Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 травня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кожух О.А., при секретарі Савариній Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення боргу,-
в с т а н о в и л а :
У серпні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 05.07.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав від позикодавця у борг 550 000 грн., які зобов'язався повернути до 10.08.2011 року.
Умови договору відповідач не виконав і борг не повернув.
Також 10.09.2010 року ОСОБА_5 (інший позивач) передав відповідачеві завдаток у розмірі 9000 доларів США (на момент передачі еквівалент 73 395 грн.) для купівлі комбайну, а 01.07.2011 року переказав на рахунок відповідача решту необхідної суми - 16 000 грн. (разом становить 89 395 грн.).
Взяте на себе зобов'язання ОСОБА_6 не виконав і незважаючи на письмову вимогу ОСОБА_5 від 20.07.2013 року комбайн не надав та кошти не повернув.
Посилаючись на дані обставини та норми цивільного законодавства, збільшивши позовні вимоги, позивачі остаточно просили стягнути з відповідача: на користь ОСОБА_4 773 902,69 грн., з яких 550 000 грн. - основний борг; 186 924,04 грн. - пеня; 36 978,04 грн. - три проценти річних, а також на користь ОСОБА_5 142 741,54 грн., з яких 89 395 основного боргу, 39 704, 03 грн. - пеня, 7 814,59 грн. - три проценти річних, 5 827,92 грн. інфляційні витрати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 лютого 2014 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заборгованість по позиці в розмірі 586 978,04 грн., з яких 550 000 грн. - основний борг; 36 978,04 грн. - три проценти річних. Також постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 103 037 грн., з яких 89 395 грн. - основний борг; 7 814,59 грн. - три проценти річних; 5 827,92 грн. - інфляційні витрати. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач рішення суду не оскаржив.
В обґрунтування апеляційної скарги представник позивачів посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про зміну рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні пені з відповідача на користь ОСОБА_4 в розмірі 186 924,04 грн., та на користь ОСОБА_5 в розмірі 39 704,03 грн., шляхом задоволення позову в цій частині.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності позивачів та відповідача, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.
Оскільки рішення суду відповідач не оскаржив, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги представника позивачів у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог про стягнення пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.07.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був укладений договір позики, згідно якого відповідач отримав у борг 550 000 грн. та зобов'язався повернути борг до 10.08.2011 року.
Умови договору відповідач не виконав.
Також 10.09.2010 року ОСОБА_5 (інший позивач) передав відповідачеві завдаток у розмірі 9000 доларів США (на момент передачі еквівалент 73 395 грн.) для купівлі комбайну, а 01.07.2011 року він переказав на рахунок відповідача решту необхідної суми - 16 000 грн. (разом становить 89 395 грн.).
Взяте на себе зобов'язання ОСОБА_6 не виконав і незважаючи на письмову вимогу ОСОБА_5 від 20.07.2013 року комбайн не надав та кошти не повертає.
Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання останній повинен передати кредиторові неустойку (штраф, пеню).
Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розпискою від 05.07.2011 року, яка представлена на підтвердження укладення договору позики передбачено, що в разі прострочення строку сплати боргу, сплачуються штрафні санкції в розмірі 1% за один день.
Отже вказаним договором передбачено сплату неустойки, яка за своєю правовою природою є пенею, так як встановлена у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за день прострочення.
Таким чином вимога про стягнення пені з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 за договором позики від 05.07.2011 року є підставною.
Враховуючи викладене та межі позовних вимог, сума пені 186924,04 грн. за договором позики від 05.07.2011 року підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_4.
Разом з тим розпискою від 10.09.2010 року не передбачено обов'язку ОСОБА_6 сплатити неустойку (пеню). Не містить такої умови й заява на переказ готівки від 01.07.2011 року.
Тому вимога про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 пені в розмірі 39 704,03 грн. є недоведеною, а висновок місцевого суду в цій частині правильний.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції, згідно вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення пені за договором позики від 05.07.2011 року слід скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення цієї вимоги.
Відповідно до частин 1, 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, то відповідно змінює розподіл судових витрат.
Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (82%) та користь ОСОБА_4 слід присудити з відповідача 929,17 грн. судового збору.
Оскільки ОСОБА_4 внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом переплачена його сума (1827 - 1133,14 = 693,86 грн.) в розмірі 693,86 грн. підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 307 - 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 лютого 2014 року в частині відмови у стягненні пені за договором позики, укладеним 05.07.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 пеню за договором позики від 05.07.2011 року в розмірі 186924 (сто вісімдесят шість тисяч дев'ятсот двадцять чотири) грн. 04 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 929,17 грн. судового збору.
Повернути ОСОБА_4 з Державного бюджету України суму переплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 693 (шістсот дев'яносто три) грн. 86 коп., який надійшов на розрахунковий рахунок № 31214206780002, код одержувача - 38015610, Банк одержувача - ГУДКСУ в Закарпатській області, згідно квитанції 19333.10.3 від 04.03.2014 року.
Рішення в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_5 про стягнення пені залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: