Єдиний унікальний номер 235/4253/13-к

Номер провадження 11-кп/775/872/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - судді Терещенко І.В.,

суддів: Мішина М.І., Козодуба А.І.,

при секретарі Доманському М.Р.,

з участю: прокурора Саєнко М.М., обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальне провадження №12013050500000223 за апеляцією обвинуваченого на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2014 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Селидове Донецької області, громадянина України, зі середньою-спеціальною освітою, не одруженого, що працює на ВП шахта "України" ДП "Селидіввугілля" електрослюсарем підземним, який раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, засуджено за ч.3 ст.187 КК України до семи років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у наступному.

27 січня 2013 року близько 20 години ОСОБА_1, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, перебував біля домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в якому мешкає ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що є особою похилого віку. В цей час у нього виник умисел спрямований на заволодіння чужим майном. Реалізуючи свій умисел ОСОБА_1, застосовуючи фізичну силу, ударами ніг пошкодив вхідні двері житлового будинку та проник до нього. Знаходячись в кімнаті - передпокої вказаного будинку, ОСОБА_1 побачив ОСОБА_2, яка в той час вийшла до коридору, та продовжуючи реалізувати свій злочинній умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, діючи умисно, з користі, з метою заволодіння майном потерпілої та придушуючи волю до опору ОСОБА_2, погрожуючи застосуванням до неї насилля, яке є небезпечним для її життя і здоров'я, схопив ту правою рукою за шию та став вимагати від потерпілої грошові кошти.

Потерпіла ОСОБА_2, сприймаючи погрози застосування насильства як небезпечного для її життя та здоров'я реально, передала ОСОБА_1 гаманець, в якому знаходилися грошові кошти у розмірі 70 гривен. Після чого, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, з користі, погрожуючи застосуванням насилля, яке є небезпечним для життя і здоров'я, став погрожувати ОСОБА_2 ножем, приставивши його до шиї потерпілої та вимагаючи передати йому всі грошові кошти та срібний ланцюжок з хрестиком та кулоном, які знаходилися на шиї потерпілої. ОСОБА_2 сприйняла погрози застосування до неї насилля небезпечним для її життя та здоров'я зі сторони ОСОБА_1, як реальні, і боячись за своє життя і здоров'я, передала останньому гроші у розмірі 250 гривень, срібний ланцюжок вартістю 137 грн. 60 коп. зі срібним хрестиком вартістю 23 грн.20 коп. та срібний кулон вартістю 55грн. 20 коп. Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_1 з місця події зник, завдавши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 536 гривень.

В своїй апеляції обвинувачений ОСОБА_1 просив вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким перекваліфікувати його дії на ч.3 ст.186 КК України. Вказував, що судом не встановлено доказів, які б свідчили про наявність у нього ножа. Вважав показання потерпілої про наявність ножа не послідовними і не достовірними, оскільки їй 78 років, крім того в приміщенні не було світла. Вказував, що потерпілу запевнили родичі і співробітники міліції в тому, що в нього був ніж.

Заслухавши доповідача; обвинуваченого, який підтримав доводи апеляції; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції обвинуваченого, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за викладених у вироку обставин, правильно встановив фактичні обставини справи та правильно кваліфікував його дії за ч.3 ст.187 КК України.

Винність ОСОБА_1 в обсязі дій, викладених у вироку, незважаючи на часткове визнання своєї вини за доводами викладеними в його апеляції, підтверджується свідченнями потерпілої дослідженими і перевіреними у суді та сукупністю інших об'єктивних доказів.

З показань потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що 27.01.2013 року вона знаходилась у себе вдома, близько 20 години в будинку зникло світло, після чого вона почула сильний гуркіт. Вийшла до передпокою свого будинку де побачила ОСОБА_1, який відразу схопив її за шию і почав вимагати гроші. Вона злякалась, що ОСОБА_1 може її вбити, тому передала йому гаманець з грошима в сумі 70 грн. ОСОБА_1 продовжував вимагати гроші, при цьому в руці тримав ніж, який приставив їй до горла, при цьому вона відчула лезо ножа. Вона злякалась, підійшла до шафи, взяла 250 грн. і передала їх ОСОБА_1. Потім потерпіла віддала ОСОБА_1 срібний ланцюжок з хрестиком та кулоном, які той вимагав. Після чого ОСОБА_1 втік з будинку.

Інші докази, які били досліджені при розгляді кримінального провадження і викладені у вироку підтверджують факт скоєння обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення відносно ОСОБА_2

Доводи апеляції обвинуваченого про те, що судом не здобуто доказів, підтверджуючих, що у нього був ніж, є необґрунтованими, оскільки з показань самої потерпілої вбачається, що у нього був ніж, і вона відчула лезо ножа на своїй шиї, при цьому сприймала погрози реально, злякалась за своє життя і тому передала все майно та гроші, що вимагав обвинувачений.

Доводи апеляції обвинуваченого про те, що суд не звернув уваги на істотні процесуальні порушення, а саме на те, що слідча сфальсифікувала протокол огляду від 27 січня 2013 року, є необґрунтованим, оскільки з мотивувальної частини вироку вбачається, що суд взагалі визнав недопустимим доказом протокол огляду від 27 січня 2013 року.

Доводи апеляції обвинуваченого про те, що показання потерпілої ОСОБА_2 є недостовірними та непослідовними, оскільки під час допитів вона давала різні показання відносно наявності в нього ножа є безпідставними, оскільки відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Таким чином, судом першої інстанції була дана об'єктивна оцінка зазначеним і іншим, наведеним у вироку доказам у справі, прийняті в якості доказів вини обвинуваченого показання потерпілої, надані в судовому засіданні, та зроблені відповідні висновки про навмисний характер винних дій ОСОБА_1 при вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

При призначенні покарання суд належним чином врахував обставини вчинення злочину, ступінь його тяжкості та дані про особу винного.

При визначенні міри покарання були враховані всі вимоги ст.65 КК України і відносно винного було обрано покарання, яке відповідає вимогам ст.50 КК України.

З матеріалів кримінального провадження не вбачається істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування вироку.

З урахуванням викладеного вирок суду є законним і обґрунтованим, і підстав для його скасування або зміни немає.

Керуючись ст.ст. 407 КПК України,-

У Х В А Л И Л А:

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 лютого 2014 року яким засуджено ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію обвинуваченого - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді: