АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа №22-ц/796/6170/2014 Головуючий у 1 інстанції - Лісовська О.В.
м. Київ Доповідач - Борисова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Калініній Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію та
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві до ОСОБА_2 про зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва,-
В С Т А Н О В И Л А:
В грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на нерухоме майно - готельний комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею: цокольний поверх літера «А», загальною площею 93,1 кв.м, основною 86,7 кв.м, перший поверх літери «А», загальною площею 99,0 кв.м, основною 89,8 кв.м, мансарда, загальною площею 96,3 кв.м, основною 73,0 кв.м, перший поверх літери «Б», загальною площею 103,0 кв.м, основною 103,0 кв.м, а також зобов'язати КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати за нею право власності на вказане нерухоме майно.
Свої вимоги мотивує тим, що вона повністю перепланувала цілісний майновий комплекс, а саме: готельний комплекс по АДРЕСА_1. Дана реконструкція була здійснена нею за власні кошти, а тому фактично є її власністю.
У липні 2012 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві звернулася із позовом, в якому просить зобов'язати ОСОБА_2 знести самовільно збудований готельно-ресторанний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
В мотивування вимог посилається на те, що перевіркою від 16.11.2011 року встановлено, що готельно-ресторанний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1» не має дозвільних документів про його будівництво та введення в експлуатацію.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію - відмовлено.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до ОСОБА_2 про зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва - задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 знести самовільно збудований готельно-ресторанний комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві витрати по сплаті судового збору в розмірі 107,30 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про задоволення її позову та про відмову у задоволенні позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.
Зазначає, що жодних експертиз щодо спірних будівель не проводилося, Інспекцією не надано жодних доказів на підтвердження того, що об'єкт будівництва суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб.
Крім того, у зв'язку з відсутністю будь-яких висновків щодо відповідності спірних будівель державним правилам та санітарним нормам, питання про перебудову об'єкта взагалі не ставилося перед позивачем, а судом застосовано крайню міру, яка полягає в зобов'язанні знести об'єкт будівництва.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник третьої особи, яка заявляла самостійні вимоги Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідач ОСОБА_3 та третя особа: КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що ОСОБА_2 здійснила самочинне будівництво не дотримавшись порядку здійснення будівельних робіт, отримання дозвільної документації та державної реєстрації.
Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.
Частиною 2 ст.331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно із частинами 1 та 2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. A також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судом встановлено, що 22.11.2007 року Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища надало висновок щодо використання земельної ділянки та наявності містобудівних обмежень та обтяжень для надання земельної ділянки в оренду ПП ОСОБА_4 по АДРЕСА_1. Згідно даного висновку Головне управління не заперечує проти надання земельної ділянки в оренду для розміщення та експлуатації кіоску швидкого харчування за умовами використання зазначених обмежень та обтяжень.
17.03.2008 року між Деснянською районною у м. Києві радою та ОСОБА_4 були укладені договори оренди земельної ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2, згідно яких в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 42 кв.м, для встановлення торгівельного кіоску.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_2 було повністю переплановано цілісний майновий комплекс, а саме: готельний комплекс по АДРЕСА_1, площею: цокольний поверх літера «A», загальною площею 93,1 кв.м, основною 86,7 кв.м, перший поверх літери «А», загальною площею 99,0 кв.м, основною 89, 8 кв.м, мансарда, загальною площею 96,3 кв.м основною 73,0 кв.м, перший поверх літери «Б», загальною площею 103,0 кв.м, основною 103,0 кв.м, тобто виконала реконструкцію за власні кошти.
На підставі листа Управління Служби безпеки України від 28.10.2011 року Інспекцією було здійснено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт, в тому числі готельно-ресторанного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1.
Перевіркою від 16.11.2011 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 розташовані нежитлові приміщення (готель - ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_1»), але документів дозвільного характеру на розміщення нежитлових будівель не надано. База даних Інспекції не містить інформації про надання дозволу на виконання будівельних робіт та реєстрацію декларації про початок будівельних робіт, а також те, що вказаний об'єкт в установленому законом порядку в експлуатацію не приймався.
Так, відносно ОСОБА_2 Інспекцією було складено протокол про адміністративне правопорушення, один екземпляр якого було вручено позивачці, про що свідчить її підпис, а також було видано постанову від 24.11.2011 року про накладення штрафу, який був сплачений позивачем 05.11.2011 року.
Також згідно з технічним паспортом БТІ документів про відведення земельної ділянки та проектної документації подано не було.
Таким чином, судова колегія погоджується з тим, що проведені ОСОБА_2 роботи по самочинному будівництву об'єкта нерухомого майна - готельно-ресторанного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснено без необхідних дозвільних документів, необхідність яких визначена земельним та містобудівним законодавством.
Новозбудоване нерухоме майно не було прийнято в експлуатацію та не пройшло державну реєстрацію.
Як вбачається з матеріалів справи будівництво готельно - ресторанного комплексу було здійснено позивачем на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснювала будівництво та земельна ділянка по АДРЕСА_1 не була відведена для цієї мети, будівництво здійснювалося без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні робот без належно затвердженого проекту.
Крім того, як зазначено в п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду країни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до ст.26 Закону України «Про основи містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК, ч.1 ст.3 ЦПК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні з позовом до суду не зазначала про її звернення до інспекції державного будівельного архітектурного контролю із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації. Доказів того, що позивач зверталася до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації не надала.
Таким чином колегія суддів вважає, що вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач не навела правових підстав для визнання за нею права власності на будівлю, у зв'язку з тим, що не було дотримано встановленого діючим законодавством порядку, а суд не може підмінити у своєму рішенні сукупність рішень усіх державних органів, до компетенції яких законодавчо віднесені вирішення даних питань.
Вірним є висновок про задоволення позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги, з огляду на наступне.
Так, частиною 1 ст.376 ЦК України визначено ознаки самочинного будівництва, яке:
здійснюється на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; без належного дозволу; без належно затвердженого проекту; з істотним порушенням будівельних норм і правил.
В силу ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до п.1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ від 13 квітня 2011 р. №466, будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
Пункт 2 Порядку передбачає, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:
подання замовником за формою згідно з додатком і повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єкта будівництва щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання, дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт;
реєстрації відповідною Інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорії складності;
видачі замовнику Інспекцією дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності.
Враховуючи той факт, що матеріали справи не містять жодного дозвільного документа, необхідність яких визначена містобудівним законодавством, а також доказів того, що новозбудоване нерухоме майно було прийняте в експлуатацію та пройшло державну реєстрацію, тому доводи третьої особи про те, що будівництво є самочинним є обґрунтованими.
Відповідно до ч.7 ст.376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно з положенням ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
Якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги припису, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
21.11.2011 року Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у м. Києві видано ОСОБА_2 два приписи з вимогою добровільного знесення самовільно збудованих нежилих приміщень до 15.12.2011 року відповідно до вимог ст.38 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності» та заборону експлуатації нежитлових приміщень.
20.12.2011 року Інспекція провела повторну перевірку з виїздом на місце, якою було встановлено, що вимоги приписів виконано не було.
Оскільки ОСОБА_2 вимоги приписів не виконала, тому самочинне будівництво підлягає знесенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що експертиз щодо спірних будівель не проводилося колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року по справі призначена судова будівельно - технічна експертиза, проведення якої доручено експертам КНДІСЕ.
20.12.2013 року КНДІСЕ було направлено до суду повідомлення про неможливість надання висновку експертів судової будівельної експертизи № 2296/13-42 у зв'язку з невиконанням клопотання експерта про надання документів, а саме ненадання: проектної документації на будівництво готельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, акту виконаних робіт з будівництва та наявної виконавчої документації щодо виконання робіт з будівництва готельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: