АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
[1]
21 травня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Росік Т.В.
суддів: Прокопчук Н.О.‚ Мазурик О.Ф.
при секретарі Калініній Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником на підставі довіреності ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення аліментів, аліментних зобов'язань за минулий час та витрат на медичне обслуговування дитини,
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, аліментних зобов'язань за минулий час та витрат на медичне обслуговування спільної доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначила, що з 26.12.2003 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який був розірваний рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.06.2013 року. На підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 10.06.2008 року ними була усиновлена дитина - донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останніх трьох років відповідач не надає кошти на утримання та лікування їх спільної дитини, яка є інвалідом. Просила стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1200 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, аліменти за минулі три роки у розмірі 47896 грн., витрати на медичне обслуговування дитини у сумі 5940,26 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24.03.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 900 грн. щомісячно, починаючи з 16.12.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, додаткові витрати на малолітню дитину одноразово шляхом покриття фактично понесених витрат у розмірі 5940 грн. 26 коп. та судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 229 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення суми платежу за один місяць. В іншій частині позову відмовлено.
ОСОБА_2 вважаючи, що викладені у рішенні суду висновки не відповідають обставинам справи, в поданій представником апеляційній скарзі просить його змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення аліментів у сумі 47 896 грн., а саме стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі 47 896 грн. за період з січня 2011 року по листопад 2013 року. В іншій частин рішення просила залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог посилається‚ що судом не було враховано тієї обставини, що протягом останніх трьох років вона намагалась отримати від відповідача кошти на утримання дитини шляхом адресованих йому телефонних дзвінків та повідомлень, а також передавала такі прохання через друзів та просила особисто кошти у останнього. Крім цього, вказані обставини підтверджуються показами допитаних в судовому засіданні свідків.
В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити. Представник ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник Служби у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, третя особа своїм листом просила провести розгляд справи за відсутності її представника.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 з 26.12.2003 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Від шлюбу вони мають дитину - доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є ОСОБА_5 Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26.06.2013 року шлюб між сторонами розірвано.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини в розмірі 47 896 грн. за період з січня 2011 року по листопад 2013 року, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині належними доказами позивачем не доведені.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Згідно ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов′язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що позивач вживала конкретних заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 47 896 грн. за минулий час.
При цьому, судом надано належну оцінку показам допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтвердили те, що кілька разів вони передавали кошти позивачу та були присутніми під час такої передачі коштів позивачу відповідачем, останній робив це добровільно. При цьому вказані свідки не змогли підтвердити факт звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату аліментів,та тому, що останній їй в цьому відмовив.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_5 аліментів та фактично понесених додаткових витрат в апеляційному порядку не оскаржувалося і відповідно до положень ст. 303 ЦПК України колегією суддів не перевірялося.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджені і оцінені судом першої інстанції., та не впливають на законність рішення, яке постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, в межах заявлених позовних вимог, а тому колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для його скасування..
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий суддя
Судді:
Справа № 755/31381/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6617/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Росік Т.В.