УКРАЇНИ
Апеляційний суд Житомирської області
УХВАЛА Іменем України
19 грудня 2006 року. м. Житомир
Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Крижанівського В.В.
суддів................................ Ткача С.О.
Шеніна П.О.
з участю:
прокурора......................... Чуприни А.В.
засуджених........................ ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3
адвоката............................ ОСОБА_4
захисника........................... ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1, державного обвинувача Чуприни А.В. на вирок Ружинського районного суду від 12 вересня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий:
· 28 жовтня 1991 року за ст. ст. 215-3 ч. 2, 140 ч. 1, 42 КК України на 3 роки позбавлення волі;
· 28 січня 1992 року за ст. ст. 140 ч. 2, 42 КК України на 3 роки 1 місяць 27 дн. позбавлення волі;
· 25 жовтня 1996 року за ст. ст. 86-1, 44 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
Справа № 11 - 831 Головуючий у 1 інстанції: Драчук М.П.
Категорія: ст. 185 ч. 5 КК Доповідач у 2 інстанції: Ткач С.О.
· 21 грудня 2000 року за ст. 140 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі;
· 25 червня 2002 року за ст. ст. 140 ч. 2, 42 КК України на 4 роки позбавлення волі;
· 21 листопада 2003 року за ст. ст. 140 ч. 2, 42 КК України на 4 роки позбавлення волі,
засуджений: за ст. 185 ч. З КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст. 185 ч. 5 КК України на 7 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання відраховується ОСОБА_1 з 05 квітня 2005 року.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, постановою суду від 14 лютого 2003 року переданий під нагляд батьків за скоєний злочин, засуджений: за ст. 185 ч. З КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 185 ч. 5, 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 визначене покарання 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання відраховується ОСОБА_2 з 05 квітня 2005 року.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,
засуджений за ст. ст. 185 ч. 5, 69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення
волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 змінений з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взятий під варту із залу суду.
Суд визнав ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 винними у скоєнні з використанням автомобіля, в складі організованої злочинної групи 15 злочинів на території ряду районів Житомирської області, в період з 01 березня 2005 року по 05 квітня 2005 року.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в ніч на 01 березня 2005 року з хліва господарства ОСОБА_6 в селі Корчівка
Червоноармійського району таємно викрали 2 поросят, вагою кожного 40 кг., загальною вартістю 880 гривень.
В ніч на 04 березня 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з хліва господарства ОСОБА_7 в селі Рудня Лісова Романівського району таємно викрали порося вагою 120 кг. вартістю 1224 гривні.
06 березня 2005 року о 2-й годині ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з господарства - двору ОСОБА_8 в селі Лісове Баранівського району таємно викрали 7 кролів на суму 470 гривень та з хліва теля вагою 30 кг. вартістю 240 гривень.
Цієї ночі о 2 годині 30 хв. перейшли до господарства ОСОБА_9 в селі Лісове, таємно викрали з хліва теля вагою 30 кг. вартістю 300 гривень.
13 березня 2005 року о 01 годині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з хліва господарства ОСОБА_10 в селі Пилипівка Чуднівського району таємно викрали 2 поросят загальною вартістю 580 гривень.
Далі, о 2 годині з хліва господарства ОСОБА_11 в селі Пилипівка викрали теля вагою 30 кг. вартістю 300 гривень, після чого о 3 годині проникли в хлів господарства ОСОБА_12 у цьому ж селі та вкрали теля вагою 30 кг. вартістю 300 гривень.
15 березня 2005 року о 1 годині ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з хліва господарства ОСОБА_13, в селі Голубин Романівського району, таємно викрали теля вагою 30 кг. вартістю 225 гривень.
О 2 годині ночі цього ж дня ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з хліва господарства ОСОБА_14 в селі Нивна Романівського району вкрали теля вагою 40 кг. вартістю 300 гривень.
19 березня 2005 року о 1 годині ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в селі Лебединці Андрушівського району з хліва ОСОБА_15 таємно викрали теля вагою 90 кг. вартістю 630 гривень.
Цієї ж ночі о 3 годині в селі Павелки Андрушівського району з хліва господарства ОСОБА_16 викрали теля вагою 50 кг. вартістю 350 гривень.
О 2 годині 23 березня 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 таємно проникли в хлів господарства ОСОБА_17, звідки вкрали теля вагою 50 кг. вартістю 400 гривень.
30 березня 2005 року о 2 годині ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за попередньою змовою таємно проникли у хлів господарства ОСОБА_18 в селі Голубівка Ружинського району, звідки викрали теля вагою 60 кг. вартістю 600 гривень.
Близько 2 години 05 квітня 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в селі Ярославка Ружинського району з клітки на подвір'ї господарства ОСОБА_19 вкрали 2 кролі загальною вартістю 119 гривень, а з погріба банки з консервованим салом, м'ясом, сливами, грушами, огірками та іншого майна загальною вартістю 241 гривня.
Далі о 2 годині 30 хвилин пішли до господарства ОСОБА_20 в селі Ярославка, де з хліва вкрали порося вагою 146 кг. вартістю 1752 гривні.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить пом'якшити призначене покарання, перекваліфікувати його дії з ч. 5 на ч. 3 ст. 185 КК України, призначить покарання не пов'язане з позбавленням волі. Мотивує тим, що суд не дослідив належним чином докази по справі, не дав їм оцінки, вирок постановив пославшись на текст обвинувачення. Стверджує, що не був учасником організованої групи, тяжких наслідків не настало, збитки відшкодовані. Судом не враховано, що він частково вину визнав, жонатий, має на утриманні малолітню дитину, дружину і батьків. Вирок оголошений 15 вересня, а в оригіналі вказана інша дата - 12 вересня 2006 року. Цивільний позов ОСОБА_21 вирішений не правильно, тому що потерпіла просила стягнути 600 гривень, а суд стягнув 700 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, захисник засудженого ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, справу повернути на додаткове розслідування. Стверджує, що вирок винесений без врахування та аналізу доказів досліджених у судовому засіданні. Як досудове так і судове слідство проведене однобічно, неповно, дії винних за ч.5 ст. 185 ЮС України кваліфіковані не вірно. За змістом вирок суду, це переписане по кримінальній справі обвинувачення. Дата оголошення вироку вказана не правильно.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, справу направити на додаткове розслідування. Підтримує доводи захисника. Мотивує тим, що досудовим слідством і судом не правильно кваліфіковані дії засуджених за ч. 5 ст. 185 КК України, як вчинення злочинів організованою групою осіб. Стверджує, що крадіжку з господарства ОСОБА_18 ЗО березня 2005 року скоїв один. Заперечує взагалі скоєння крадіжки з господарства ОСОБА_22 04 березня 2005 року. Цивільний позов потерпіла ОСОБА_21 заявила в сумі 600 гривень, суд стягнув 700 гривень.
Засуджений ОСОБА_2 просить змінити вирок суду, перекваліфікувати його дії з ч. 5 на ч. 3 ст. 175 КК України, пом'якшити покарання, виключити з обвинувачення епізоди злочинів де сума викраденого менша 394 гривень, за які відсутня кримінальна відповідальність.
В апеляції державний обвинувач по кримінальній справі Чуприна А.В. не оспорюючи доведеність вини просить вирок суду скасувати і постановити новий вирок, яким засудити:
ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 5 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 185 ч. З КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого, остаточно визначити 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
За ст. 304 КК України ОСОБА_1 виправдати у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину,
Виключити з описової частини вироку вказівку про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст. 304 КК України.
Строк покарання відраховувати ОСОБА_1 з 06 квітня 2005 року.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч.ч. З, 5 КК України та визначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України в межах відбутого строку. Запобіжний захід змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 5 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України призначить покарання 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком терміном 2 роки.
Зарахувати засудженому строк перебування під вартою з 05 квітня 2005 року по 15 квітня 2005 року.
Запобіжний захід ОСОБА_3 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
Прокурор вважає, що судом не враховано в достатній мірі обставини вчинення злочинів, пом'якшуючі обставини і дані, що характеризують ОСОБА_2 та ОСОБА_3. По справі допущено порушення при застосуванні кримінального закону. Так, ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 185 КК України не призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке є обов'язковим, однак при визначенні остаточно покарання за сукупністю злочинів у порядку, передбаченому ст. 70 КК України суд призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна.
В описовій частині вироку суд зазначив вчинення ОСОБА_1 злочину передбаченого ст. 304 КК України, однак його виправдав за даний злочин, не мотивуючи прийняте рішення.
ОСОБА_1 затриманий 06 квітня 2005 року, а у вироку вказано 05 квітня 2005 року. ОСОБА_3 не враховано час перебування під вартою з 05 по 15 квітня 2005 року.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, захисника ОСОБА_5, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляції засуджених та захисника задоволенню не підлягають.
Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у приміщення, в складі організованої групи є обґрунтований, правильний, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
На обґрунтування свого висновку суд послався на показання засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які визнали себе винними у скоєнні інкримінованих злочинів і пояснили, за яких обставин ними вони були вчинені. ОСОБА_3 заперечив участь у крадіжці з господарства ОСОБА_18 30 березня 2005 року, а ОСОБА_1 заперечує вчинення крадіжки у ОСОБА_22 04 березня 2005 року і стверджує, що один скоїв крадіжку 30 травня 2005 року у ОСОБА_18.
Суд дав належну оцінку дослідженим по справі доказам, зазначив, що взяв до уваги покази засуджених, які вони давали на досудовому слідстві по даних епізодах, так як вони логічні, послідовні. Суд обґрунтовано визнав їх достовірними і поклав в основу вироку, оскільки вони відповідали іншим об'єктивним доказам, які належно перевірені в судовому засіданні. Засуджені у своїх поясненнях фактично викривали один одного і розповідали про такі деталі вчинених злочинів, які не були відомі органам досудового слідства, тому доводи ОСОБА_1, ОСОБА_3 в апеляціях, що вони обмовили себе під тиском працівників міліції, є безпідставними.
Вірною є кваліфікація дій засуджених за ч.5 ст. 185 КК України, як вчинення злочину організованою групою.
Згідно досліджених судом обставин справи засуджені організували стійку групу з трьох учасників. Встановлені ОСОБА_1 взаємостосунки в групі, забезпечували стабільність і безпеку їхнього існування, ефективну протидію можливим внутрішнім і зовнішнім факторам, що могли їх дезорганізувати. Вчинення ряду злочинів у короткий термін на території декількох суміжних районів стало можливим внаслідок злагодженості дій всіх учасників злочинної групи, що діяли спільно за попередньо узгодженим планом.
Дії винних були об'єднані єдиним заздалегідь поставленим злочинним наміром з поставленою загальною метою і єдиним умислом на вчинення чисельних тотожних викрадень живності з хлівів господарств потерпілих, в нічний час, як правило в період з 01 до 02 години, тому суд першої інстанції при кваліфікації правильно розцінив їх дії, як вчинення продовжуваної крадіжки,
Наведене спростовує доводи засуджених і захисника про те, що досудове слідство і суд повинні були кваліфікувати кожен епізод як окремий злочин і в залежності від суми викраденого прийняти рішення про закриття провадження по злочинах, де сума збитків менша 394 гривні. Зазначене свідчить про безпідставність доводів апелянтів ОСОБА_5 і ОСОБА_1 про однобічність і неповноту судового слідства.
Покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК України. Враховано тяжкість вчиненого злочину, особу винних, обставини, які обтяжують і пом'якшують покарання. ОСОБА_1 строк покарання визначений мінімальним терміном передбаченим у санкції статті Особливої Частини КК України за якою він засуджений, а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із застосуванням ст. 69 КК України, враховуючи їх роль, вік, сімейний стан та характеристики.
Призначене судом першої інстанції покарання засудженим, колегія суддів вважає необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи ту зухвалість і цинізм, з якою вони обкрадали селян.
При вирішенні питання про відшкодування матеріальної і моральної шкоди на користь потерпілих суд загалом дотримався вимог ст. ст. 64 п. 4, 323, 328 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» із змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5.
Задовольняючи позови обґрунтував їх доказами, які були розглянуті в судовому засіданні, реально заподіяною шкодою внаслідок викрадення свиней, телят, кролів у потерпілих. Як слідство так і суд вагу викрадених тварин визначав зі слів потерпілих, що визначило їх вартість. Іншого не встановлено.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи потерпіла ОСОБА_18 подала позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди на суму 700 гривень ( т. 1 а. с. 170 ) і суд даний позов задовольнив. Тому доводи засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про те, що позов був заявлений на 600 гривень, надуманий.
Однак суд виправдавши ОСОБА_1 за ст. 304 КК України в описовій частині вироку помилково зазначив, що той втягнув неповнолітнього у злочинну діяльність, тому це посилання підлягає виключенню з вироку.
Допущена помилка при визначенні строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1, та не враховано строк перебування під
вартою під час досудового слідства засудженим ОСОБА_3, тому колегія суддів вважає на це звернути увагу суду першої інстанції, для приведення вироку у відповідність до закону.
Мала місце невідповідність вказаної у вироку дати оголошення вироку з фактичним днем виходу судді з нарадчої кімнати, однак ця похибка роз'яснена постановою судді від 18 вересня 2006 року (т.6 а.с. 166 ) і не може бути підставою для скасування вироку суду.
Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 185 КК України не призначив додаткового покарання яке є обов'язковим і не застосував ст. 69 КК України.
Враховуючи, що ОСОБА_1 фактично визнав вину по 14 крадіжках, що сприяло встановленню істини, характеризується позитивно колегія суддів вважає за можливе застосувати ст. 69 ЮС України, не призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Порушень норм кримінально - процесуального закону, які могли бути підставою для зміни чи скасування вироку суду, як це зазначено у скаргах засуджених, захисника та державного обвинувача в частині пом'якшення покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів не встановила.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Чуприни А.В. задовольнити частково.
Апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1 захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Вирок Ружинського районного суду від 15 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 185 ч. 5 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України остаточно визначити покарання 7 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Виключити з описової частини вироку вказівку про втягнений ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_2 в злочину діяльність.
Запропонувати суду першої інстанції, в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України визначити термін відбування покарання засудженому ОСОБА_1, та зарахувати строк попереднього ув'язнення під час досудового слідства засудженому ОСОБА_3.
В решті вирок суду залишити без зміни.