ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р. Справа № 804/3553/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засіданняБерднику С.О.

за участю представників сторін: від позивача : від відповідача: Маслянікова І.О. Товста Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега СК» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001062204 від 11.11.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега СК» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0001062204 від 11.11.2013р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вважає вказане податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав не включення до реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкової накладної з періодом виписки липень 2012р. по контрагенту ФОП ОСОБА_5 за звітний податковий період квітень 2013р., оскільки вказані обставини не відповідають дійсності, так як посадовою особою позивача при заповненні додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість була допущена технічна помилка при заповненні виписки податкових накладних - зазначено 07.2012р., замість 12.2012р. Податкова накладна № 106 була виписана ФОП ОСОБА_5 07.12.2012р. та бухгалтером було переплутано дату -07 з місяцем - 12 та помилково вказано періоди виписки - 07.2012. Окрім того, позивач зазначає, що у період - 07.2012 року не було виписано жодної податкової накладної вищевказаним контрагентом позивача, так як господарські відносини між вказаними суб'єктами почалися лише з 18.10.2012р. на підставі договору купівлі-продажу №30-Т/12 та позивачем до заперечень на акт перевірки було надано додаток 5 до декларації з ПДВ, копія податкової накладної № 106 від 07.12.2012р. та копія квитанції про реєстрацію вказаної податкової накладної в ЄРПН, тому вважає, що позивачем було вчинено ряд дій, які свідчать про правомірне формування податкового кредиту на підставі вказаної вище податкової накладної, яка була зареєстрована, включена до реєстру отриманих накладних та сума податку на додану вартість включена до податкового кредиту в періоді, що не перевищував 365 днів відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України. Також позивач посилається і на те, що податкова інспекція знехтувала положеннями Податкового кодексу України та провела камеральну перевірку даних без виклику платника податку, що унеможливило надання позивачем документів та письмових пояснень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні даного позову відмовити повністю посилаючись на правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем не було включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних податкову накладну з періодом виписки липень 2012р. по контрагенту ФОП ОСОБА_5 за звітний податковий період квітень 2013р. чим порушено п.198.6 ст.198 ПК України та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 18174,71 грн., а тому відповідач вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега СК» зареєстроване як юридична особа 21.01.2010р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд.51 корп.1, кв.5, перебуває на обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копією довідки статистики від 19.12.2012р. та даними, наведеними у акті (а.с.6-9).

01.10.2013р. податковою інспекцією від позивача було отримано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013р. № 9061205839 разом з додатком 5 - «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» (Д5)-(а.с.9-23).

Надалі, податковою інспекцією 16.10.2013р. на підставі ст.76 Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013р. поданого у жовтні 2013р. за результатами якої було складено акт від 16.10.2013р. №778/22-4-16/36960432 яким встановлено порушення п.198.6 ст.198 ПК України, а саме: формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних з датою виписки понад 365 днів - за липень 2012р. на суму ПДВ 18174,71 грн. по контрагенту позивача - ФОП ОСОБА_5 в результаті чого завищено позивачем суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 18174,71 грн. (а.с.9-11).

На підставі вищевказаного акту перевірки від 16.10.2013р. податковим органом 11.11.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001062204 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 22718,75 грн., в т.ч. за основним платежем - 18175 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4543,75 грн. (а.с.15).

В подальшому, позивачем здійснювалося адміністративне оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення шляхом подання скарги до вищестоящого податкового органу за результатами розгляду якої за рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 26.02.2014р. було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0001062204 від 11.11.2013р. без змін, що підтверджується копією скарги та копією відповідного рішення (а.с.16-22).

Позивач оспорює вказане вище податкове повідомлення-рішення та просить його скасувати посилаючись на те, що податкової накладної з датою виписки - липень 2012р. не існує, а бухгалтером позивача при формування уточнюючого розрахунку була допущена технічна помилка при зазначенні виписки податкової накладної за № 106 від 07.12.2012р., яка була виписана контрагентом позивача - ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу №30-Т/12, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за квитанцією № 1 у грудні 2012р., а тому вважає, що правомірно сформував суму податкового кредиту з податку на додану вартість у періоді, що не перевищував 365 днів згідно до вимог п.198.6 ст.198 ПК України.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах ( з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтею 102 Податкового кодексу України визначений загальний строк давності протягом якого можливо визначення грошових зобов'язань та внесення уточнень у подану податкову звітність - 1095 днів.

З аналізу наведених норм видно, що платнику податків надано право з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПК України, тобто у межах 1095 днів надіслати уточнюючий розрахунок до податкової декларації у разі, якщо платником податків у майбутніх податкових періодах самостійно виявлені помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації.

Так, як свідчать матеріали справи, 01.10.2013р. позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2013р. № 9061205839 разом з додатком 5 - «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» (Д5) у якому позивачем у відповідності до вимог п.198.6 ст.198 ПК України було включено до податкового кредиту податкову накладну за липень 2012р. на суму ПДВ 18174,71 грн.(а.с.23).

Тобто, з наведеного видно, що позивач, подаючи уточнюючий розрахунок з квітень 2013р. у жовтні 2013р., фактично жодних виправлень у показники раніше поданої податкової декларації з ПДВ за квітень 2013р. не вносив, податкова накладна за липень 2012р. не включалась позивачем до податкової декларації за квітень 2013р., що підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Отже, приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивачем було надано уточнюючий розрахунок за квітень 2013р. у жовтні 2013р. з порушенням п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, оскільки жодних виправлень у показники раніше поданої податкової звітності за квітень 2013р. позивачем не вносилось.

В той же час, як свідчить зміст акту камеральної перевірки від 16.10.2013р. підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення було порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту за рахунок податкової накладної за липень 2012р. на суму ПДВ 18174,71 грн. з датою виписки понад 365 днів (а.с.10).

Згідно абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, позивач з урахуванням абз.3 п.198.8 ст.198 Податкового кодексу України мав право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковою накладною за липень 2012р. протягом 365 днів з дати складання податкової накладної, тобто до липня 2013р.

При цьому, абз.3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України надає право позивачеві саме на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість шляхом відображення такої податкової накладної у наступних звітних періодах протягом 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної.

Так, у разі не включення до податкового кредиту податкової накладної до звітного періоду (липня 2012р.), позивач мав право включити податкову накладну за липень 2012р. до наступних податкових періодів шляхом відображення сум податкового кредиту з ПДВ у податкових деклараціях з ПДВ з серпня 2012р. по липень 2013р.

В той час, судом встановлено, що позивачем було включено податкову накладну за липень 2012р. шляхом подання уточнюючого розрахунку згідно до вимог п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, які не регулюють питання права віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної.

За приписами п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Як встановлено в судовому засіданні податкова накладна за липень 2012р.,яка була включена до уточнюючого розрахунку за квітень 2013р., поданого у жовтні 2013р., не виписувалась контрагентом позивача - ФОП ОСОБА_6, у зв'язку з чим відсутня у позивача, що підтверджено представником позивача у ході судового розгляду справи.

Отже, за таких обставин, суд приходить до висновку, що за відсутності податкової накладної за липень 2012р. зареєстрованої в ЄРПН, позивач не мав права включати вказану податкову накладну за липень 2012р. до податкової звітності за квітень 2013р.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, і частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Так, представником позивача у ході судового засідання та наданими документами не було доведено правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за податковою накладною за липень 2012р. шляхом подання у жовтні 2013р. уточнюючого розрахунку за квітень 2013р. у спосіб, визначений п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України з урахуванням вище встановлених обставин та норм вищенаведеного чинного податкового законодавства.

При цьому, суд критично оцінює доводи представника позивача щодо допущення технічної помилки у зазначенні дати виписки податкової накладної - 07.2012р. замість - 12.2012р. з огляду на те, що податкова накладна №106 від 07.12.2012р., на яку позивач посилається у позові та у судовому засіданні, була прийнята податковою інспекцією від позивача - 13.12.2012р., що підтверджується копією відповідної квитанції № 1 (а.с.25).

Тобто, податкова накладна №106 від 07.12.2012р. була включена до податкової звітності позивача за грудень 2012р., а тому допущення будь-яких технічних помилок в уточнюючому розрахунку за квітень 2013р. у датах податкової накладної № 106 від 07.12.2012р., а саме: зазначення - 07.2012р., замість - 12.2012р. є безпідставними, оскільки вказаний уточнюючий розрахунок не стосується показників податкової звітності сум ПДВ грудня 2012р., що не спростовано позивачем будь-якими належними та допустимими доказами.

Також судом не можуть бути покладені в однову даного судового рішення і посилання позивача на те, що податкова інспекція провела камеральну перевірку даних без виклику платника податку з огляду на те, що нормами чинного податкового законодавства не передбачено виклику платника податків у ході проведення камеральної перевірки та з урахуванням того, що згідно до вимог ст.ст.75,76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника податкового органу, без згоди платника податків, без його участі, а виключно на підставі даних,зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В той же час, представником відповідача наявними в матеріалах справи документами доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням встановлених судом обставин щодо віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною за липень 2012р. у розмірі 18174,71 грн. з порушенням п.198.6 ст.198 ПК України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.3 ст.2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 11.11.2013р. у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, у відповідності до вимог ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги та з урахуванням того, що позивачем при поданні позову було сплачено лише 10 відсотків судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп.(а.с.2) та те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, слід стягнути з позивача решту судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега СК» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001062204 від 11.11.2013р. - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега СК» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ,ж/м Тополь, буд. 51, корп.1, кв.5, код ЄДРПОУ 36960432) на користь Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі - 1644 грн. 30 коп. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до

вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 28.04.2014р.

Суддя С.О. Конєва