АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2014 року м.Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Банк «БІГ Енергія» про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2014 року, -
встановила:
24.12.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив повністю припинити його зобов'язання за кредитним договором №11/01-09-2005 від 07.09.2005 з додатками зарахуванням однорідних вимог.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 07.09.2005 р. між ним і ВАТ Банк «БІГ Енергія» був укладений кредитний договір №11/01-09-2005 про надання споживчого кредиту. Додатковими угодами від 23.11.2006, 30.08.2007, 21.08.2008 та 07.09.2009 розмір кредиту був збільшений до 70 000 доларів США зі строком погашення до 09.03.2010 р.
ВАТ Банк «БІГ Енергія» не виконало свої зобов'язання щодо надання кредитних коштів у визначеному договором розмірі.
Так, грошові кошти в сумі 2129 доларів США йому взагалі не було видано, а грошові кошти в сумі 10 871,30 доларів США видані з порушенням обумовлених договором строків.
У зв'язку невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, заборгованість відповідача, розрахована відповідно до п. 5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», станом на 09.03.2010 р. склала більше 28800 доларів США.
Оскільки відповідач ініціював стягнення кредиту на підставі виконавчого напису нотаріусу, чим фактично відмовився від зарахування зустрічних вимог за своїми зобов'язаннями за договором, заборгованість останнього перевищує його борг перед банком, у відповідності до ст.601 ЦК України просив провести зарахування зустрічних вимог в судовому порядку.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.
Свої доводи мотивує тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначив, що внаслідок незастосування Закону України «Про захист прав споживачів» висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судом проігноровано обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10.05.2012 р. по справі №22-ц/2690/3435/12, чим порушено п.3 ст.61 ЦПК України та не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Суду були надані належні та допустимі докази невиконання відповідачем умов кредитного договору, на підставі яких була розрахована заборгованість відповідно до п.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи.
Також вважає, що висновок суду щодо неможливості зарахування однорідних зустрічних вимог не відповідає чинному законодавству. Закон України «Про банки і банківську діяльність» не містить заборони щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. Здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить порядку задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів того, що у відповідача існує перед позивачем заборгованість у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань.
При цьому судом взято до уваги також ту обставину, що постановою правління НБУ від 24.02.2010 р. відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ Банк «БІГ Енергія», що відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» призводить до неможливості задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури та зарахування однорідних зустрічних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Так, відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказів наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у визначеному в позовній заяві розмірі, право на стягнення якої було реалізовано ОСОБА_1 у встановленому законом порядку, а також , що заборгованість відповідача перевищує його борг перед банком, матеріали справи не містять.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2012 року, ОСОБА_1 в задоволенні позову до ВАТ Банк «БІГ Енергія» про визнання кредитного договору від 07 вересня 2005 р. виконаним, припинення дії договору іпотеки, зняття з квартири обтяження іпотекою, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, припинення виконавчого провадження за виконавчим написом нотаріуса, стягнення заборгованості за кредитним договором внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань та переплати процентів у сумі 116 789 грн. - відмовлено.
Враховуючи, що вказаним судовим рішенням не встановлено факту існування невиконаних зобов'язань, вимоги по яким могли би бути припиненими зарахуванням однорідних вимог, доводи апеляційної скарги про його преюдиційне значення для вирішення даного спору є необґрунтованими.
Підлягають відхиленню й доводи апеляційної скарги в частині невідповідності обставинам справи посилання суду першої інстанції на Закон України «Про банки і банківську діяльність».
Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції правильно враховано, що ВАТ Банк «БІГ Енергія» на час розгляду справи знаходилося на стадії ліквідації і в ньому була відкрита ліквідаційна процедура. Оскільки Закон України «Про банки і банківську діяльність» є спеціальним, всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин з банком лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2011 року № 3-112 гс 11, від 03 жовтня 2011 року № 3-86 гс 11, яка є обов'язковою для всіх судів.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Справа № 22-ц/796/6083/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Волокітіна Н.Б.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: КирилюкГ.М.