Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 травня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді - Максимчук З.М.,
суддів - Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.,
секретаря судового засідання - Демчук Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 04 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на частину домоволодіння, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 04 квітня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю, зустрічний позов ОСОБА_1- частково.
Встановлено факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1989 року по ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину майна в спільній сумісній власності набутого за період проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що становить ? частину домоволодіння АДРЕСА_1 області з приналежними до нього господарськими будівлями.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на ? частину спадкового майна, а саме на 1/8 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 з приналежними господарськими будівлями.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частин домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 і складається з житлової 1-6, 1-5; коридора 1-4; комори 1-7; кухні 1-3; ванної 1-2; коридора 1-1 з
________________________________________________________________________________
Справа № 559/966/13-ц Головуючий у 1 інстанції - Л.П. Федорова
Провадження №22-ц/787/1082/2014 Суддя-доповідач- З.М.Максимчук
приналежними будівлями В-літня кухня; Г-гараж; Д-погріб.
Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/8 частину домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 і складається з жилої 1-6; 1-5; коридора 1-4; комори 1-7; кухні 1-3; ванної 1-2; коридора 1-1 з приналежними будівлями В-літня кухня; Г-гараж; Д-погріб.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводить про незаконність та необґрунтованість рішення через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд в своєму рішенні покликаючись на ст. 1264 ЦК України поза увагою залишив вимоги ст.1261 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 навіть при встановленні факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні ст.1261 ЦК України стане спадкоємцем четвертої черги. Відповідно, застосування судом до ОСОБА_2 положення ст.1264 ЦК України виключає можливість застосування положень ст.1261 ЦК України. При цьому посилається на правові позиції Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені у листі від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13. У п.5.1 листа суд наголошує, що проживання однією сім»єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставю для виникнення в них права на спадкування за законом як спадкоємців першої черги на підставі ст.1261 ЦК України.
Вказує, що суд безпідставно застосував положення ст.1259 ЦК України, оскільки зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до статей 1261-1265 ЦК України. Окрім цього, з покликанням на ст. 1259 ЦК України суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачка таких вимог не ставила. Додатково зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив всіх спадкоємців, які мають право на спадкування в першу чергу.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що не визнає вимог та доводів апелянта, вважає рішення суду першої інстанції таким, що винесене на підставі закону, з дотриманням принципів розумності та справедливості. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги, а також заперечення цих доводів зі сторони відповідача за зустрічним позовом, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що є підстави для задоволення апеляційної скарги частково, виходячи із наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог ОСОБА_2 щодо встановлення факту її проживання однією сім»єю з ОСОБА_3 з 1989 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 до часу його смерті, тобто доведеності того, що вона була членом його сім»ї і в неї виникло право на спадкування в першу чергу спадкування, що ОСОБА_2 до часу смерті ОСОБА_3 опікувалась ним, надавала йому допомогу, доглядала разом зі своєю дочкою ОСОБА_5 його під час хвороби, оскільки він був інвалідом 1 групи з 07.12.2007 року та перебував у безпорадному стані, а тому є підстави для визнання її спадкоємицею 1 черги за законом. Майно, набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а саме ? частина будинку по АДРЕСА_1 належить їм на праві спільної сумісної власності. ОСОБА_2, враховуючи принцип рівності часток у спільній сумісній власності належить ? частина майна, а саме ? частина домоволодіння. Решту ? частину домоволодіння повинні успадкувати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 1/8 частині домоволодіння.
Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може.
Судом установлено, що відповідно до договору купівлі продажу від 30.04.1991 року ОСОБА_3 купив ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.
В даному будинку з 22.01.1993 року була зареєстрована ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_5, які і мешкали в будинку з ОСОБА_3 до дня його смерті.
Встановлюючи факт проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 однією сім»єю без реєстрації шлюбу з 1989 року та застосовуючи ст. 74 СК України суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачка просить встановити факт перебування її з померлим у фактичних шлюбних відносинах у період з 1989 року по 2012 рік, тобто і за період, коли діяли норми КпШС України, а відповідно до зазначеного Кодексу фактичні шлюбні відносини не породжували ніяких прав та обов»язків для осіб які проживали однією сім»єю.
Правила ст.ст.22,28,29 КпШС України не застосовуються до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім»єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори вирішуються згідно з п.1 ст.17 Закону України «Про власність», відповідних норм ЦК України та з урахуванням роз»ясень, що містяться у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист прав приватної власності» та п. 12 постанови Пленуму ВСУ від 12 червня 1998 року, зі змінами від 15.05.2006 року.
За положеннями ч.ч.1,2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз чоловіка та жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім»єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов»язків подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов»язків подружжя.
Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього кодексу.
Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст.74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбане спірне майно.
Відповідно до п.6 Прикінцевих положень СК України цей кодекс регулює відносини, які виникли з дня набрання ним чинності, тобто відносини, які виникли з 01 січня 2004 року. Сімейний кодекс України не має зворотної сили, тобто він не може поширюватись на відносини, які виникли до цього моменту.
Задовольняючи позов про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1989 року по 01 липня 2012 року суд першої інстанції на вказані вимоги закону увагу не звернув.
Визнання самого факту проживання однією сім»єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішального значення при розгляді справи про визнання права спільної сумісної власності немає, а може бути підставою для одержання права на спадкування в порядку ст. 1264, 1259 ЦК України.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менше як п»ять років до часу відкриття спадщини.
Особи, які спільно проживають однією сім»єю, але без реєстрації шлюбу, не є подружжям, а тому не є спадкоємцями першої черги один після другого.
Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно п.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги за законом як дочка спадкодавця.
Судом також встановлено, що з грудня місяця 2007 року ОСОБА_3 до дня смерті являвся інвалідом першої групи, потребував сторонньої допомоги. Даний факт сторонами не оспорювався.
Як вбачається із довідки житлового органу про склад сім»ї, ОСОБА_2 була співмешканкою нині покійного ОСОБА_3, проживала і була зареєстрована разом з ним за однією адресою в будинку АДРЕСА_1 по день його смерті.
Таким чином, судом першої інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу опікувалася спадкодавцем, матеріально підтримувала, доглядала його, який мав безпорадний стан через тяжку хворобу.
Змінюючи черговість спадкування, та надання права спадкоємцю наступної , п»ятої, черги на спадкування разом із спадкоємицею першої черги, що має право на спадкування, суд першої інстанції взяв до уваги фізичний стан спадкодавця та інші обставини, які є підставою для застосування ч.2 ст.1259 ЦК України. Однак помилково визнав при цьому позивачку за первісним позовом спадкоємицею першої черги.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що покликання на ч.2 ст.1259 ЦК України в рішенні суду першої інстанці виходить за межі позовних вимог, що є недопустимим, оскільки ОСОБА_2 такої позовної вимоги не заявляла не відповідають дійсності і спростовуються позовною заявою, в якій ОСОБА_2 обгрунотовує позовні вимоги, посилаючись, в тому числі і на ч.2 ст.1259 ЦК України.
За встановлених обставин, та у відповідності до ст. 309 ЦПК України, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове про часткове задоволення позовних вимог позивачів за первісним та зустрічним позовах, надавши право ОСОБА_2, спадкоємиці п»ятої черги на спадкування разом із спадкоємицею першої черги, ОСОБА_1, яка має право на спадкування.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .
Рішення Дубенського районного суду Рівненської області від 04 квітня 2014 року про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання за ОСОБА_2 права власності на частку майна в спільній сумісній власності, набутого за період проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 частини спадкового майна, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - cкасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.01.2004 року по 01.07.2012 року.
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з ? частини домоволодіння АДРЕСА_1.
В іншій частині позову відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/2 частину спадкового майна, яке складається з ? частини домоволодіння АДРЕСА_1.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: З.М.Максимчук
Судді: М.П.Григоренко
Н.М.Ковальчук