АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ [1]
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року,
встановила:
27.11.2013 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому посилалась на те, що 19 червня 2013 року в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, сталося залиття квартири НОМЕР_3, співвласниками якої є вона та її неповнолітня донька, з вище розташованої квартири НОМЕР_4.
Відповідно до акту комісії ЖРЕО -417 від 01.07.2013 р., залиття сталося з вини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок переливання води через ванну. Відповідно до висновку спеціаліста, вартість відновлювального ремонту квартири, який необхідно виконати для усунення пошкоджень внаслідок залиття, складає 11 664,98 грн.
У зв'язку з отриманими переживаннями та стражданнями, які вона зазнала внаслідок залиття квартири, їй була заподіяна моральна шкода в сумі 10 000 грн.
Оскільки відповідач, який є власником квартири, з якої сталося залиття, відмовився відшкодовувати заподіяну шкоду в добровільному порядку, просила позов задовольнити.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Свої доводи мотивує тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, при вирішенні спору судом порушено норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що винна у залитті особа ОСОБА_3 завдала шкоду внаслідок того, що не змогла фізично керувати своїми діями, а тому відповідно до положень ч.1 ст.1186 ЦК України така шкода не відшкодовується. Крім цього, відповідач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, проте своє право власності на успадковане майно не оформив.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки останній не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну та підстави її виникнення.
Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень.
У ч. 1 ст. 1166 ЦК України міститься пряма вказівка на протиправність поведінки заподіювача шкоди як обов'язкову підставу деліктної відповідальності. Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій, або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).
Як вбачається з свідоцтва про право власності на житло від 10 червня 2003 року, виданого керівником органу приватизації Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, квартира НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 та членам її ім'ї: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 в рівних долях (а.с.15).
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.40).
Судом встановлено, що 19 червня 2013 р. з квартири НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_1 сталося залиття квартири позивача.
На момент залиття власником квартири НОМЕР_4 була ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 80 років (а.с.57).
Відповідно до акту комісії ЖРЕО-417 від 01.07.2013 року, залиття сталося внаслідок переливу води через ванну. Комісією встановлено, що при відкритті працівниками МЧС дверей в квартиру НОМЕР_4, у ванній кімнаті знаходилась жінка похилого віку, мешканка цієї квартири (а.с.7) .
Доказів на спростування причин залиття, які були зазначені у вказаному акті, суду не надано.
З огляду на викладене, вина ОСОБА_3 у заподіянні шкоди є доведеною.
Відповідно до ч.1 ст.1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Спадкоємцем ОСОБА_3 відповідно до заповіту останньої, є ОСОБА_2, який 29.08.2013 р. звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом та протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, її не відкликав.
Спадковим майном є квартира під номером НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_1 (а.с.68 зв.).
Враховуючи викладене, а також положення ч.3 ст.1296 ЦК України, відповідно до якого відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, відповідач є відповідальною особою за заподіяну майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.
Доводи представника відповідача про те, що позов заявлений з підстав ст.1166 ЦК України, а тому відсутні правові підстави для покладення обов'язку по відшкодуванню шкоди на спадкоємця винної особи, є необґрунтованими, враховуючи обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги.
Посилання суду першої інстанції на ту обставину, що відповідач не оформив своє право власності на успадковане майно, правового значення для вирішення даного спору не має.
Не відповідають обставинам справи та вимогам закону й висновки суду в частині відсутності підстав для покладення на відповідача обв'язку по відшкодуванню заподіяної шкоди з огляду на положення ч.1 ст.1186 ЦК України.
Так, в силу ч.1ст. 1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що шкода була завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Згідно ч. 1 і ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
З огляду на викладене, ту обставину, розмір збитків не перевищує вартості успадкованого майна, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди в сумі 11664,98 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до квитанції від 30 липня 2013 р., за проведення будівельно- технічного дослідження ОСОБА_1 понесла витрати в сумі 1000 грн., які є збитками в розумінні ч.2 ст.22 ЦК України та підлягають стягненню з відповідача на її користь (а.с.39).
Разом з тим, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом із спадкодавця за його життя.
З огляду на відсутність судового рішення станом на час смерті спадкодавця про відшкодування моральної шкоди, правові підстави для її відшкодування за рахунок відповідача відсутні.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 351,20 грн. (229,40 +121,80).
Оскільки квитанція Адвокатського об'єднання «Печерська колегія адвокатів м. Києва» №275 від 18.11.2013 р. не містить посилань на те, за складання яких саме документів позивачем було сплачено 500 грн., інших належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що вказані витрати понесені позивачем саме у зв'язку з розглядом даної справи, матеріали справи не містять, правові підстави для відшкодування витрат на правову допомогу відповідно до вмиог ст. 84 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316,317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, заподіяну майнову шкоду в сумі 11 664, 98 грн., витрати за проведення будівельно-технічного дослідження в сумі 1000 грн., а всього на загальну суму 12 664,98 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 351,20 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді:
Справа №22-ц/796/5701/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Бартащук Л.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.