак, такі висновки податкового органу є помилковими та не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем як покупцем та ТОВ «Енергія ТМ» (продавцем) було укладено договір поставки №2013/п/00/789 від 17.06.2013р. за умовами якого позивач придбав у жовтні 2013р. товар (шафи телемеханіки) та здійснив оплату за вказаний товар у вигляді передплати 14.08.2013р. за якою була виписана продавцем податкова накладна № 1 від 14.08.2013р. на загальну суму 420001,2 грн., в т.ч. ПДВ 70,000,2 грн., при цьому, у вказаній податковій накладній продавцем була зазначена номенклатура на частину товару (а.с.115).

В подальшому, за фактом отримання товару, продавцем була видана та отримана покупцем податкова накладна №6 від 28.10.2013р. на загальну суму 980002,80 грн., в т.ч. ПДВ 163333,80 грн., при цьому, у вказаній податковій накладній була вказана зазначена залишкова номенклатура товару за 16,1 штук, а також ціна за одиницю товару від 49280 грн. до 55800 грн. (а.с.114).

У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що податкова накладна №6 від 28.10.2013р. на загальну суму 980002,80 грн., в т.ч. ПДВ 163333,80 грн. була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не оспорювалося представником відповідача в судовому засіданні та підтверджено витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №19152449 від 19.02.2014р. (а.с.113).

За приписами п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за виробом покупця (отримувача) в один із таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій декларації зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку.

У відповідності до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Між тим, за приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Отже, з аналізу наведених норм та обставин справи видно, що у податковій накладній №6 від 28.10.2013р. продавцем товару - ТОВ «Енергія ТМ» було зазначено і номенклатуру і ціну товару з урахуванням вимог п.201.7 Податкового кодексу України та у відповідності до вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а тому суд приходить до висновку, що наявність зазначення у податковій накладній номенклатури товарів/послуг та їх кількість, обсяг, наявність ціни постачання без урахування податку, надає продавцю право на відображення такої податкової накладної у своїх податкових зобов'язаннях, а покупцю товару право на віднесення зазначеної у ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту у відповідності до вимог п.198.6 ст. 198 ПК України.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи не надав жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 28.02.2014р.

При цьому, не можуть бути покладені в основу даного судового рішення доводи податкового органу про те, що наявність розбіжностей у наданій позивачем податковій накладній №6 від 28.10.2013р. та у цій же податковій накладній, яка зареєстрована продавцем у Єдиному реєстрі податкових накладних у номенклатурі та ціні товару є безпідставними, не заслуговують на увагу з огляду на те, що норми ст. ст.198,201 Податкового кодексу України не містять посилань на заборону віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за умови допущення розбіжностей у номенклатурі та ціні товару, які зазначені у податковій накладній продавцем товару.

Також, слід зазначити, що податкова накладна виписується саме продавцем товару, а оскільки покупцем даного товару є позивач, то він не може нести відповідальності за дії свого контрагента при складанні даної податкової накладної з розбіжностями, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер.

Є неспроможними також і доводи податкового органу про не подання позивачем скарги на свого контрагента, який не зареєстрував податкову накладну №6 від 28.10.2013р. у порядку, визначеному п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки, як встановлено в судовому засіданні та не спростовано представником відповідача, вказана податкова накладна була продавцем товару зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідним витягом, наявним в матеріалах справи та дослідженим судом, а тому у позивача як покупця товару були відсутні підстави подавати відповідну скаргу згідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.3 ст.2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 28.02.2014р. не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Водночас, судом критично оцінюються доводи позивача щодо неправомірності проведення повторної перевірки з огляду на те, що судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом 11.02.2014р. була проведена не повторна перевірка,а документальна позапланова невиїзна перевірка позивача на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України з дотриманням процедури, визначеної вказаною нормою та згідно з наказом №44 від 27.01.2014р., який, як встановлено в судовому засіданні, позивачем не оскаржувався, відповідних доказів суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо неправомірності проведення перевірки 11.02.2014р. є безпідставними.

При цьому, слід зазначити, що перевірка, яка була проведена 13.01.2014р. проводилась податковим органом з інших підстав, а саме: на підставі п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та вказана норма і норма п.п.78.1.1 п.78.1 Податкового кодексу України регулюють різні підстави для проведення перевірки, у зв'язку з чим не можуть розцінюватися повторним проведенням перевірки за один і той же період у розумінні вказаних податкових норм.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За таких обставин, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за платіжним дорученням №5222 від 05.03.2014р. в розмірі 487 грн. 20 коп. (а.с.105).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2014р. №0000065103 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів форми «В1» №0000065103 від 28.02.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (50026, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 00191000) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 487 грн. 20 коп. ( чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 28.04.2014р.

Суддя С.О. Конєва