Головуючий суду 1 інстанції - Бондаренко Н.О.

Доповідач - Туренко С.І.

Справа № 432/7403/13-ц

Провадження № 22ц/782/1420/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. Луганськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Туренка С.І.

суддів - Авалян Н.М., Максюта І.О.,

при секретарі - Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Стахановського міського суду Луганської області від 13 лютого 2014 року по справі за поданням заступника начальника відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції Луганської області Рибакова Є.О. про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, -

встановила:

07 листопада 2013 року заступник начальника ВДВС Стахановського МУЮ звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до жила боржника ОСОБА_2

Просив постановити ухвалу про примусове проникнення до житла боржника у квартирі АДРЕСА_1.

Ухвалою Стахановського міського суду Луганської області від 13 лютого 2014 року подання ВДВС Стахановського МУЮ було задоволено. Дозволено державному виконавцю примусове входження до квартири АДРЕСА_1.

Не погодившись із зазначеною ухвало, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на недотримання судом норм матеріального та процесуального права просила скасувати ухвалу Стахановського міського суду Луганської області від 13.02.2014 року та справу за поданням ВДВС Стахановського МУЮ закрити.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, прийшла до наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законною і обґрунтованою є ухвала, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається наступне. На виконанні ВДВС Стахановського МУЮ знаходиться виконавче провадження № 26746926 від 26 травня 2011 року за судовим наказом № 20/47б від 26 квітня 2011 року Господарського суду Луганської області про вилучення у ОСОБА_4 усієї наявної у неї бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей які належать банкруту на праві власності.

В ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник володіє квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, яка також відноситься до передачі ліквідатору у якості матеріальної цінності.

Згідно актів державного виконавця вбачається, що провести виконавчі дії немає можливості, оскільки боржник двері не відчиняє.

Закон України «Про виконавче провадження» передбачає право державного виконавця на звернення до суду із поданням про ухвалення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи. Таке подання державного виконавця погоджується з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Вказана стаття встановлює особливі правила підсудності. Питання розглядається не судом, який видав виконавчий документ, а судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи.

Доводи апелянта, що провадження по справі необхідно закрити в зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не заслуговують на увагу, оскільки згідно статті 376 ЦКП України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи вирішується судом при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) і не виключає компетенцію загального суду щодо вирішення вказаного питання під час виконання судового рішення, постановленого за правилами господарського судочинства.

Крім того, Господарський процесуальний кодекс України не містить відповідних норм у розділі, який регулює вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, ухвалених за нормами цього кодексу. ГПК України містить розділ XIV «Виконання рішень, ухвал, постанов», однак зазначені процесуальні норми не містять норм щодо процесуального порядку вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи.

Таким чином, стаття 376 ЦПК України є нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб).

Посилання апелянта на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року в якій суд прийшов до іншого висновку, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і закриття провадження у справі, оскільки відповідно до ч.2 статті 214 ЦПК України обов'язковими для суду є висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Доводи апелянта, що при розгляді подання та постановлення оскаржуваної ухвали вона не була присутня і її ніхто не повідомляв про час та місце розгляду справи не заслуговують на увагу, оскільки згідно статті 376 ЦКП України суд розглядає подання державного виконавця негайно за участю лише державного виконавця. Сторони та інші заінтересовані особи не викликаються та не повідомляються про такий розгляд.

Таким чином, із матеріалів апеляційної скарги та оскаржуваної ухвали убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи про порушення норм процесуального та матеріального права, не дають підстав для висновків щодо неправильності зазначеної ухвали.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209,303,307,307,312-315 ЦПК України судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Стахановського міського суду Луганської області від 13 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: