Справа № 407/6330/13-ц

2/407/154/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

у складі головуючого: судді Бабічевої Л.П.

при секретарі Колчиній Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 08.05.2012 р. о 16 год. 45 хв. відповідач ОСОБА_2 в районі перехрестя вул. Леніна та вул. Артема м. Ровеньки, керуючи автомобілем "ВАЗ 2105", д/н НОМЕР_1, для забезпечення безпеки дорожнього руху перед виїздом не перевірив і не забезпечив справний технічний стан свого автомобіля, в результаті чого відкрутилися болти кріплення заднього лівого колеса. Колесо самовільно покотилося і викотилося на зустрічну смугу, де скоїло зіткнення з автомобілем СНЕRY ТІGGО, д/н НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_1, який рухався у зустрічному напрямку.

В ході ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, а саме, деформовано: капот, передній державний номерний знак, передню панель. Розбито: радіатор кондиціонер, передній бампер.

06 серпня 2012 р. Антрацитівським міськрайонним судом Луганської області винесено постанову у відношенні відповідача ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.

11.11.2010 р. між позивачем, як Страхувальником, та ЗАТ «СК «ІНГОССТРАХ», як Страховиком, був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу.

28 травня 2012 року позивач звернувся до незалежного експерта-автотоварознавця - ПП ОСОБА_3 з заявою про визначення обсягу мате ріальної шкоди, спричиненої його автомобілю, пошкодженого внаслідок ДТП 08.05.2012 року.

У зв'язку з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження, позивач поніс додаткові витрати на суму в розмірі 500,00 грн..

31.10.2012 р. ПрАТ "СК "ІНГОСТРАХ" страховим актом № И-3655 було прийнято рішення про сплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 6887,14 грн. Зазначене страхове відшкодування 01.11.2012 р. було перераховане Вигодонабувачу - ПАТ КБ "ПриватБанк" за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Вказана виплата страхового відшкодування була проведена за мінусом безумовної франшизи у відповідності до умов договору. Сума франшизи складає 0,5% страхового відшкодування, а саме 315,50 грн..

Відповідно до Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується (не виплачується) страховою компанією.

Неправомірні дії відповідача та небажання до останнього часу відшкодувати шкоду призвели до того, що позивач відчуває моральні страждання, які утворились у результаті пошкодження автомобіля, що завдавало йому незручність і змушувало його непокоїтися з цього приводу.

У зв'язку з пошкодженням автомобіля позивач витратив багато часу і сил, нервової енергії, збираючи довідки про його матеріальні витрати, намагаючись притягти винного до відповідальності у встановленому порядку. З урахуванням характеру і обсягу, заподіяних позивачу моральних страждань, він оцінює заподіяну йому моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн..

Також позивач змушений був звернутися за юридичною допомогою до ПП «Авто-Юрист», з яким уклав договір від 29 травня 2012 р. та оплатив за надання правової допомоги 3000 грн..

Крім цього, при звернені до суду позивачем були понесені витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 229,40 грн. в рахунок матеріальної шкоди та 229,40 грн. в рахунок моральної шкоди.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 315,50 грн., яка складається з франшизи в сумі 315,50 грн., моральну шкоду в сумі 5 000, 00 грн., понесені судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 229,40 грн. в рахунок матеріальної шкоди та 229,40 грн. в рахунок моральної шкоди, витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн., витрати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 500,00 грн..

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, позов підтримав з вищевикладених підстав. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_5, який діє на підставі договору, у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та пояснив, що відповідач ОСОБА_2 на час ДТП керував автомобілем "ВАЗ 2105" на підставі довіреності. Постановою суду від 06.08.12 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Визнає вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн., іншу частину позовних вимог не визнає за необгрутованістю. Позов в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 315 грн. 50 коп. не визнає, оскільки позивачем не надано доказів того, що ним була сплачена дана сума на ремонт автомобіля, тому вважає, що вказана вимога є безпідставною. Також вважає, що у позивача не було підстав та необхідності у проведенні повторного авторотоварознавчого дослідження автомобіля експертом ОСОБА_3 від 30.05.2012 року і цей Висновок №209/05/12 не є доказом по справі. Тому витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 500 грн. не піддягають стягненню.

Безпідставно заявлена вимога про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 3000 грн.

До матеріалів справи не додані документи, які б свідчили про те, що представник позивача чи Приватне підприємство «Авто-юрист», котрому позивач відповідно до довідки від 21.02.2013 року сплатив 3000 грн. за надання правової допомоги, є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Така довідка взагалі не є доказом витрат на правову допомогу.

Також Постановою КМУ від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справ.

Тому в іншій частині позовних вимог просить відмовити за необґрунтованістю.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення №3-1123/2012, оцінивши, відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає, що позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, постановою Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 06.08.2012 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн.. Даною постановою встановлено, що 08.05.2012 року о 16 год. 45 хв. в районі перехрестя вул. Леніна та вул. Артема м. Ровеньки, відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем "ВАЗ 2105" номерний знак НОМЕР_1, не забезпечив безпеку дорожнього руху, перед виїздом не перевірив і не забезпечив справний технічний стан свого автомобіля, в результаті чого відкрутилися болти кріплення заднього лівого колеса автомобіля, яке викотилося на зустрічну смугу та зіткнулось з автомобілем СНЕRY ТІGGО, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_1, який рухався у зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль СНЕRY ТІGGО отримав механічні пошкодження ( а.с. 10, а.с. 9 справи про адміністративне правопорушення №3-1123/2012).

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Власником автомобіля СНЕRY ТІGGО, номерний знак НОМЕР_2, являється позивач ОСОБА_1 ( а.с. 9 ). Даний автомобіль позивачем надано в заставу ПАТ «ПриватБанк» згідно договору застави від 11.11.2010 року ( а.с. 55-59).

Також 11.11.2010 року було укладено договір страхування наземного транспортного засобу між Страховою компанією «ІНГОССТРАХ» ( Страховик) та позивачем ОСОБА_1 (Страхувальник) і ПАТ КБ «ПриватБанк» (Вигодонабувач), згідно п.5.1 якого майном, що страхується, є транспортний засіб - автомобіль СНЕRY ТІGGО, номерний знак НОМЕР_2 ( а.с. 61-63).

З копії Страхового акту від 31.10.2012 року №И-3655 та листа ПрАТ СК «ІНГОССТРАХ» від 21.01.2013 року вбачається, що вищевказана дорожньо-транспортної пригода, яка сталася 08.05.2012 року, визнана страховим випадком, розмір заподіяної шкоди ( вартість відновлювального ремонту) внаслідок пошкодження автомобіля СНЕRY ТІGGО, номерний знак НОМЕР_2, становить 7 202 грн. 64 коп., страхове відшкодування 01.11.2012 року було перераховано Вигодонабувачу - ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 6887 грн. 14 коп.. Розмір страхового відшкодування становить суму за вирахуванням суми франшизи - 315 грн. 50 коп. / 7 202 грн. 64 коп. - 315 грн. 50 коп. = 6887 грн. 14 коп./ ( а.с. 31, 73-74).

Відповідно до п.7 Договору страхування наземного транспортного від 11.11.2010 року, в даному випадку сума безумовної франшизи становить 0,5% від страхової суми, яка згідно п.6 Договору становить - 63100 грн..

Таким чином, сума безумовної франшизи становить - 315 грн. 50 коп..

Згідно п. 15.12 даного Договору, страхове відшкодування, що виплачується, зменшується на розмір безумовної франшизи - за кожним страховим випадком. У разі проведення ремонту застрахованого транспортного засобу на СТО, узгодженій зі Страховим агентом, Страхувальник Сплачує СТО за ремонт тільки суму безумовної франшизи, а залишок вартості ремонту перераховує Страховий агент на підставі рахунку СТО.

Враховуючи вищевказані обставини, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В даному випадку відповідач являється винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було завдано механічних пошкоджень автомобілю позивача.

Представники сторін у судовому засіданні не заперечують ту обставину, що на час ДТП відповідач правомірно володів транспортним засобом, і як пояснив представник відповідача, що останній керував на підставі довіреності.

Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження автомобіля СНЕRY ТІGGО, номерний знак НОМЕР_2, становить 7 202 грн. 64 коп.. Сума невідшкодованої страховою компанією матеріальної шкоди становить - 315 грн. 50 коп. ( розмір франшизи).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивач, який являється власником автомобіля СНЕRY ТІGGО, номерний знак НОМЕР_2, має право на відшкодування від відповідача - винної особи у ДТП, суми невідшкодованої матеріальної шкоди завданої пошкодженням його автомобіля, що становить розмір франшизи - 315 грн. 50 коп., а тому в цій частині позовні вимоги являється обґрунтованими, і дану суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

При цьому посилання представника відповідача на ту обставину, що позивач не має право на стягнення суми франшизи з тих підстав, що позивачем не надано доказів оплати суми у розмірі 315 грн. 50 коп. за ремонт автомобіля, суд вважає безпідставними, оскільки у судовому засіданні встановлено, що розмір заподіяної шкоди внаслідок пошкодження автомобіля позивача становить - 7 202 грн. 64 коп., а розмір невідшкодованої шкоди становить саме 315 грн. 50 коп.. Крім того, діюче законодавство не містить таких норм, які б встановлювали право власника майна, зокрема, власника автомобіля, на виплату йому суми франшизи лише у разі здійснення ним ремонту пошкодженого майна ( автомобіля).

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка його заподіяла, за наявності її вини.

Згідно ч.1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

В даному випадку суд вважає встановленою наявність моральної шкоди позивачу, яка виразилася в тому, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, було пошкоджено автомобіль позивача, і позивач зазнавав душевних страждань у зв'язку з пошкодженням його майна.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер і глибину душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, і з урахуванням цих обставин та вимог розумності і справедливості, закріплених у ст. 23 ЦК України, суд вважає обґрунтованою моральну шкоду в сумі 500 грн., яку вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 3000 грн., то суд вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем в галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Так, позивачем надана довідка від 21.02.2013 р., видана директором ПП «Авто-юрист» про оплату за послуги юриста за надання правової допомоги по цивільній справі про стягнення матеріальної та моральної шкоди - 3000 грн. ( а.с. 35), при цьому позивачем також надана копія квитанції від 29.05.2012 року, згідно якої позивач ОСОБА_1 оплатив до ПП «Авто-юрист» за юридичні послуги - 1000 грн. ( а.с. 34). Отже, у довідці вказано, що позивач сплатив 3000 грн., а з копії квитанції вбачається про оплату позивачем лише суми у розмірі 1000 грн..

Крім того, ст.84 ЦПК України чітко визначає, що сторони несуть витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги.

У матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про те, що позивач поніс витрати на правову допомогу, яка йому була надана адвокатом або іншим фахівцем в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги.

Надана позивачем довідка директора ПП «Авто-юрист» не являється належним доказом витрат на правову допомогу.

Щодо вимоги про стягнення витрат за проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 500 грн., то суд вважає дану вимогу необгрутованою, оскільки дану суму позивач оплатив за проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню розміру заподіяної шкоди власнику транспортного засобу від 30.05.2012 року ( а.с. 30), однак, ці витрати на експертизу не пов'язані з розглядом даної справи, що також визнано у судовому засіданні представником позивача, а тому вказана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у сумі 315 грн. 50 коп. задоволені повністю, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп.. Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволені частково, а саме на 10 %, виходячи із заявлених позовних вимог -5000 грн., то суд вважає на необхідне стягнути з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог суму судового збору в розмірі 22 грн. 94 коп., а всього необхідно стягнути суму витрат на судовий збір - 252 грн. 34 коп..

На підставі викладеного,

керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-213 ЦПК України,

ст.ст. 23, 1187, 1188 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 315 грн. 50 коп., моральну шкоду в розмірі 500 грн., понесені витрати на оплату судового збору у сумі 252 грн. 34 коп., а всього 1067 грн. 84 коп. / одну тисячу шістдесят сім грн. 84 коп./.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Антрацитівського

міськрайонного суду Л. П. Бабічева