АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
29 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м Києва в складі:
головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року,
встановила:
02 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 13 січня 2014 року, просила стягнути з ОСОБА_2 89 603,77 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн., 2500 грн. за проведення авто товарознавчої експертизи та витрати по сплаті судового збору в сумі 1097,80 грн.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, 18 вересня 2013 року о 20.20 год. на перехресті бул.Л.Українки - пров. Щорса в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля MERCEDESBENS, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Внаслідок пошкодження автомобіля AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є вона, їй було заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку СПД ОСОБА_6 становить 89603,77 грн. Витрати позивача на проведення авто товарознавчого дослідження становлять 2500 грн.
Оскільки винною особою у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди визнано відповідача, яка відмовляється від добровільного відшкодування завданих збитків, просила позов задовольнити.
В процесі розгляду справи судом до участі в справі в якості співвідповідача залучено Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА».
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 39603 грн. 77 коп., витрати за проведення авто товарознавчого дослідження в сумі 2500 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3630 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 421 грн. 04 коп.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства « Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 50 000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 4311,36 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 500 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову до вказаної особи.
Свої доводи обґрунтовує тим, що ухвалене судом рішення в цій частині є незаконним у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на підставі доказів, які не є належними, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зазначив, що рахунки-фактури від 20 вересня 2013 року та від 03 січня 2014 року містять довідкову інформацію про перелік необхідних невідомо якому саме автомобілю AUDIпослуг, але не є доказами отримання позивачем шкоди на суму грошових коштів, яка в них зазначена, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди.
Наданий суду звіт про визначення вартості матеріального збитку не може бути визнаний належним доказом, оскільки відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Міністерства юстиції України, у особи, яка здійснювала оцінку вартості збитків, ОСОБА_7, 28 вересня 2012 року закінчилась дія свідоцтва про право на зайняття експертною діяльністю.
Вказаний звіт був проведений без участі представника страхової компанії та відповідача, через 3 місяці після дорожньо-транспортної пригоди, та не містить інформації з приводу причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та завданими збитками.
Докази, надані позивачем на підтвердження розміру отриманої шкоди, не враховують зношеність автомобіля.
З урахуванням вимог ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» вважає, що витрати на правову допомогу можуть бути розраховані лише виходячи з часу участі адвоката в судових засіданнях, що підтверджуються журналами судових засідань. Враховуючи вимоги ст. 88 ЦПК України у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу необхідно відмовити.
В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» також просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з нього витрат на правову допомогу у розмірі 4311,36 грн.
Вважає, що винесене судом рішення в цій частині є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Свої доводи обґрунтовує тим, що в договорі про надання правової допомоги від 02.12.2013 р. №0212-01-2013 не вказано з якого приводу та по якій саме судовій справі надавалася вказана в ньому правова допомога; правова допомога за вказаним договором була надана позивачу адвокатом ОСОБА_8 та оплачена ще до розгляду судом справи, а тому не можна вважати цю допомогу пов'язаною з розглядом даної справи; суд не постановив ухвалу про допуск до участі в справі адвоката ОСОБА_8, як особи, яка надає правову допомогу при розгляді цієї справи.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 просив апеляційні скарги відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь по справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18 вересня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, та автомобіля MERCEDESBENS, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2
Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, яка порушила п.10.1 ПДР України, що спричинило пошкодження автомобіля позивача.
Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку від 03.01.2014 р., наданим ФОП ОСОБА_6, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля AUDIQ7, реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 03.01.2014 р. складає 89 603,77 грн. Оскільки строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував 7 років, коефіцієнт фізичного зносу визначено спеціалістом таким, що дорівнює нулю.
Колегія суддів вважає вказаний висновок належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заподіяної шкоди.
Відповідно до вказаного висновку, роботу з оцінки об'єкта зробив фахівець оцінювач ОСОБА_7, який внесений до Державного реєстру оцінювачів України.
Згідно посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №8470-ПК від 11 жовтня 2013 р., виданого ОСОБА_7, останнє є невід'ємною частиною кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та підтверджує те, що оцінювач виконав вимоги ч.3 ст.14 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Посвідчення дійсне протягом чергового дворічного періоду з дати видачі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача (а.с.104).
Відповідно до ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених Цивільним процесуальним Кодексом України.
Якщо позивач для підтвердження розміру шкоди надає висновок спеціаліста, а відповідач, заперечуючи проти цього розміру, після виконання судом вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України не надає ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень, суд відповідно до вимог ст..ст.212, 213 ЦПК України ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів, так як відповідач у порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України ухилився від доведення обставин, на які посилався.
Доказів того, що вказаний висновок виконано особою, яка не мала на це відповідних повноважень, суду не надано.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що оцінка проведена через три місяці після ДТП, а висновок не містить інформації, що шкода заподіяна саме внаслідок даної ДТП, колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані.
Доказів того, що обсяг та характер пошкоджень, виявлених спеціалістом при проведенні огляду транспортного засобу позивача 03.01.2014 р., не відповідає обсягу пошкоджень, яких зазнав вказаний автомобіль за наслідками ДТП, що мало місце 18 вересня 2013 р., суду не надано.
Відповідачі запрошувалась спеціалістом на проведення вказаної оцінки, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, проте на її проведення не з'явились (а.с. 71-73).
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» відповідно до полісу №АВ/4447195 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд першої інстанції дійшов висновку про покладення на вказаного відповідача обов'язку по виплаті страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика в сумі 50 000 грн., а на винну особу різниці між лімітом відповідальності страховика та фактичним розміром шкоди в сумі 39603,77 грн.
Судове рішення в частині відповідальності страховика сторони не оскаржують.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 7941,36 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до умов додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги від 02.12.2013 р. №0212-01-2013 ОСОБА_1 сплатила адвокату ОСОБА_8 грошові кошти за надання правової допомоги у розмірі 8000 грн., що підтверджується квитанцією №4 від 02.12.2013 р., а відповідно до акту приймання - передачі послуг з правової допомоги №1 адвокатом витрачено 16 год. 3 хв. для надання правової допомоги.
Колегія суддів не може погодитись з ухваленим по справі рішенням в цій частині з таких підстав.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, належать до предмета доказування у справі.
Позивачем не надано суду документів, які свідчать про оплату адвокату гонорару, пов'язаного із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру або інший банківський документ, касові чеки тощо).
Особиста квитанція адвоката №4 від 02 грудня 2013 року не є належним та допустимим доказом на підтвердження вказаної обставини (а.с.4).
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення в цій частині та ухвалення нового про відмову в стягненні з відповідачів витрат на правову допомогу на користь позивача.
В іншій частині суд ухвалив рішення на підставі вірно встановлених фактичних обставин справи, відповідно до наданих суду доказів, яким надано належну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» задовольнити.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 березня 2014 року в частині стягнення витрат на правову допомогу скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді:
Справа № 22-ц/796/6260/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Горкава В.Ю.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.