Справа №22ц/23 57 Головуючий в суді 1 інст.Голубнича А.М.
Категорія 2 Доповідач Павицька Т.М.
РІШЕННЯ
Іменем України
27 грудня 2006 року апеляційний суд Житомирської області у складі :
головуючого Головчук С.В.
суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.
при секретарі Калинець Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Бердичівського медичного коледжу про визнання недійсним трудового контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою позивачів
на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 жовтня 2006 року,
ВСТАНОВИВ :
У липні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовними заявами, в яких зазначали, що 01.09.2004 року уклали контракти з Бердичівським медичним коледжем, згідно з якими їх було прийнято на посади викладачів фізичного виховання на строк до 01 вересня 2005 року. По закінченню строку дії цих контрактів продовжували працювати у відповідача. 31 травня 2006 року директор коледжу видав наказ НОМЕР_1, згідно з яким їх з 01.09.2006 року звільнено з роботи у зв'язку із закінченням дії контракту.
Просили визнати недійсними контракти укладені з ними в частині визначення строків, а саме п.6.2, вважати їх безстроковими трудовими договорами та скасувати наказ НОМЕР_1 від 31.05.2006 року про звільнення.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04 вересня 2006 року вищевказані позови об'єднано в одне провадження.
У вересні 2006 року позивачі доповнили позовні вимоги і просили поновити їх на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 жовтня 2006 року в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
У апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення суду та ухвалити нове - про задоволення позовів.
Апелянти посилаються на те, що суд не дослідив правомірність укладення відповідачем з ними контракту під час дії безстрокового трудового договору, не врахував положення ст. 9 КЗпП України і не дав оцінки діям відповідача, який безпідставно уклав контракт чим погіршив їхнє становище порівняно із законодавством України. Крім того, зазначають, що суд ухвалюючи рішення не навів мотивів, з яких відмовив в задоволенні позовів, не вказав норми права, на підставі яких вирішив справу та не надав можливості допитати свідків.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що трудові договори у формі контракту з позивачами укладені відповідно до вимог чинного законодавства. Оскільки строк дії контрактів закінчився, відповідач законно звільнив позивачів з роботи.
Проте з таким висновком суду погодитись неможливо. З матеріалів справи вбачається, що позивачі працювали викладачами фізичного виховання в Бердичівському медичному коледжі. 01 вересня 2004 року їх було переведено викладачами фізичного виховання за контрактом строком до 01.09.2005 року. Наказом НОМЕР_2 строк дії контрактів був продовжений до - 01.09.2006 року.
Відповідно до ч.З ст.21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, сфера застосування якого визначається законами України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» від 19.03.2003 року №170 установлено, що контрактна форма трудового договору застосовується до працівників при прийнятті /найманні/ на роботу лише у випадках, прямо передбачених законами.
Згідно ч.З ст. 54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.
На виконання вказаних вимог закону був виданий наказ Міністерства освіти України від 14.06.1994 року №181 Про оголошення постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», Положення про укладання контрактів при прийнятті /найманні/ на роботу працівників, Типової форми контракту з працівником і застосування їх у закладах освіти.
Частиною 3 цього наказу встановлено, що відповідно до чинного законодавства, оголошених Постанови і Положення, контрактна форма трудового договору з працівниками може застосовуватись у закладах освіти України незалежно від форм власності, на яких вони діють, галузевої приналежності та виду діяльності працівників, які працюють або працевлаштовуються за трудовими договорами на визначений строк чи на час виконання певної роботи, в тому числі із педагогічними працівниками раніше обраними за конкурсом на визначений строк.
Тобто, контрактна форма трудового договору застосовується лише до педагогічних працівників, які працюють або працевлаштовуються за трудовими договорами на визначений строк чи на час виконання певної роботи.
Судом встановлено, що позивачі до переведення їх на контрактний трудовий договір працювали в Бердичівському медичному коледжі за безстроковим трудовим договором.
Пленум Верховного Суду України у п.7 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки у тому разі, коли він належить до категорії працівників, які згідно із законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП України недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище працівника порівняно із законодавством України.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що п.6.2 контрактів укладених між позивачами та відповідачем 01.09.2004 погіршує умови праці позивачів, які до укладення контракту працювали за безстроковим трудовим договором, тому цей пункт контрактів є недійсним і рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначении строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість укладання з позивачами трудового договору на невизначении строк.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що між позивачами та відповідачем були укладені трудові договори на невизначении строк, а тому суд визнає їх безстроковими трудовими договорами. У зв'язку з цим, звільнення позивачів за п.2 ч.І ст.36 КЗпП України є незаконним.
Оскільки позивачі звільнені з порушенням чинного законодавства, вони підлягають поновленню на роботі із стягненням на їх користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За таких обставин рішення суду в цій частині також підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням матеріального закону, з ухваленням нового - про задоволення позову.
Суд поновлює позивачів на посаді викладачів фізичного виховання, з якої вони незаконно звільнені.
Час вимушено прогулу становить 84 дні ( з 01.09.2006 року по 27 грудня 2006 року). Середня заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 місяці роботи згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року складає - 685 грн.54 коп., а ОСОБА_2 -951 грн.8 9 коп. З врахуванням розміру заробітної плати ОСОБА_1 та тривалості часу вимушеного прогулу на його користь необхідно стягнути 2716 грн. 56 коп. ( 685,54 грн. : 21,2 дн. = 32, 34 грн. ; 32,34 грн. : 84 дн. ). На користь ОСОБА_2 необхідно стягнути 3771 грн. 60 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( 951, 89 грн.: 21,2 дн. = 44, 90 грн. ; 44,90 грн. : 84 дн.). Вказана сума визначена без виключення сум відрахування на податки та інші обов'язкові платежі.
З відповідача підлягає стягненню також судовий збір в сумі 119 грн. ( 51 грн. + 51 грн. + 8,50 грн.+ 8,50 грн.) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн.
Керуючись ст.ст. 209,303,304,307, 309, 313,314,316 ЦПК України , апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 26 жовтня 2006 року скасувати, ухваливши нове рішення.
Позовні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсним п.6.2 контракту укладеного між ОСОБА_1 та Бердичівським медичним коледжем 01 вересня 2004 року. Визнати контракт укладений між ОСОБА_1 та Бердичівським медичним коледжем 01 вересня 2004 року - безстроковим трудовим договором.
Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача фізичного виховання Бердичівського медичного коледжу з 01 вересня 2006 року.
Стягнути з Бердичівського медичного коледжу на користь ОСОБА_1 2716 грн.56 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (вказана сума визначена без виключення сум відрахування на податки та інші обов'язкові платежі).
Визнати недійсним п.6.2 контракту укладеного між ОСОБА_2 та Бердичівським медичним коледжем 01 вересня 2004 року. Визнати контракт укладений між ОСОБА_2 та Бердичівським медичним коледжем 01 вересня 2004 року - безстроковим трудовим договором.
Поновити ОСОБА_2 на посаді викладача фізичного виховання Бердичівського медичного коледжу з 01 вересня 2006 року.
Стягнути з Бердичівського медичного коледжу на користь ОСОБА_2 3771 грн.90 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу (вказана сума визначена без виключення сум відрахування на податки та інші обов'язкові платежі).Стягнути з Бердичівського медичного коледжу на користь держави 119 грн. судового збору та 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.