Єдиний унікальний номер 234/10331/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3803/2014

Головуючий в 1 інстанції - Бакуменко А.В.

Доповідач: Принцевська В.П.

Категорія 46

У Х В А Л И В

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Жданової В.С.,

суддів Принцевської В.П., Тимченко О.О.,

при секретарі Забавіній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права часткової власності на житловий будинок та земельну ділянку, стягнення суми грошей відповідно до частки у спільному майні та визнання договору купівлі-продажу будинку і земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Краматосрького міського суду Донецької області з позовом про визнання факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права часткової власності на житловий будинок та земельну ділянку, стягнення суми грошей відповідно до частки спільному майні та визнання договору купівлі-продажу будинку і земельної ділянки недійсним, свої вимоги обґрунтував тим, що з літа 2009 року, після розірвання шлюбу з ОСОБА_4, він став проживати однією сім єю без реєстрації шлюбу з відповідачкою ОСОБА_1, старшим ц сином ОСОБА_5, та донькою ОСОБА_11. Жили спочатку у квартирі АДРЕСА_1. Він працював за цивільно-правовими договорами, ремонтував квартири та оздоблював їх. Зароблені гроші віддавав відповідачці, а та витрачала їх на потреби сімґї. До середини 2011 року відповідачка теж працювала реалізатором на ринку. Тобто, з відповідачкою у них був єдиний сімейний бюджет, хоча його частка у бюджеті значно перевищувала частку відповідачки. У 2011 році відповідачка запропонувала купити будинок, замість квартири. На той час по квартирі відповідачки були зеликі борги, у загальній сумі більше 24000 грн. Розуміючи, що купити будинок за отримані за квартиру гроші не вдасться, вона попросила його, як цивільного чоловіка внести і свій вклад у купівлю будинку. Значної суми у нього не було, тому він звернувся до своєї матері ОСОБА_6 за порадою щодо купівлі будинку для спільного проживання та надання йому необхідної фінансової допомоги. У червні 2011 року вони підібрали будинок по АДРЕСА_3. Він робив там ремонт за сумісні кошти придбавались будівельні матеріали В 2013 році стосунки з відповідачкою почали псуватись та вони стали проживати окремо. ОСОБА_1 написала розписку, що вона зобов»язується віддати йому внесені ним гроші у купівлю будинка АДРЕСА_3 у м. Краматорську. На сьогоднішній час відповідачка не визнає того факту, що вони мешкали разом як чоловік та жінка без шлюбу, і не визнає, що він має право на частку придбаного ними майна. В зв»язку з чим він просить суд визнати факт проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_1 без зареєстрованого шлюбу у період з червня 2009 року по квітень 2013 року. Визнати його право на частку у спільному з ОСОБА_1 майні - на придбаний 04.01.2012 р. житловий будинок, з господарськими будівлями, розташований на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий номер 1412900000:00:011:1031:3:1 за адресою м. Краматорськ Донецької області, АДРЕСА_3, та на зазначену земельну ділянку у розмірі 0,383, грошовий еквівалент якої(частки) становить 91646,98 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 належну йому частку у спільному з ОСОБА_1 майні - 91646,98 грн. Визнати договір ктаівлі-продажу будинку та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 1412900000:00:011:1031:3:1 за адресою АДРЕСА_3 від 1 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, недійсним.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 лютого 2014 року позов задоволено частково.

З даним рішенням не погодилася відповідачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вона посилається на те, що суд неповно з»ясував обставини справи, не звернув увагу на пояснення її свідків та передчасно вважав встановленим факт її сумісного проживання з позивачем однією сім»єю. Також апелянтка вважає, що суд ухвалив рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального закону. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання апелянтка не з»явилася, повідомлена про час і місце судового засідання телефонограмою № 6290, яка зареєстрована в журналі телефонограм № 2.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідачка ОСОБА_3 до суду не з»явилася, повідомлена про час і місце судового засідання телефонограмою № 6291, яка зареєстрована в журналі телефонограм №2.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 п.5 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 259 ч.1 ЦПК України передбачено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Згідно зі ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Із прийняттям Сімейного кодексу України законодавець закріпив рівні права чоловіка та жінки, які проживають у незареєстрованому шлюбі, зокрема на придбане майно в період цього шлюбу. Оскільки СК набрав чинності з 1 січня 2004 року і зворотної сили не має, то положення ст.74 цього Кодексу застосовуються виключно до правовідносин, які виникли після дати набрання ним законної сили.

Свідкі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були сусідами сторін по справі, пояснили, що позивач та відповідачка проживали однією сім»єю.

Свідок ОСОБА_10, якого просила допитати відповідачка ОСОБА_1, суду пояснив, що він був власником будинку, по АДРЕСА_3 в м. Краматорську. Будинок він продав за 20000 доларів США, гроші він отримував через Приватбанк. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 будинок купували разом і він вважав їх сім»єю.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_4 і оскільки вона неодноразово давала йому для спілкування їх спільну доньку, вона познайомилася з ОСОБА_1, як з цивільною дружиною ОСОБА_4, щоб знати з ким ще спілкується дитина. Вона неодноразово приходила до квартири АДРЕСА_1 в м.Краматорську, в якій проживали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 однією сім»єю.

Позивачем надано суду запрошення на виставку собак, дане запрошення направлялось ОСОБА_4 на адресу АДРЕСА_2.

Згідно договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 4 січня 2012 року, ОСОБА_1 придбала, а ОСОБА_10 продав будинок АДРЕСА_3 в м.Краматосрьку.

У відповідності до розписки ОСОБА_10 отримав саме від ОСОБА_4 грошові кошти за будинок в сумі 20000 доларів США 20.12.2011 року.

З пояснень продавця ОСОБА_10, допитаного в якості свідка вбачається, що саму угоду посвідчували в січні, оскільки з першого січня 2012 року було скасовано податок.

Розписку щодо зобов»язання повернути 6500 доларів США, які витрачені позивачем на покупку спірного будинку, ОСОБА_1 надала ОСОБА_4 26 квітня 2013 року.

Як пояснив позивач, він попросив відповідачку надати йому вказану розписку після того, як вони перестали проживати однією сім»єю.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем надано достатньо доказів, які підтверджують факт сумісного проживання його та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з червня 2009 року по квітень 2013 року.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним а поділ спільного майна подружжя» роз'яснив, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно, що між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Статтею 74 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Згідно із ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку, що спірний будинок є сумісною власністю позивача та відповідачки ОСОБА_1.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в момент проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: Судді: