Справа № 22-1002/2008              Головуючий у 1 інстанції Коровніченко О.М.

Категорія 21                                   Доповідач Будулуца М. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2008 року                   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого : Резниковій Л.В.

суддів Будулуци М. С,  Стратіло В.І.

при технічному секретарі Карпушовій К.Г.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Жданівка на рішення Жаданівського міського суду Донецької області від 7 грудня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Жданівка про відшкодування моральної шкоди ,  -

встановив:

В вересні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Жданівка ( далі ВВД ФСС) про відшкодування моральної шкоди ,  мотивуючи тим,  що з 1988 року до 11 березня 2006 року працював у вугільній промисловості у якості гірноробочого з ремонту гірних виробіток. Працюючи на шахті „Жданівка" з 3 червня 1994 року при виконанні трудових обов'язків отримав виробничу травму. Також працюючи на шахті „Комсомолець Донбасу" гірноробочим з ремонту гірних виробіток отримав виробничі травми 23 жовтня 2004 року та 13 жовтня 2005 року при виконанні трудових обов'язків.

13 вересня 1994 року МСЕК позивачу визначено 15 % втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом ,  яке мало місце 2 червня 1994 р.

У березні 2005 р. МСЕК ОСОБА_1 первинно встановлено 10 % втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом 23 жовтня 2004 р. і повторно встановлено 15 % втрати цієї працездатності   за трудовим каліцтвом 1994 р.

У січні 2006 р. МСЕК йому встановлено 65 % втрати професійної працездатності за сукупністю каліцтв: 3 червня 1994 року - 10 % втрати працездатності повторно; 23 жовтня 2004 року - 5 % втрати працездатності повторно ; 13 жовтня 2005 р. - 50% втрати працездатності первинно,  з визначенням 3 групи інвалідності. Втратою професійної працездатності позивачеві спричинено моральну шкоду ,  яку позивач оцінив у 48 750 грн. та просив стягнути з відповідача.

Під час розгляду справи в суді 1 інстанції позивач усно уточнив свої позовні вимоги і наполягав на відшкодуванні моральної шкоди у розмірі 48750 грн. Просив не брати до увагу травму,  яку він отримав у 1994 році.

2

Рішенням Жаданівського міського суду Донецької області від 7 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. З ВВД ФСС на його користь в відшкодування моральної шкоди стягнуто 3000 грн. На користь держави з відповідача стягнуто витрати на інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 1 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач оспорює обґрунтованість зазначеного судового рішення,  яким частково задоволенні його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн. і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову задоволення позову,  оскільки вважає,  що судом неправильно застосовано норми матеріального права.

В судовому засіданні представник ВВД ФСС наполягав на задоволені апеляційної скарги.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.

Заслухавши суддю-доповідача,  дослідивши матеріали цивільної справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду ,  з наступних підстав.

Згідно зі  ст.  303 ч.3 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги,  якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права,  які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Судом першої інстанції встановлено,  що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з вугледобувними підприємствами за підземними професіями.

23 жовтня 2004 року,  працюючи на шахті „Комсомолець Донбасу" гірноробочим очисного забою,  він отримав виробничу травму. Відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві від 25 жовтня 2004 року № 149 причиною нещасного випадку ,  що стався з позивачем,  є падіння залізобетонної затяжки з крівлі виробітки під дією гірного тиску.

13 жовтня 2005 року,  працюючи на цій же шахті,  при виконанні трудових обов'язків знов отримав виробничу травму,  яка сталась з позивачем через невиконання його напарником - гірноробочим очисного забою вимог Інструкції з техніки безпеки. Відповідно до висновку МСЕК від 3 березня 2005 року йому взагалі встановлено 25% втрати професійної працездатності за сукупністю травм: первісно за травмою 2004 року -10% професійної працездатності і 15 % втрати професійної працездатності повторно за травмою 1994 року.

Відповідно до висновку МСЕК від 26 січня 2006 року йому встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 65 % за сукупністю трудових каліцтв : 3 червня 1994 року - 10% втрати працездатності; 23 жовтня 2004 року - 5 % втрати працездатності вдруге ; 13 жовтня 2005 року - 50 % втрати працездатності. Вперше встановлена 3 група інвалідності.

Частково задовольняючи позов,  суд виходив з того,  що за змістом  ст.   ст. 1,  21,  28 і 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві,  професійного захворювання,  що спричинило втрату працездатності" на фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я ,  заподіяну умовами виробництва ,  при цьому сума страхових виплат не може перевищувати 200 роз мірі мінімальної заробітної плати,  встановленої на день виплати.

3

Суд 1 інстанції встановив,  що позивачеві,  внаслідок трудових ушкоджень за травмою від 23 жовтня 2004 року,  заподіяно моральну шкоду,  оскільки він відчував і відчуває фізичні і моральні страждання,  частково втратив працездатність,  змінився спосіб звичайного життя і стягнув на його користь з відповідача 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

При визнанні розміру заподіяної позивачеві шкоди,  суд керувався встановленим МСЕК розміром втрати професійної працездатності - 5 % по травмі від 23 жовтня 2004 року.

Доводи позивача в частині відшкодування Фондом моральної шкоди за травмою 13 жовтня 2005 року суд вважав неспроможними через те,  що право на її відшкодування виникло у позивача не з моменту отримання травми,  а з моменту встановлення стійкої втрати працездатності МСЕК. Про те у відповідності до Закону України „ Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію абзацу 4  ст. 1 п "є" ,  п.1 ч.1  ст. 21,  ч.3  ст. 28,  ч.3  ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві,  професійного захворювання,  що спричинило втрату працездатності".

Про те,  ухвалюючи таке рішення,  місцевий суд не розглянув всі вимоги позивача і не вирішив спір про стягнення моральної шкоди за трудовим каліцтвом ,  яке мало місце у 1994 р.

Відповідно до вимог  ст.  11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб,  поданим відповідно до цього Кодексу ,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

Особа,  яка бере участь у справі,  розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи ( за винятком тих осіб,  які не мають цивільної процесуальної дієздатності),  в інтересах яких заявлено вимоги.

Якщо позивач змінює свої вимоги,  головуючий у відповідності зі  ст.  173 ч.2 ЦПК України,  пропонує викласти ці зміни у письмовій формі,  встановленій для позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи,  позивач 7 грудня 2007 року уточнив позовні вимоги усно,  вимоги в частині стягнення моральної шкоди за 1994 рік не підтримав,  їх змінив. Але головуючий не запропонував йому викласти ці зміни у письмовій формі. Ухвалу щодо відмови від позову в цій частині суд не прийняв.

Окрім цього,  розглядаючи спір,  суді інстанції при визначені заподіяної позивачеві моральної шкоди помилково виходив з того,  що останньому було встановлено 5 % втрати професійної працездатності за травмою від 23 жовтня 2004 p.,  тоді як фактично висновками МСЕК йому первинно було встановлено 10 % втрати професійної працездатності ( а. с.  86 ).

Оскільки суд не розглянув всі вимоги позивача і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції,  рішення місцевого суду відповідно до вимог  ст. 311 ч.1 п.5 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись  ст.  ст. 307,  311 , 314, 315 ЦПК України,  апеляційний суд,  -

ухвалив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Жданівка -задовольнити частково.

4

Рішення  Жаданівського міського суду Донецької області від 7 грудня  2007 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала   набирає чинності з моменту її проголошення ,  може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяці з дня набрання нею законної сили.