У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Оніпко О.В., Хилевича С.В.

Секретар судових засідань Демчук Ю.Ю.

З участю сторін та представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником ОСОБА_3

Сергійовичем на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 квітня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Рівненської міської ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав відносно

неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 08 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду, ухвалення його з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Доводив, що суд безпідставно відхилив висновок органу опіки та піклування з приводу ухилення ОСОБА_4 від участі у вихованні дитини, оскільки висновок складено на підставі зібраних документів, де враховано інтереси дитини, та покази свідків про те, що відповідач зловживає спиртними напоями, батьківських обов"язків не виконує.

Суд не взяв до уваги, що відповідач не надав жодних доказів своєї фінансової спроможності щодо виконання батьківських обов"язків, залишив поза увагою, що саме за кошти позивача утримується дитина.

__________________________________________________________________

Провадження №22ц-1790/1178/2014 Головуючий у суді 1інст.Музичук Н.Ю.

Суддя-доповідач Собіна І.М.

З 2009 року відповідач не піклувався про фізичний та духовний розвиток дитини. Допитані судом свідки підтвердили, що ОСОБА_4 не відвідував школи і не цікавився навчанням та вихованням неповнолітньої доньки.

Відповідач не надав суду жодних доказів, як саме він намагався налагодити стосунки з донькою.

Суд не врахував, що відповідач, стверджуючи, що позивачем та її матір"ю чинились перешкоди щодо його спілкування з донькою, не звернувся за захистом своїх батьківських прав до органу опіки та піклування, тим самим виявив байдуже ставлення до дитини.

Просила оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі і з"явились в судове засідання у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду прийшла до висновку про її відхилення з таких підстав.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 січня 1991 року по 26 листопада 2009 рік.

Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка за рішенням суду залишена на проживання з матір"ю.

З 2005 року позивач працює та тимчасово проживає в Республіці Італія.

З 2005 року по 2009 рік двоє малолітніх дітей, в тому числі й ОСОБА_7, перебували на одноосібному вихованні батька.

Оскільки після розлучення у 2009 році між бувшим подружжям має місце конфлікт та неприязні стосунки, позивачка та діти проживають в квартирі своєї матері ОСОБА_8

Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов"язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об"єктивного з"ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У своєму висновку орган опіки та піклування виконавчого комітету Ріненської міської ради від 22 листопада 2013 року вказав на доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_7 (а.с.31-33).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки невиконання відповідачем своїх батьківських обов"язків лише частково знайшли підтвердження в ході судового розгляду, разом з тим, відповідач намагається відновити контакт з донькою, а тому позбавлення батьківських прав є передчасним та не відповідатиме інтересам дитини.

Суд враховує і той факт, що сама позивачка перебуваючи на заробітках в Італії з 2005 року не приймає участі у вихованні дитини.

Дослідженими у суді першої інстанції доказами наданими позивачкою повною мірою не доведено обставини, які б давали суду право застосувати крайні заходи впливу на відповідача, як позбавлення його батьківських прав.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, надавши перевагу доказам, поданим відповідачем, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Вказаний висновок обґрунтовано не прийнятий судом до уваги, оскільки він не є категоричним, оцінюється у сукупності з іншими доказами. Прийнявши до уваги одні докази та відхиливши інші, суд навів у рішенні відповідні мотиви.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що суд при ухваленні рішення не врахував пояснень неповнолітньої доньки сторін також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено, що не може мати місце позбавлення батьківських прав з метою створення можливості безперешкодного, (без згоди батька), виїзду дитини за межі України.

Інші доводи не спростовують правильності висновків суду наведених у рішенні, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану її представником ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 08 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами та іншими особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов"язки, в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Собіна І.М.

Судді: Оніпко О.В.

Хилевич С.В.