5.2.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2510/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каюди А.М.

при секретарі судового засідання Запорожцевій І.В.

за участю:

від позивача - Залманов К.О. (довіреність від 02.01.2014 №10-06)

від відповідача 1 - Гарбуз К.А. (довіреність від 02.12.2013 №6.1/1-7/4771)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про визнання митної вартості товарів №702020001/2013/0007432 від 10.10.2013 та картки відмови в прийнятті митної декларації №702020001/2013/000162, повернення надмірно сплаченого ПДВ.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів №702020001/2013/000743/2 від 10.10.2013.

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00162 від 10.10.2013.

- повернути на рахунок ПАТ «Алчевськкокс» надмірно сплачене ПДВ у сумі 17660,85 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Між позивачем та компанією "Сибуглемет Импекс Лимитед" (Кипр) 31 липня 2013 року було укладено зовнішньоекономічний контракт №SJ-АК-01/2013, в межах якого позивачем на митну територію України у жовтні 2013 року на умовах DAP станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) було ввезено вантаж: вугільний концентрат марки «КС» (а.с. 20-32).

Відповідно до додатку №5 до контракту від 31.08.2013 визначено ціну товару 127 доларів за тону, умови поставки DAP станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010), виробник ОАО "ОФ Междуреченская", строк відвантаження вересень 2013, строк поставки вересень-жовтень 2013 року, якісні показники, фракція 0-150 мм, максимальні показники зольності 10,0, вологості 9,5, сірка 0,5 і т.д. (а.с. 33)

Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту - №SІ-АК-01/2013 та додатків до нього позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД №702020001/2013/010085) за ціною договору 127 доларів США за тону (графа22/графа35) (а.с. 35-37).

До ВМД було надано наступні документи: контракт з додатком №5, інвойси від 17.09.2013 №226-13, 227-13, 235-13 (а.с. 119-121), експортна декларація країни походження із визначенням ціни на рівні 126 доларів США за тону (графа 22/графа 35) (а.с. 39), рахунок-фактура (а.с. 40), лист Укрпромзовнішекспертиза від 27.09.2013, в якому зазначено про встановлення середньої ціни на вугільний концентрат марки "КС" на умовах поставки DAP на рівні 122-130,50 доларів США за тону (а.с. 41), ліцензія на імпорт вугілля, у тому числі і вугільного концентрату марки "КС" за ціною 127 доларів США за тону (а.с. 45), договір укладений між ОАО "Сибуглемет" та Компанією "Сибуглемет Импекс Лимитед" з додатками №1 від 18.07.2013 та №3 від 22.08.2013 відповідно до яких ОАО "Сибуглемет" як продавець зобов'язується поставити на умовах DAP станція Комунарськ вантажоотримувач ПАТ "Алчевськкокс" вугільний концентрат "КС" за ціною 126 доларів США за тону, сертифікати якості вугілля, складені на станції відправлення Кийзак Західно-Сибирська залізниця (а.с. 112-117).

10.10.2013 митниця керуючись частинами 2, 3 статті 53 та статтею 54 МКУ, враховуючи спрацювання профілю ризику АСАУР 105-2 - обов'язкова (можливе заниження митної вартості, здійснити порівняння з ідентичними та подібними товарами) та 106-2 (витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів) у зв"язку з тим, що надані документи не містять всіх необхідних відомостей для підтвердження митної вартості товарів (відповідно до сертифіката якості товару відсутній розрахунок ціни із урахуванням якості, декларантом не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів) запропонувала позивачу додатково надати: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, 2) виписку - з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, 4) інші додаткові наявні документи за власним бажанням відповідно до положень частини 6 статті 53 МКУ: також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (а.с. 62).

Позивачем на вимогу митного органу було додатково надано лист від 10.10.2013 №003-2447/1 (а.с. 42), в якому позивач зазначає, що відповідно до умов договору платежі третім особам на користь продавця не передбачені, відповідно надати такі рахунки неможливо, згідно відповіді виробника ОАО "ОФ Междуреченская" підприємство не має прайс-листів, прейскурантів, ціна формується індивідуально залежно від динаміки ринку і т.д., відповідно до контракту поставка здійснюється на умовах DAP станція Комунарськ, відповідно декларант не має документів щодо вартості перевезення оцінюваних товарів. Додатково до даного листа позивачем було надано витяг з журналу Металл Експерт №37 (217) від 16.09.2013 щодо поточних цін на ринку вугілля (а.с. 65-66).

10.10.2013 Луганською митницею прийняте рішення №702020001/2013/000743/2 до ВМД №702020001/2013/010085 (а.с. 15-16), в якому зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) до товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою для її обчислення. В даному випадку документально не підтверджено включення витрат на транспортування вантажу як однієї із складових митної вартості, що передбачено частиною 2 статті 53 МКУ.

З урахуванням зазначеного застосування заявленого декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються неможливо. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати у зв'язку з відсутністю відповідної інформації у митного органу та ненадання декларантом відповідної інформації. Вартість товарів визначено відповідно до статті 60 МКУ за ціною договору щодо подібних товарів у відповідності до раніше проведеного митного оформлення "Вугілля кам"яне бітумінозне коксівне марки "КС" на однакових умовах поставки із розрахунку 136 доларів США за тону (ВМД від 14.08.2013 №702020001/2013007935 (а.с. 140-146).

10.10.2013 митниця, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/00162, відмовила позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено: Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702020001/2013/000743/2) (а.с. 17-19).

Після цього позивачем 10.10.2013 на підставі рішення про коригування митної вартості товарів було подано ВМД №702020001/2013/010117 із визначенням митної вартості виходячи з ціни 136 доларів США за тону (а.с. 46-48).

Сторонами визнаються та підтверджені документально обставини декларування позивачем товарів. Спору між сторонами щодо змісту наданих документів немає. Позивач оспорює правомірність застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних товарів, прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови. На його думку, підстави, які унеможливлювали визначення митної вартості за ціною контракту були відсутні.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 54 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення. При цьому, згідно з частиною першою статті 320 МКУ форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів спрацювання системи управління ризиками.

Частинами 1, 2, 3 статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Процедура проведення митного контролю та митного оформлення товарів визначена Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за № 1360/21672 (далі - Порядок № 631).

За пунктом 1.2 розділу І Порядку № 631 митна декларація - це єдиний адміністративний документ, який створюється на бланку, що подається митному органу на паперовому носії або у вигляді електронного документа (у тому числі митна декларація, заповнена у звичайному порядку, попередня митна декларація, тимчасова митна декларація, періодична митна декларація, додаткова декларація).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 53 МКУ визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Пунктом 3.10 розділу ІІІ Порядку № 631 передбачено, що перевірка електронної митної декларації та електронних документів проводиться з використанням автоматизованої системи аналізу та управління ризиками в автоматичному режимі у порядку черговості їх надходження. Автоматизована система аналізу та управління ризиками в автоматичному режимі пересилає електронну митну декларацію та електронні документи до відповідного підрозділу митного оформлення митного органу для отримання посадовою особою митниці, яка згідно з функціональними обов'язками здійснює розподіл електронних митних декларацій між посадовими особами митниці для виконання митних формальностей. Під час виконання митних формальностей за електронною митною декларацією декларанту за допомогою автоматизованої системи митного оформлення надсилається інформація про: отримання митним органом електронної митної декларації у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним цифровим підписом декларанта; результат проведення формато-логічного контролю правильності заповнення граф електронної митної декларації; занесення електронної митної декларації до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України; реєстраційний номер, присвоєний електронній митній декларації; прийняття електронної митної декларації митним органом для оформлення; відмову в прийнятті електронної митної декларації до оформлення; необхідність надання додаткових документів; необхідність пред'явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного огляду; відмову в митному оформленні товарів, задекларованих за електронною митною декларацією; завершення митного оформлення товарів за електронною митною декларацією.

Під час оформлення позивачем товару за ВМД №702020001/2013/010085 від 10.10.2013 спрацювала система АСАУР та було згенеровано митну формальність "105-2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів" Завдання "Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів".

Як встановлено судом позивачем було додано до ВМД №70202001/2013/010085 всі передбачені частиною 2 статті 53 МКУ документи.

Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Митний орган вимагаючи від позивача надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МКУ не зазначив, які саме відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів не підтверджені наданими позивачем документами. Посилання митного органу як на підставу для витребування додаткових документів на зміст сертифікатів якості станції відправлення та ненадання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вважаються судом необґрунтованими.

Так само і при складанні рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган посилається на неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту та ненадання документального підтвердження включення витрат на транспортування вантажу до митної вартості товарів.

Так, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 МКУ транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, додаються до митної декларації, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Однак, слід зазначити, що поставка товарів здійснювалася на умовах DAP станція Комунарськ. Згідно правил ІНКОТЕРМС 2010 при поставці товару на умовах DАР продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця, не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці. При цьому продавець зобов'язаний поставити товар шляхом надання його в розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовому до розвантаження в узгодженому пункті, якщо такий є в пойменованому місці призначення в узгоджену дату або період. В даному випадку - це станція Комунарськ. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця на імпорт.

Таким чином, витрати на транспортування повністю включені до ціни контракту і у митного органу були відсутні підстави для витребування від позивача додаткових документів.

Крім того, витребувані митним органом додаткові документи не впливають на числові значення заявленої позивачем митної вартості, яка в даному випадку визначена за ціною контракту, відповідно до умов якого всі транспортні витрати включені в ціну товарів.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів від позивача.

Щодо прийнятого рішення про коригування митної вартості із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною подібних товарів відповідно до статті 60 МКУ слід зазначити, що відповідно до статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до статті 60 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Митним органом було взято за основу для визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних товарів відомості декларації позивача від 14.08.2013 №702020001/2013/007935 за ціною 136 доларів США за тону.

Суд погоджується з доводами позивача, що сама по собі обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другим методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованій системі аналізу та управління ризиками.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими прийняті митницею рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови, оскільки в даному випадку позивачем було в повній мірі документально підтверджено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту, і в митного органу були відсутні передбачені МКУ підстави для витребування додаткових документів та застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.

Коригування митної вартості товару призвело до завищення сплаченого позивачем податку на додану вартість, різниця між сумою податку, що підлягав сплаті при розмитненні товарів за основним методом за ціною контракту на рівні 127 доларів США за тону та фактично сплаченим податком, виходячи з визначеною митним органом ціни товару на рівні 136 доларів США за тону, склала 17660,85 грн., які підлягають поверненню позивачу.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення про визнання митної вартості товарів №702020001/2013/000743/2 від 10.10.2013 та картки відмови в прийнятті митної декларації №702020001/2013/000162, повернення надмірно сплаченого ПДВ задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товарів №702020001/2013/000743/2 від 10.10.2013.

Скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020001/2013/000162.

Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод", (92400, Луганська область, м. Алчевськ, вул.. Красних партизан, 1) надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 17660,85 грн. (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят гривень 85 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" (92400, Луганська область, м. Алчевськ, вул.. Красних партизан, 1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 255,78 грн. (двісті п'ятдесят п'ять гривень 78 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 26 травня 2014 року.

Суддя А.М. Каюда