Справа № 407/5408/13-ц
2/407/64/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області
у складі головуючого: судді Бабічевої Л.П.
при секретарі Колчиній Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідачки про звернення стягнення.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідно до укладеного договору № LGN0GА00000611 від 31.08.2007 року відповідачка ОСОБА_1 31.08.2007 року отримала кредит у розмірі 20000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.08.2017 року.
Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, що призвело до збитків позивача, які виразилися у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 24.09.2013 року має заборгованість - 68570,76 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.09.2013 року, складає 547880,40 грн., яка складається з наступного: 19996,37 доларів США - заборгованість за кредитом; 17651,87 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2320,00 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 25307,45 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 250,00 грн., що складає - 31,29 дол. США, штраф (фіксована частина), 3263,78 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідачка 31.08.2007 року уклали договір іпотеки, згідно з яким відповідачка надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 67,50 кв.м., житловою площею 42,00 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та квартиру загального площею 41,10 кв.м., житловою площею 26,50 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Обумовлена сторонами договору іпотеки загальна ціна предметів іпотеки дорівнює 133400 грн. 00 коп..
Згідно з ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачкою та позивачем, у розділі, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, що перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.
Договором іпотеки, укладеним між відповідачкою та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно-правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.
Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та с. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.
Позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № LGN0GА00000611 від 31.08.2007 року у розмірі 68570,76 дол.США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24.09.2013 року складає 547,880,40 грн., звернути стягнення на квартиру, загальною площею 67,50 кв.м., житловою площею 42,00 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та квартиру, загальною площею 41,10 кв.м., житловою площею 26,50 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаних предметів іпотеки (на підставі договору іпотеки від 31.08.2007 р.) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Виселити відповідачку та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирах (предметах іпотеки), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, та за адресою: АДРЕСА_2. Також просить стягнути судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - Горський Р.В., який діє на підставі довіреності, позов підтримав з вищевикладених підстав, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона укладала з позивачем 31.08.2007 року кредитний договір та договір іпотеки. Вона перебувала у місцях позбавлення волі, про що повідомляла банк, тому не мала змоги погашати заборгованість по кредитному договору. У жовтні 2013 року була звільнена з місць позбавлення волі. Вона не отримувала від позивача письмових повідомлень про розмір заборгованості та погашення суми заборгованості. Квартири, які є предметом іпотеки, належать їй на праві власності. У квартирі по АДРЕСА_1, ніхто те зареєстрований та не проживає. У квартирі по АДРЕСА_2, мешкає вона разом зі своїм сином, його дружиною та малолітньою онукою, ІНФОРМАЦІЯ_1. Просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідачку, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31.08.2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є позивач - ПАТ КБ «Приватбанк», та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № LGN0GА00000611, згідно якого останній був наданий кредит в розмірі 22202,53 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,92% на місяць, кредит надано на строк з 31.08.2007 р. по 06.08.2017 р. ( а.с. 15 - 17, 25-26).
З метою забезпечення належного виконання даного зобов'язання, між ЗАТ КБ «Приватбанк», та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки від 31.08.2007 року, посвідчений 31.08.2007 року приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстр № 2394 ( а.с. 18-20).
За вказаним договором предметом іпотеки є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачці на підставі договору дарування квартири від 16.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, а також квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності відповідачці на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу ОСОБА_4. Загальна вартість предмета іпотеки складає 133 400 грн. 00 коп. ( а.с. 18-20).
З розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором вбачається, що станом на 24.09.2013 року відповідачка має заборгованість за кредитом у сумі 68 570,75 доларів США, що становить 547 880,40 грн. / згідно курсу гривні до долару США - 7,99 грн. станом на 24.09.13 р./ і дана заборгованість складається з таких сум: заборгованість за кредитом - 19996,37 дол. США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 17651,87 дол. США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 2320 дол.США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 25307,45 дол. США, штраф (фіксована частина) - 250 грн., що становить 32 дол. США, штраф (процентна складова) - 3263,78 дол. США( а.с. 7-9 ).
Частина 1 сатті 33 Закону України «Про іпотеку» визначає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Отже, вказана норма встановлює право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно п. 22 договору іпотеки від 31.08.2007 року, у випадку порушення кредитного договору позичальником іпотекодержатель направляє іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п.16.7.1, 16.7.2, 19,9 цього договору, відповідно до розділу V ЗУ «Про іпотеку» на підставі рішення суду.
Таким чином, умовами договору визначено, що позивач - іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки лише у разі, якщо його письмова вимога протягом тридцятиденного строку іпотекодержателем - відповідачкою залишена без задоволення.
Однак, позивач, звертаючись до суду з даним позов не надав належних доказів, того, що відповідачка отримала письмову вимогу про усунення порушення, яку протягом тридцяти днів не виконала, у зв'язку з чим позивач набув право почати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позивачем лише надана суду ксерокопія вимоги, адресованої відповідачці ОСОБА_1 від 12.08.13 року, у якій зазначено прострочену заборгованість у сумі 51907,78 дол.США та викладена вимога про повернення кредиту у тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги ( а.с. 10), та копія реєстру поштових відправлень від 21.08.13 року ( а.с. 12-13).
Проте, вказана ксерокопія листа та реєстру не являються належними доказами того, що відповідачка отримала відповідну письмову вимогу.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги до відповідачки про звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, щодо позовних вимог про виселення відповідачки та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають квартирах, які є предметом іпотеки, то в цій частині позовні вимоги взагалі є не конкретними та не містять перелік осіб, які підлягають виселенню з квартир, позовних вимог до будь-яких інших осіб позивачем не пред'явлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Частинами 2 і 3 ст. 40 даного Закону законодавець встановлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.
Згідно з ч. 4 ст. ст. 9, 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, виходячи з аналізу вказаних норм, то примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
За таких обставин суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України,
ст. 526 ЦК України, ст. 33, 39, 40 ЗУ «Про іпотеку», суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення - відмовити за необгрутованістю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду Л. П. Бабічева