Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2014 р. Справа №805/5037/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Бойка М.І.,

секретаря судового засідання Яценко І.А.,

за участі

представника позивача Хейфець Р.В.,

представників відповідача Слолодкої Т.М., Колодій І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом прокурора м. Харцизька Донецької області до Харцизької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 15.04.2014 р. № 6/52-2713 про звернення до Донецької обласної ради,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор м. Харцизька Донецької області (далі - позивач) в інтересах держави звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Харцизької міської ради (далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування рішення від 15.04.2014 р. № 6/52-2713 про звернення до Донецької обласної ради.

Позивач мотивує свої вимоги тим що, 15 квітня 2014 року на позачерговій сесії Харцизької міської ради ухвалено рішення № 6/52-2713 про звернення до Донецької обласної ради (далі - рішення).

За зазначеним рішенням міською радою вирішено звернутися до Донецької обласної ради з клопотанням про проведення позачергової сесії Донецької обласної ради і прийняття рішення про проведення місцевого референдуму щодо статусу Донецької області відповідно до ст. 143 Конституції України, ст. 43 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні». Також вирішено запропонувати Донецькій обласній раді винести на місцевий референдум в Донецькій області питання: Ви за статус Донецької області як суб'єкта федерації у складі України?; Ви за статус Донецької області як суб'єкта федерації у складі України с повноваженнями по самовизначенню?; Залишили існуючий статус Донецької області у складі України?; інші форми державного устрою України?

Також рішенням Харцизької міської ради запропоновано Донецькій обласній раді до проведення місцевого референдуму про статус Донецької області розробити та винести на широке обговорення проекти договорів про взаємодію Донецької області як суб'єкта федерації з органами центральної влади України. Крім того, рішенням запропоновано Донецькій обласній раді звернутися до Верховної Ради України з вимогами про негайне приведення законодавства України відповідно до Конституції України та дати змогу народу України реалізувати своє Конституційне право на проведення референдуму.

Позивач вважає, що Харцизькою міською радою рішення від 15.04.2014 р. прийняте поза межами повноважень та не в спосіб, визначений Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування», а тому підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи - зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі-Закон) місцеве самоврядуванням в Україні це гарантоване державою право вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ст. 4 Закону місцеве самоврядування здійснюється на принципах законності. Частиною 3 ст. 24 Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України».

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2002 р. № 6-рп/2002 у справі № 1-9/2002 визначено політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов'язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції України і законах України. Такої ж правової позиції дотримувався Конституційний Суд України і при прийнятті рішення від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009.

Перевіркою Рішення встановлено, що воно прийнято місцевою радою з перевищенням власних повноважень та не відповідає положенням Конституції України і вимогам діючого законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 20 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що організація і порядок проведення виборів і референдумів визначаються виключно законами України. Статтею 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.

На час прийняття рішення чинним законодавством України не встановлено порядку призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно таким референдумом.

Отже, Харцизька міська рада при прийнятті вказаного рішення вийшла за межі наданих їй законодавством повноважень.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: територіальний устрій України; засади місцевого самоврядування; організація і порядок проведення виборів і референдумів.

Відповідно до ст. 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України. Таким чином, право Харцизької міської ради звернутися до Верховної ради України з вимогами про приведення законодавства України відповідно до Конституції України не передбачено чинним законодавством.

Крім того, прийнятим рішенням Харцизької міської ради порушено основні засади національної безпеки, що визначені Законом України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 № 964-ІУ.

Так, статтею 1 зазначеного Закону визначено, що національною безпекою є захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої, зокрема, забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, захисту прав власності та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам. Національними інтересами є життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

Одним із суб'єктів забезпечення національної безпеки є прокуратура, яка здійснює повноваження у сфері національної безпеки відповідно до Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» (ст.ст. 4, 9 Закону).

Прийняття спірного рішення створює значну суспільну напругу та ставить під загрозу безпеку національних інтересів, тим самим порушує інтереси держави у сфері забезпечення національної безпеки, що потребує втручання органів прокуратури.

Статтею 19 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура здійснює нагляд за відповідністю актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Просили визнати протиправним та скасування рішення Харцизької міської ради від 15.04.2014 р. № 6/52-2713 про звернення до Донецької обласної ради.

Представник прокуратури в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача, Харцизької міської ради, в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали до суду заперечення на позов, в яких просили відмовити у задоволенні прокурору м. Харцизька повністю.

В обґрунтування заперечень на позов зазначили, що згідно ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акта приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до Рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 року щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, частини чотирнадцятої ст.46. частини першої, десятої ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачать конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. В даному випадку вважають, що рішення Харцизької міської ради відноситься до типу ненормативного акту місцевого самоврядування, так як дане рішення не встановлює будь-які норми права, не змінює і не припиняє їх.

Оскаржуване рішення ні яким чином не зачіпає права позивача, оскільки воно не зобов'язує виконувати будь-які дії позивачу, не встановлює, не змінює, не припиняє (скасовує) правові норми, а також не містить адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади.

Конституційний суд України своїм рішенням за №7-рп/2009 від 16.04.2009р. чітко визначив гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

В Основному Законі України передбачені форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування та вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі (визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Стаття 3 Закону передбачає, що громадяни України реалізують своє право на участь місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Основним принципом місцевого самоврядування є народовладдя, поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до ст. 6 Закону первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ст. 10 Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пункт 19 статті 26 Закону визначає компетенцію міських рад, зокрема, прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів.

Пункт 13 статті 43 Закону визначає компетенцію обласних рад, зокрема, здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування.

Таким чином, Харцизька міська рада при прийнятті рішення № 6/52-2713 від 15.04.2014 року керувалась виключно законодавством України, враховуючи політичну ситуацію, яка сталася в країні та вимоги мешканців міста Харцизька, що виказані на мітингах. Прийняте рішення не призначає референдуму, рішення є лише зверненням до Донецької обласної ради з визначенням цього питання. За таких обставин вважають, що доводи прокурора міста Харцизька є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень, суд встановив.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством України у сфері контролю за додержанням і правильним застосуванням законів.

15 квітня 2014 року на п'ятдесят другій позачерговій сесії Харцизької міської ради VI скликання ухвалене рішення № 6/52-2713 про звернення до Донецької обласної ради.

Згідно зазначеного рішення Харцизька міська рада вирішила: звернутися до Донецької обласної ради із клопотанням про проведення позачергової сесії Донецької обласної ради і прийняття рішення про проведення місцевого референдуму щодо статусу Донецької області відповідно до ст. 143 Конституції України, ст. 43 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»; запропонувати Донецькій обласній раді винести на місцевий референдум в Донецькій області питання: «Ви за статус Донецької області як суб'єкта федерації у складі України?»; «Ви за статус Донецької області як суб'єкта федерації у складі України с повноваженнями по самовизначенню?»; «Залишили існуючий статус Донецької області у складі України?»; «Інші форми державного устрою України?».

Також рішенням Харцизької міської ради запропоновано Донецькій обласній раді до проведення місцевого референдуму про статус Донецької області розробити та винести на широке обговорення проекти договорів про взаємодію Донецької області як суб'єкта федерації з органами центральної влади України. Крім того, рішенням запропоновано Донецькій обласній раді звернутися до Верховної Ради України з вимогами про негайне приведення законодавства України відповідно до Конституції України та дати змогу народу України реалізувати своє Конституційне право на проведення референдуму.

Частиною 1 статті 8 Конституції України проголошені визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: територіальний устрій України; засади місцевого самоврядування; організація і порядок проведення виборів і референдумів.

Відповідно до ст. 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядуванням в Україні це гарантоване державою право вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Як встановлено ст. 144 Конституцією України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Закон України «Про місцеве самоврядування в України» відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 цього Закону місцевий референдум - форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування.

Статтею 7 цього Закону визначено, що місцевий референдум є формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення.

Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України, цим та іншими законами до відання місцевого самоврядування.

На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.

Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території.

Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються законом про референдуми.

Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» втратив чинність згідно із Законом України «Про всеукраїнський референдум» від 6 листопада 2012 року N5475-VI.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що на час прийняття спірного рішення відсутній Закон, який встановлює порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Як встановлено ст. 26 цього Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, серед іншого, прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів та виборів органів державної влади, місцевого самоврядування та сільського, селищного, міського голови.

Статтею 43 Закону визначено компетенцію обласних рад, зокрема, здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноважень міських та обласних рад суд не погоджується з доводами відповідача про те, що відповідач під час прийняття спірного рішення керувався виключно законодавством України, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний суд України своїм рішенням за №7-рп/2009 від 16.04.2009р. всебічно визначив, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

За правилами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи відсутність Закону щодо проведення місцевого референдуму, суд дійшов до висновку, що спірне рішення прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, рішення Харцизької міської ради від 15.04.2014 №6/52-2713 про звернення до Донецької обласної ради є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 112, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов прокурора м. Харцизька Донецької області до Харцизької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 15.04.2014 р. № 6/52-2713 про звернення до Донецької обласної ради - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харцизької міської ради від 15.04.2014 р. № 6/52-2713 про звернення до Донецької обласної ради.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 22 травня 2014 року в присутності представників сторін. Постанова буде виготовлена в повному обсязі 27 травня 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бойко М.І.