Справа № 249/1181/14-а
П О С Т А Н О В А
Іменем України
20 травня 2014 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Карабаза Н.Ф.
при секретарі Коваленко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми, який обґрунтував тим, що 01.11.2013 року висновком МСЕК йому була встановлено 1 група інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, замість встановленої раніше. Внаслідок цього він набув право на отримання разової грошової соціальної компенсації за шкоду здоров`ю на підставі ч.1,2 ст. 48 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 15 мінімальних зарплат, за обсягом компенсаційної різниці при встановленні інвалідності вищої групи. Листом від 25.02.2014 року № 07/03-222 відповідач відмовив йому у проведенні перерахунку у зазначеному розмірі, що він вважає незаконним. Просить визнати неправомірною діяльність відповідача щодо не нарахування йому одноразової грошової компенсації у зв`язку з встановленням 1 групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та стягнути з відповідача на його користь заподіяну внаслідок такої неправомірної діяльності шкоду в розмірі 18175,10 грн.
В судове засідання позивач не з»явився, надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та слухати справу в його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надав суду заяву в якій позовні вимоги не визнав, в своїх заперечення просив відмовити позивачу в задоволенні його вимог, оскільки вважає, що УПСЗН Шахтарської міської ради діяло в межах чинного законодавства, не порушувало право позивача на отримання одноразової компенсації та виплатило її ОСОБА_1 в повному обсязі, та просив слухати справу в його відсутності.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих особами, які брали участь у справі доказів, встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має 1 категорію.
Згідно з довідкою МСЕК 01.11.2013 року йому встановлено першу групу інвалідності у зв'язку з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно листа відповідача позивач дійсно перебуває на обліку у відповідача та йому була нарахована різниця у одноразових компенсаціях за шкоду, спричинену здоров'ю як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. у сумі 94 грн. 90 коп., яка виплачена позивачу.
Позивач звертався до УПСЗН письмово про виплату йому різниці в одноразових компенсаціях у зв'язку з встановленням 1 групи інвалідності, на що отримав вищезазначену відповідь.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.
Щорічно в Державному бюджеті України передбачені суми витрат на реалізацію окремих законодавчих актів, у тому числі і суми витрат, які перераховуються Пенсійному фонду України для виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Відповідно до пункту 5 статті 51 цього ж кодексу розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №79б-ХІІ (із змінами) у разі встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Однак, на підставі ст. 62 вищевказаного Закону, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у Порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок державного бюджету (ст. 63 Закону).
Відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. В ч. 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року, справа № 3-рп/2012, № 1-11/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України вирішено, що в аспекті конституційного подання положення статті 1, частин першої, третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями статті 3, частини першої статті 17, частини третьої статті 22, статей 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої стані 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
В 2013 році згідно з пунктом 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» норми й положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Постановою Кабінетом Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено конкретні розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 1 групи - 379,30 грн., 2 групи - 284 гривні 40 копійок, інвалідів 3 групи - 189 грн. 60 коп. У разі встановлення інвалідності вищої групи, інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. В даному випадку позивачу сплачена відповідачем компенсація у розмірі 94 грн. 90 коп., що відповідає діючому законодавству.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41, 158, 159, 160, 162 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шахтарської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення суми відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Н.Ф.Карабаза