АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]
22 травня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.
при секретарі - Лужецькій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Хрещатик», Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції, Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про визнання права спільної сумісної власності на об'єкти нерухомого майна, виключення із акту опису і арешту майна та зняття арешту з майна,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
позивач у липні 2012 р. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати спільним сумісним майном подружжя нежитлове приміщення площею 233,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_10, посилаючись на те, що згідно рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02.07.2010 року був встановлений факт його проживання із ОСОБА_2 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період із 07.02.1998 року і по 16.03.2009 року. Без його згоди ОСОБА_2 15.06.2007 року уклала договір іпотеки з ПАТ «Хрещатик», за умовами якого останньому в іпотеку було передане зазначене спірне приміщення в рахунок забезпечення виконання зобов'язання за кредитним правочином, укладеним між вказаними особами 15.06.2007 року.
Оскільки 19.03.2012 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві був складений акт опису й арешту майна, позивач просив вказане приміщення визнати спільною сумісною власністю його та ОСОБА_2 і виключити його із акту опису та арешту майна.
В ході судового розгляду справи 29.01.2013 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Позивач просив притягнути до участі у справі інших відповідачів і визнати спільним сумісним майном його та ОСОБА_2: домоволодіння з господарськими та побутовими спорудами, розташоване за адресою: АДРЕСА_8; господарський блок площею 540,50 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_9; земельну ділянку площею 0,4030 га, розташовану за тією ж адресою; земельну ділянку площею 0,1200 га, розташовану за тією ж адресою; земельну ділянку площею 0,0753 га, розташовану за тією ж адресою; земельну ділянку площею 0,0145 га, розташовану за тією ж адресою; квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3; квартиру АДРЕСА_4; квартиру АДРЕСА_5; квартиру АДРЕСА_6 та автомобіль марки Volvo XC 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, а також просив виключити спірне майно із актів опису й арешту майна від 16.02.2009 року та від 19.04.2011 року і зняти накладений на спірне майно арешт.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 р. в задоволенні позову було відмовлено.
Позивач в судове засідання в суді апеляційної інстанції не з'явився повторно, подав заяву, в якій просив відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на те, що він з 21.05.2014 р. направлений для подальшого лікування в Міський центр нейрореабілітації. Вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача. Слід звернути увагу, що заява про відкладення розгляду справи була подана особисто позивачем до канцелярії суду в день судового засідання.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за такими підставами.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив визнати зазначене майно спільною сумісною власністю, оскільки рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02.07.2010 р. було встановлено факт його спільного проживання з ОСОБА_2 з 07.02.1998 р. по 16.03.2009 р. ОСОБА_2 без його відома розпорядилась вказаним майном, передавши його в іпотеку та в заставу банківським установам, чим порушила його права як співвласника.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2013 р. в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 02.07.2010 р. було зазначено лише про одну квартиру, як придбану за час спільного проживання і про інше майно в позовній заяві не вказувалось.
Вказаний висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 74 СК України, ст. 371, 572, 575, 578 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_2 при укладенні договорів іпотеки та застави щодо вказаного майна вказувала, що майно є її особистою власністю і вона у фактичних шлюбних стосунках не перебуває.
Як видно з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2012 р. було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «СЕБ Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 3 953 600 грн. 18 коп.
Посилання позивача на наявність рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02.07.2010 р., яким було встановлено в порядку ст. 256 ЦПК України факт проживання позивача та ОСОБА_2 однією сім»єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 07.02.1998 р. по 16.03.2009 р., правильно було визнано судом необґрунтованим та не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки в цьому позові позивач зазначив лише про придбання за спільні кошти АДРЕСА_7. Підставою для встановлення вказаного факту позивач вказав необхідність поділу даного майна. З вимогами про поділ вказаної квартири позивач до суду не звертався.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі про те, що суд не застосував норми ст. 60, 63 СК України щодо розпорядження майном, придбаним спільно, є безпідставними, оскільки в разі порушення прав відповідачем прав позивача та вчинення дій з розпорядження майном без його згоди, він має право звернутися до неї з відповідними вимогами про стягнення компенсації за належну йому у цьому майні частку.
Після того, як позивач дізнався про укладення ОСОБА_2 договорів іпотеки та застави щодо спірного майна, він не звертався до суду з відповідними вимогами про визнання вказаних договорів недійсними. В матеріалах справи міститься копія рішення Києво-Святошинського районного суду Київської обл. від 18.01.2012 р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської обл. від 23.03.2012 р., в якому було відмовлено у визнанні права власності за ОСОБА_1 на Ѕ частину будинку АДРЕСА_8 та визнанні недійсним договору іпотеки від 27.03.2006 р.
Відповідно відсутні підстави для виключення вказаного майна з актів опису та арешту.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
Головуючий
Судді
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4654/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Гуменюк А.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.