АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,
суддів: Левенця Б.Б., Шиманського В.Й.
при секретарі: Хилюк І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
в с т а н о в и л а :
у квітні 2013 року ТОВ «Ковальська - Житлосервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило стягнути з останньої 5 055,77 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги, 1 183,55 грн. інфляційне відшкодування та 684,20 грн. три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання посилаючись на те, що відповідач ухиляється від сплати комунальних платежів передбачених договором.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.04.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ТОВ «Ковальська - Житлосервіс» з ОСОБА_1 2 640, 75 грн. заборгованості. В решті позову - відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ «Ковальська - Житлосервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, судом не враховано, що всі платежі передбачені умовами договору. Судом не враховано правову позицію, викладену у постанові Верхового Суду України від 07.07.2010 року № 6- 9233 св 09. Крім того, суд відмовив у стягненні трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань вказавши, що розрахунок невірний, проте в чому неправильність розрахунку у рішенні суду не вказано.
Справа № 22-ц-796/7333/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Сухомлінов С.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові посилаючись на те, що суд не застосував позовну давність, про застосування якої вона просила. Крім того, судом не враховано, що комплексний договір припинив свою дію у 2010 року і надалі не переукладався.
У судовому засіданні представник ТОВ «Ковальська - Житлосервіс» Любін О.І. підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача просив відхилити.
Представник відповідачки - ОСОБА_5 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а апеляційну скаргу позивача просив відхилити.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки ф. 3 у зазначеній квартирі зареєстровані відповідач, її син ОСОБА_5 та неповнолітні онуки ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
25.09.2007 року між ТОВ «Ковальська - Житлосервіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01.12.2009 року, яке набрало законної сили у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Ковальська Житлосервіс», ОСОБА_8 про визнання частини цього договору недійсним відмовлено та задоволено зустрічний позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 1 579,45 грн. за період з вересня 2007 року по січень 2008 року.
Згідно з розрахунком, зробленим позивачем заборгованість ОСОБА_1 за період з лютого 2008 року по лютий 2014 року складає 5 055,77 грн. За зазначений період позивачем нараховано 1 183,55грн. інфляційної складової боргу та 684,20грн. трьох відсотків річних.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує обов`язків щодо повної сплати за надані житлово-комунальні послуги, проте Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території не передбачено інших додаткових витрат, а відтак відмовив у стягненні 2 415, 02 грн. за такі додаткові витрати. Суд також відмовив у стягненні боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних виходячи з того, що позивачем зазначені суми нараховані не вірно та необґрунтовано.
Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального права.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 власник квартири зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 267 цього ж Кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Представник відповідачки просив суд застосувати строк позовної давності, про що зазначено у журналі судового засідання від 16.04.2014 року.
Суд першої інстанції не звернув уваги на приписи вищезазначених норм та на заяву відповідача про застосування позовної давності, не навів у рішенні будь - яких мотивів, з яких суд не застосовує позовну давність та не зазначив про поважність причин пропуску такого строку позивачем.
Позивач же не просив поновити строк позовної давності та на будь - які поважні причини пропуску такого строку не посилався,у зв`язку з чим колегія суддів позбавлена можливості вирішувати питання про поважність чи неповажність причин пропуску такого строку.
За таких обставин суд безпідставно не застосував позовну давність до спірних правовідносин.
Доводи представника апелянта про те, що позовна давність переривалася визнанням боргу відповідачкою, так як остання сплачувала у деяких місяцях суми більші ніж були нараховані колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки з квитанцій не вбачається, що зазначені суми були внесені в рахунок погашення боргу. Інших доказів визнання відповідачкою боргових зобов`язань позивачем не надано.
Розмір заборгованості в межах строку позовної давності, а саме з квітня 2010 року складає 778,48 грн.
Оскільки у зазначений період не входить нарахування за додаткові витрати (згідно з розрахунком такі нарахування припинено з липня 2009 року) доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови суду першої інстанції у стягненні таких витрат колегією суддів до уваги не приймаються.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заборгованість відповідача є грошовим зобов`язанням до спірних правовідносин застосовуються положення даної норми закону.
Суд першої інстанції не навів будь - яких мотивів не застосування цієї норми до спірних правовідносин, а вказав лише на те, що вважає розрахунки інфляційного відшкодування та трьох процентів річних неправильними. Разом з тим, якщо розрахунок, зроблений позивачем не є правильним суд мав навести у своєму рішенні правильний розрахунок та стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.
Виходячи з визначеної у межах позовної давності суми заборгованості 778,48 грн. сума інфляційного нарахування за період з квітня 2010 року по березень 2014 року складає 79,40 грн. (778,48*110,2%). Три проценти річних за вказаний період складає 88,04 грн. (778,48 грн.* 3% : 365 днів *1376 днів).
Таким чином з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 778,48 грн., інфляційне нарахування у розмірі 79,40 грн. та три проценти річних - 88,04 грн.
Враховуючи викладене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 778,48 грн., інфляційне нарахування у розмірі 79,40 грн. та 88, 04 грн. три відсотки річних, що разом складає 945, 92 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді