АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22-ц/796/6455/2014 Головуючий у 1 інстанції - Сальникова Н.М.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Калініній Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
В С Т А Н О В И Л А:
В березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 та вирішити питання судових витрат.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що відповідач з січня 2013 pоку в квартирі не проживає, що підтверджується актом обстеження № 2 від 24.01.2014 року, проведеного майстром та інспектором КП «ЖЕО-109».
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд ухвалив його з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні не перевірив та не встановив ні факт відсутності відповідача у жилому приміщенні понад шість місяців, ні поважність причин такої відсутності та підтвердження цього факту належними і допустимими доказами.
Крім того, судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування з Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад» села Курашівці Мурованокуриловецького району Вінницької області інформації щодо працевлаштування відповідача та відвідування її сином дошкільного навчального закладу.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_13, яка є одночасно представником третьої особи ОСОБА_14 проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.
Треті особи: ОСОБА_5 ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судове засідання не з'явились, про день і час розгляду справи були належним чином повідомлені, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив того, що позивач не є власником спірного майна, а тому він не може ставити питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Проте з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст.309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
З матеріалів справи убачається, що 18 квітня 1990 року позивачу видано ордер на житлове приміщення № 59699 серія Б на право зайняття квартири АДРЕСА_1 шістьма особами: ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17
Відповідно до довідки форми № 3, виданої КП «ЖЕО-109» 26.02.2014 року за № 521, в спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2- власник особового рахунку, ОСОБА_19- син, ОСОБА_6- син, ОСОБА_8- син, ОСОБА_9- онука, ОСОБА_10- донька, ОСОБА_11- онук, ОСОБА_12- онук, ОСОБА_7- онука, ОСОБА_13- колишня дружина, ОСОБА_14- син колишньої дружини, ОСОБА_4- донька колишньої дружини, ОСОБА_20- син доньки колишньої дружини.
Відповідно до ст.ст. 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом.
Таким чином, рішення суду про відмову у задоволенні позову з підстав того, що позивач не є власником квартири і в розумінні ст.ст. 316, 317, 319, 321, ЦК України не може ставити питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є помилковим, оскільки в силу вимог ст. ст.71, 72 ЖК України наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею.
Оскільки відповідач є колишнім членом сім'ї наймача, то позивач має право звернутися до суду із вказаним позовом.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та вирішення спору між сторонами по суті заявлених вимог.
Згідно із роз'ясненнями наданими у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користуватися жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Таким чином, виходячи з аналізу ст.ст. 71, 72 ЖК Україничлен сім'ї наймача (колишній член) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин, і саме ці факти повинні бути встановлені судом при вирішенні спору згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України.
Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Позивач не надав доказів, які б вказували на дату вибуття і час, коли відповідач була відсутня на спірній площі (виписка з будинкової книги, акти, листи, довідки навчальних або лікувальних закладів, військкоматів тощо).
Разом з тим, як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції доказів між сторонами склалися неприязні стосунки. На підтвердження того, що позивач чинить перешкоди в проживанні відповідачу, остання надала суду копії звернень до Голосіївського РУГУ МВС України в м.Києві, копії звернень до КП «ЖЕО-109». На підтвердження того, що відповідач проживає в спірній квартирі ОСОБА_4 надала копію медичної картки її сина, яка свідчить про її звернення за медичною допомогою за місцем їх реєстрації, копії квитанцій про сплату за комунальні послуги, копію індивідуальної картки, виданої дитячою поліклінікою №2 Голосіївського району м.Києва.
Підсумовуючи викладене, з урахуванням всіх обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено, що відповідач не проживає в квартирі АДРЕСА_1 понад 6 місяців без поважних причин, а тому вимоги позивача є недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та про відмову у задоволенні позову з інших підстав ніж ті, що вказані в рішенні суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_8, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ОСОБА_10, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.
Рішення набираєзаконної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: