Справа № 22ц-966 Суддя 1 -ї ін.- Румілова Н.М.
Категорія - 21 Доповідач - Бабенко П.М.
УХВАЛА
Іменем України
05 лютого 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої - Пономарьової О.М.
суддів - Бабенка П.М. , Бондаренко Л.І. при секретарі - Артамоновій С. О.
за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Центрально- міському районі м. Горлівки Донецької області ( далі- відділення Фонду) про перерахунок розміру відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 27 листопада 2007 року ,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про перерахування сум на відшкодування шкоди, заподіяною втратою працездатності, та стягнути недоплачену суму 7584, 55 грн., а з 1 вересня 2007 року зобов'язати відповідача сплачувати йому щомісячно страхову суму в розмірі 1217, 73 грн. , посилаючись на те , що відповідач неправильно коригував ці суми на коефіцієнти зростання реальної середньої заробітної плати у галузях національної економіки.
Рішенням Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 27 листопада 2007 року позивачеві в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування судового рішення, та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його вимоги, посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначив, що суд дійшов необгрунтованого висновку про те, що відповідач правильно застосовує коефіцієнти зростання заробітної плати у вугільній галузі для коригування помісячних страхових виплат .
При цьому суд не врахував вимог матеріального закону та рішень Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року та Вищого адміністративного суду України від 06.09.2006 року з цього питання.
В судовому засіданні позивач доводи апеляційної скарги підтримав.
Представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що це рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , пояснення позивача та представника відповідача, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач тривалий час працював у вугільній промисловості на підземних роботах, де отримав професійні захворювання . За висновком МСЕК від 01.07.1988 року йому встановлено 30% , а 08.11.2000 року остаточно йому встановлено 70% втрати професійної працездатності через захворювання пневмоконіозом. ( а.с. 19)
Постановою відділення Фонду від 23.08.2002 року № 7232 позивачеві призначено виплату щомісячної страхової виплати в сумі 289, 10 грн.( а.с. 32)
2
Відповідно до п.2 ст. 29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.
Згідно з
Постановами правління Фонду від 14 березня 2002 року № 15, від 04 березня 2003 року № 3, від 24 лютого 2004 року № 5, від 28 лютого 2005 року № 3, від 06 березня 2006 року, від 28 лютого 2007 року , які є дійсними, перерахунок сум щомісячних страхових виплат провадиться на коефіцієнт зростання реальної заробітної плати у галузях національної економіки, який становить з 01.03.2002року - 1, 193; з 01.03.2003 року - 1, 182; з 01.03.2004 року - 1.152; з 01.03.2005 року - 1, 238 з 1 березня 2006 року -1, 203, з 1 березня 2007 року -1, 183.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач проводив перерахунок сум щомісячних страхових виплат на зазначені коефіцієнти. Виплата страхових сум провадилась своєчасно.
Ці обставини підтверджені відповідними
Постановами відділення Фонду ( а.с. 20-22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31).
Правові підстави для застосування інших коефіцієнтів відсутні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що діями відповідача права позивача не порушені, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Рішення суду є обгрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Посилання в скарзі на те, що пункт 4 Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 01.11.2001 року, яким встановлений перерахунок сум щомісячних страхових виплат із застосуванням реального коефіцієнту визнаний недійсним постановою Київського Апеляційного Господарського суду від
2005 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від
2006 року, не впливає на правильність висновків суду.
Визнаючи недійсним зазначений пункт Положення господарські суди виходили з того, що прийняття рішень про застосування одного чи іншого коефіцієнту не відноситься до компетенції Фонду , а не з того, що застосування реального коефіцієнту не відповідає законодавству .
Згідно із ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. 303, 307, ч.1 ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд ,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 27 листопада 2007 року залишити без змін.
/хвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.