Справа № 11-900 2006 р.                                     Головуючий у 1 інстанції Олексієнко М.М.

Категорія: ст.125 ч.І КК України                    Доповідач: Єрещенко А.М.

УХВАЛА                          

ІменемУкраїни

 26 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого                          Романова О.В.

суддів                                     Яковлєва С.В.,

Єрещенка А.М.

потерпілого                           ОСОБА_1

засудженого                          ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Бердичівського міськрайонного суду від 31 жовтня 2006 р., яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого, -засуджено за ст. 125 ч.І КК України до штрафу в дохід держави в розмірі тридцяти п'яти неоподаткованих доходів громадян, що становить 595 грн.

Міра запобіжного заходу не обиралась.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 1000 грн. компенсації за моральну шкоду заподіяну злочином.

ОСОБА_2 засуджено за те, що 20 червня 2006 року біля 13 години в будинку АДРЕСА_1 на грунті неприязнених стосунків, умисно, спочатку розбитою пляшкою, а потім руками побив ОСОБА_1, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я у вигляді крововиливів в область лоба, віках, переносиці, лівої руки та поверхні шиї.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду і провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на те, що ОСОБА_1 він не бив, тілесних ушкоджень їй не завдавав. Вирок суду не грунтується на фактичних обставинах справи, так як насправді ОСОБА_1 та її мати побили його, а не він їх.

Заслухавши доповідача, вивчивши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з слідуючих підстав.      

Доводи ОСОБА_2, що він не бив ОСОБА_1 спростовуються показами потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила, що саме ОСОБА_2 побив її і розповіла про обставини скоєння злочину.

Покази потерпілої повністю підтвердили очевидці події малолітня ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4.

Вина ОСОБА_2 доведена висновком судово-медичної експертизи про наявність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що потерпіла ОСОБА_1 разом зі своєю мамою ОСОБА_4 побили його є безпідставними і спростовуються показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які спілкувалися в день події з ОСОБА_2 і тілесних ушкоджень у нього не бачили.

Згідно свідчень ОСОБА_7 та ОСОБА_8 тілесні ушкодження були у ОСОБА_1.

Оцінивши докази по справі в їх сукупності суд обгрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину і вірно кваліфікував його дії за ст. 125 ч. 1 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду від 31 жовтня 2006 року щодо нього без зміни.